РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ змісту та інструментів СТРАТЕГІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ ПІДПРИЄМСТВА
2.1. Дослідження чинників, що враховуються при проведенні стратегічної
діагностики підприємства
В умовах ринкової економіки головним критерієм ефективності поточної стратегії
підприємства є його довгострокове стійке й прибуткове функціонування. Останнє,
у свою чергу, залежить від ряду чинників зовнішнього та внутрішнього середовища
підприємства. Основними чинниками зовнішнього середовища визнають соціальні,
економічні, політичні, технологічні, культурні тенденції та явища, а також
основних суб’єктів, від яких певним чином залежить діяльність підприємства:
постачальників, покупців, конкурентів, державу, контакті аудиторії (банківські
та страхові організації, ЗМІ, недержавні неприбуткові організації, профспілки
тощо). Серед основних чинників внутрішнього середовища традиційно виділяють
місію організації, характер продукції, що випускається, особливості її збуту,
післяпродажного обслуговування, внутрішню структуру виробництва й управління,
організаційну культуру, баланс інтеграції й диференціації, наявність трудових,
матеріальних, фінансових, інформаційних ресурсів, рівень підготовки кадрів,
потенціал розвитку організації, ріст її ділової активності, ступінь
ризикованості діяльності тощо.
Досить значна кількість вчених–економістів у своїх працях досліджували вплив
різних чинників на процеси вибору стратегії, розробки та прийняття стратегічних
управлінських рішень. Зміст процесу стратегічної діагностики, з одного боку, і
розгляд сучасного підприємства як складної відкритої системи, з іншого,
припускають необхідність у ході здійснення функцій стратегічного управління
вивчати й враховувати вплив чинників як зовнішнього, так і внутрішнього
середовища. Усі дослідники проблем стратегічного планування, стратегічного
управління й стратегічного аналізу одностайні в необхідності при аналізі
стратегічної ситуації підприємства приділяти увагу зовнішнім і внутрішнім
чинникам, розглядаючи аналіз середовища як процес визначення критично важливих
елементів, що впливають на можливості підприємства в досягненні своїх цілей.
Однак, більшість з них (А.А. Томпсон, А.Дж. Стрикленд, М. Мескон, М. Альберт,
Ф. Хедуорі, А.Г. Поршнєв, З.П. Рум'янцева, Н.О. Саломатін, А.П. Градов, Е.А.
Уткін та інші) виділяють загальне поняття зовнішнього середовища, чи
макросередовища, на відміну від внутрішнього середовища підприємства. До
чинників макросередовища вони відносять як чинники, на які підприємство не може
прямо впливати (економічна політика держави, рівень інфляції, соціальні процеси
в суспільстві, поява нових технологій як результат науково–технічного
прогресу), чи впливає дуже слабко й опосередковано, так і учасників ринку, які
безпосередньо пов'язані з підприємством (споживачі, постачальники, інші
контрагенти). Таке змішання чинників різної природи при розгляді методики
стратегічної діагностики впливає на висновки, сформульовані менеджерами, бо
якщо підприємству дуже важко, принаймні протягом короткого часу, вплинути на
першу групу чинників, то вплив чинників другої групи піддається коректуванню
при наявності цілеспрямованих зусиль з боку підприємства, хоча, природно, і не
залежить цілком від його діяльності.
Виходячи з вищевикладеного, а також з огляду на розходження у використаних
точках зору щодо змісту зовнішнього та внутрішнього середовища, у дисертаційній
роботі разом із В.Ф.Оберемчуком, Ю.В.Соболевим і М.М.Олексієвою [22,108]
запропоновано при здійсненні стратегічної діагностики розглядати не дві, а три
складові середовища підприємства – макросередовище, мікросередовище та
внутрішнє середовище. При цьому критерієм розподілу середовища на макро–
(загальне середовище) і мікро– (середовище найближчого оточення) необхідно
розглядати ступінь інтенсивності й періодичності (частоти) впливу на
організацію.
Оскільки виробниче підприємство в роботі розглядається як ресурсоутворююча
система, де витрати ресурсів поєднуються разом для одержання продукту,
найближче оточення підприємства (мікросередовище) складається із споживачів,
постачальників, робочої сили, фінансових інститутів, конкурентів, інвесторів,
інших зацікавлених груп, що контактують з підприємством безпосередньо й
найбільш часто.
Ряд дослідників до складу загального середовища (макросередовища) включають
виключно економічні чинники, наприклад, рівень доходів, ставку відсотка за
кредитом, обмінний курс валюти, рівень безробіття [151,157], мотивуючи це, з
одного боку, їх важливістю з погляду впливу на положення організації, з іншого
боку, складністю урахування неекономічних показників. Однак, ця позиція не є
достатньо обґрунтованою, бо неправомочним є виключення таких чинників, як
соціальні, ринкові, політичні, географічні й технологічні, із загальної картини
діагностики середовища тільки через складності їхнього урахування, а задачу
стратегічної діагностики в цьому випадку слід визначати як розробку конкретної
методики урахування впливу вищезгаданих чинників.
В цілому, буде фактично врахований вплив зовнішнього середовища на діяльність
підприємств чи ні, залежить від рішення керівництва щодо використання
результатів діагностики: будуть прийняті за результатами стратегічної
діагностики рішення щодо зниження загроз та реалізації можливостей чи
підприємство задовольниться наглядом за цією галуззю. Логічним завершенням
стратегічної діагностики при цьому, незалежно від конкретної цілі (оцінка
інвестиційних рішень, розвиток конкурентних переваг тощо) та меж аналізу, є
формування альтернативних стратегічних рішень, їхня оцінка та остаточний вибір
- Київ+380960830922