РОЗДІЛ 2
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ПРОБЛЕМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОГО МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ
В ГАЛУЗІ ЗВўЯЗКУ
2.1. Організація державного управління та регулювання
у телекомунікаційній сфері
Після проголошення незалежності України відразу ж почався процес лібералізації
галузі зв’язку. Найбільшою мірою цей процес торкнувся саме сфери
телекомунікацій.
На першому етапі було створено обласні – регіональні телекоми (підприємства
електрозв’язку), які мали державну форму власності та знаходились у сфері
управління Міністерства зв’язку. У 1992-1993 рр. було створено також декілька
альтернативних (державним) спільних підприємств (СП) з зарубіжним капіталом: СП
“Утел”, УМЗ, Інфоком, засновниками яких з українського боку були деякі обласні
телекоми.
У 1993 р. почався процес об’єднання обласних телекомів у об’єднання
“Укртелеком”, яке у 1999 р. на передодні приватизації, що на той час
планувалась урядом України, було перетворено у відкрите акціонерне товариство
(ВАТ “Укртелеком”).
З 1994 р. почалося бурхливе зростання чисельності нових альтернативних
операторів зв’язку: була порушена монополія компанії УМЗ в галузі мобільного
зв’язку, почало формуватися конкурентне середовище в сфері місцевого,
міжміського та міжнародного зв’язку тощо.
Сьогодні понад 1000 операторів зв’язку різних форм власності отримали ліцензії
на право надання різноманітних послуг зв’язку (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Склад операторів, що присутні на телекомунікаційному
ринку України
Вид послуг зв’язку, що надається
Кількість операторів
Міжміський та міжнародний
10
Місцевий
690
Мобільний стільниковий
Транкінговий
54
Пейджинговий
Супутниковий
Інтернет
420
IP-телефонія
Отже, незважаючи на значну кількість операторів зв’язку, які одержали ліцензії
на право надання різноманітних послуг зв’язку, телекомунікаційний ринок України
ще далекий від конкурентного. Реально впливає на цей ринок невелика кількість
операторів, яким належить левова частка цього ринку. В табл. 2.2 наведено дані
щодо компаній – лідерів телекомунікаційного ринку України.
Як випливає із табл. 2.2, близько 90% усіх доходів, що одержує
телекомунікаційна сфера України, припадає на 12 операторів зв'язку, на перші
чотири компанії припадає 80% доходів.
До цього слід додати, що в окремих секторах телекомунікаційного ринку основна
частка як доходів, так і абонентів припадає на декілька компаній.
Наприклад на частку Укртелекому припадає понад 82% задіяної абонентської
ємності стаціонарного телефонного зв’язку.
Таблиця 2.2
Ведучі компанії телекомунікаційного ринку України
Міс-це
Компанія
Доход, млн. грн.
Частка, % у 2003 р.
Основна спеціалізація
2002 р.
2003 р.
Укртелеком
4452,6
5113,8
33,6
Місцевий, міжміський, міжнародний зв’язок, первинна мережа, Інтернет
УМЗ
1861,3
2813,7
18,5
Мобільний зв’язок
Київстар GSM
1536,5
2345,8
15,4
Мобільний зв’язок
Утел
1749,7
1908,2
12,5
Міжміський та міжнародний зв’язок
Голден Телеком
220,0
266,3
1,7
Місцевий, міжміський та міжнародний бізнес-зв’язок, мобільний зв’язок
Група компаній “Оптіма Телеком”
170,3
254,1
1,7
Місцевий, міжміський, міжнародний зв’язок, Інтернет
DCC
179,5
181,5
1,2
Стільниковий зв’язок
Група компаній “Фарлеп”
148,5
180,0
1,2
Місцевий, міжміський, міжнародний зв’язок, Інтернет
Концерн РРТ
122,3
144,0
0,9
Телебачення, первинна мережа
10
Група компаній “Велтон Телеком”
109,6
111,7
0,7
Місцевий та міжміський зв’язок, Інтернет, пейджинговий зв’язок
11
ООВ “ЛАКІ НЕТ”
40,8
55,0
0,4
Передавання даних, Інтернет
12
СП “Інфоком”
43,3
50,3
0,3
Передавання даних, Інтернет
У сфері мобільного зв’язку 98% абонентської ємності припадає на частку двох
операторів – УМЗ та Київстар GSM.
У сегменті передавання даних (доступу до мережі Інтернет, мультисервісних
послуг тощо) лідерами щодо розвитку інфраструктури та кількості споживачів є
компанії “Укртелеком”, “Інфоком”, “Фарлеп”.
Слід також додати, що тільки декілька компаній-операторів надають
телекомунікаційні послуги в загальнонаціональному масштабі – “Укртелеком”,
“Утел”, УМЗ, “Київстар GSM”, “Інфоком” та декілька інших провайдерів Інтернет.
Обмежена кількість компаній розповсюджують свою діяльність у декількох регіонах
України – “Голден Телеком”, DCC, “Оптима Телеком”, “Велтон Телеком”, “Фарлеп”.
Решта компаній-операторів розповсюджують свою діяльність на окремі регіони.
Тобто сьогодні можна казати лише про лібералізацію ринку телекомунікаційних
послуг, яка є основою для розвитку конкурентної діяльності у цій сфері. Для
створення цивілізованого конкурентного телекомунікаційного ринку України ще
треба виконати значний обсяг робіт та реалізувати широке коло
організаційно-економічних заходів. За сучасних умов господарювання це є однією
із найважливіших задач, що стоять перед системою управління сферою
телекомунікацій.
Тому одночасно з лібералізацією телекомунікаційного ринку здійснювались зміни у
структурі функцій, чисельному складі та статуті органів державного управління
телекомунікаційною сферою.
Перехід на ринкові умови господарювання привів до необхідності та доцільності
суттєвої зміни акцентів у структурі функцій центрального органу виконавчої
влади в галузі зв’язку. Тому за останні роки стратегія та тактика управління
телекомунікаційною сферою були спрямовані на структурну перебудову, зміну схеми
та методів державного управління мережею звязку загального користування,
скорочення сфер централізованого впливу на діяльність господарських суб’єктів,
надання органам управління в значній мірі функцій координації та регулювання.
При цьому, у відповідності з [17], метою регулювання у сфері телекомунікацій є
максимальне задоволення
- Київ+380960830922