РОЗДІЛ 2
БЮДЖЕТНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНИ
2.1. Особливості та етапи становлення бюджетного устрою України
З набуттям Україною суверенітету та переходом до ринкової економіки в державі
постала проблема формування нового бюджетного устрою, який би відповідав новим
державному та адміністративно-територіальному устроям.
У дослідженнях вітчизняних фінансистів майже відсутній аналіз особливостей
становлення бюджетного устрою нашої держави. Тому розглянемо історичні аспекти
та передумови формування бюджетного устрою України. Умовно можна виділити такі
етапи становлення бюджетного устрою України: перший етап – 1917–1918 рр.,
другий – з 1918 р. по 1990 р., третій – 1990–1996 рр., четвертий – з 1996 р.
Спочатку більш детально розглянемо історичні передумови формування бюджетного
устрою України, які виникали за часів Київської Русі, за козацької доби, а
також у період з XVIII ст. до початку ХХ ст.
За часів Київської Русі основною територіальною одиницею була земля, яка
поділялася на волості. Найбільш чисельними територіальними одиницями були міста
та містечка [78, с. 17].
Зародком бюджету в його сучасному вигляді була казна держави. Існувала казна
основна та система надходжень і видатків у князівствах, що входили до складу
Київської Русі. Розмежування доходів і видатків казни та князя не було.
Однак, оскільки не було усталеного адміністративно-територіального устрою, то
говорити про бюджетний устрій Київської Русі недоцільно.
Після падіння Київської Русі на українських землях запроваджується
адміністративно-територіальний поділ інших держав.
З утворенням держави Богдана Хмельницького на її території був запроваджений
військово-адміністративний територіальний устрій,
адміністративно-територіальними одиницями виступали полки та сотні. Праобразом
державного бюджету був державний (військовий) скарб, який зосереджувався в
руках гетьмана. Головними джерелами доходів державного скарбу були доходи від
торгівлі, податки з населення козацької держави, а також доходи від
сільськогосподарських промислів. За рахунок коштів державного скарбу
утримувались військова старшина, посли, а також здійснювалися видатки на
військові потреби [51, с. 176].
Крім державного скарбу окремо існували кошториси доходів і видатків великих
міст. Міста мали власні джерела доходів та витрачали кошти на свої потреби.
Взаємозв’язків між державним скарбом і бюджетами міст не було.
Сучасні літературні джерела не дають можливості дослідити наявність бюджетного
устрою за часів держави Богдана Хмельницького. Проте у цей час почали
формуватися зародки фінансової системи та державного бюджету (військовий
скарб). Після Переяславської угоди 1654 р. частина коштів державного скарбу
передавалася до “казни государевой”. Крім того, угода передбачала утримання
козацької старшини та війська за рахунок царської казни. Однак, цей пункт угоди
не виконувався [7, с. 111].
Особливістю цього періоду є те, що на території зазначених держав не було
узаконеного адміністративно-територіального устрою, не існувало бюджету в його
сучасному вигляді, відповідно не було й системи бюджетів, оскільки у містах
складалися кошториси доходів і видатків, тому не передбачалося й формування
бюджетного устрою.
Крім того, Україна відставала у розвитку фінансів і фінансових інститутів від
західних країн, де державні утворення були більш логічно побудовані та
використовувалися такі поняття, як бюджет, бюджетний устрій.
Упродовж XVIII– початку ХХ ст. територія України була поділена між Росією та
Австро-Угорщиною. Тому усі зміни, що відбувалися у зазначених державах щодо
адміністративно-територіального устрою та формування бюджетів, знаходили своє
відображення і на землях України.
Спочатку розглянемо формування системи бюджетів на землях України, що входили
до складу Російської імперії.
В 1775 р. ліквідується Гетьманщина. Реформи адміністративно-територіального
устрою 1781 року сприяли утворенню таких адміністративно-територіальних
одиниць, як губернії. На території України було утворено три губернії:
Київську, Чернігівську, Новгород-Сіверську. Губернії мали свої кошториси
доходів і витрат. У 1783 р. запроваджено російську податкову систему [104, с.
123]. На території губернії збиралися податки та мита, які використовувалися на
забезпечення державних потреб і, в незначному обсязі – місцевих. Для управління
фінансовими справами у губерніях створювалися губернські фінансові палати.
На початку ХІХ ст. територія України була поділена на 9 губерній. Цей поділ
зберігся до 1918 р. ( додаток Д). Крім того, у другій половині ХІХ ст.
запроваджується інститут місцевого самоврядування. В сільській місцевості
створюються сільські товариства, а згодом і земські заклади – органи місцевого
самоврядування у губерніях і повітах. У 1861 р. відповідним Положенням
створюється така низова адміністративно-фінансова одиниця, як волость, що мала
свій бюджет [13, с. 805].
У 1864 р. в Російській імперії проведено земську реформу. На українських землях
земська реформа здійснювалась у два етапи: в 1864 р. – у лівобережних і
південних губерніях було створено губернські та повітові земські зібрання
(розпорядчі органи) і земські управи (виконавчі органи). На Правобережній
Україні, де більшість дворян були поляками, земства запровадили лише в 1911 р.
Положення про земські заклади передбачало перелік земських справ, а також
визначало, що земства керують майном, капіталом і грошовими зборами земства,
стягують й використовують місцеві збори, складають губернські кошториси та
мають свої бюджети. Земства діяли на принципах самофінансування, вони фактично
не отримували ніяких коштів з держ
- Київ+380960830922