РОЗДІЛ 2
МОДЕЛЮВАННЯ ОЦІНКИ ВПЛИВУ НА ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ РЕГІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ ЙОГО
ОКРЕМИХ ЧИННИКІВ
2.1. Оцінка залежності темпів економічного зростання від рівня відносних цін
(валютного курсу)
Як відомо, валютний курс залежить головним чином від платіжного балансу, рівня
інфляції, співвідношення між попитом і пропозицією кожної валюти, міграції
короткотермінових капіталів між країнами, політичної стабільності, економічної
кон’юнктури, стійкості грошової одиниці держави та довіри до неї тощо. Тому
рівень реального валютного курсу відносять до тих чинників, що мають на
економічне зростання, інтенсивність структурних змін, інвестиційну
привабливість, якість життя населення та інші параметри економічного і
соціального розвитку досить вагомий вплив, особливо у періоди адаптування
економічних систем до нових умов їх функціонування.
Проте, визнання самого факту такого впливу поєднується із суттєвими
розходженнями стосовно його спрямованості та «сили», оцінки величини заниження
(завищення) цього курсу, особливостей економічної політики, яка здатна
наблизити його рівень до «бажаних значень». У зв’язку з цим постає низка
принципових питань, зокрема, щодо:
Характеру впливу рівня реального валютного курсу на темпи економічного
зростання.
Спрямованості зумовлених завищенням (заниженням) курсу гривні структурних змін.
Ідентифікації економічних (соціальних, політичних) груп, зацікавлених у тій чи
іншій валютно-курсовій політиці.
Міри недооцінки (переоцінки) поточних значень валютного курсу, потенціалу і
бажаної швидкості його підвищення (зниження).
Наявності (відсутності) економічних інструментів, здатних відповідно впливати
на рівень реального курсу гривні.
При цьому можна виокремити два діаметрально протилежних підходи до їх
вирішення.
Один із них зводиться до того, що завищений валютний курс впливає на темпи
економічного зростання негативно [130-132]. Рівень завищення (переоцінки)
реального валютного курсу оцінюється як відхилення його фактичних значень від
тих, що відповідають рівню економічного розвитку. Є низка інструментів
економічної політики (фіскальної, грошово-кредитної, зовнішньоторговельної),
використання яких сприяє сповільненню підвищення (стабілізації) реального курсу
гривні, не пов’язаного із зростанням продуктивності праці в національній
економіці (наприклад, збільшення бюджетного профіциту; погашення зовнішнього
боргу; створення державного стабілізаційного фонду; дерегулювання валютного
ринку як за поточними, так і за капітальними операціями; зниження імпортного
мита тощо).
Інший підхід полягає у наступному [133,134]: підтримку економічного зростання у
довгостроковій перспективі забезпечує не зниження, а підвищення реального
валютного курсу, яке сприяє зменшенню відпливу капіталу, зростанню інвестицій,
у тому числі іноземних, збільшенню імпорту. В результаті відбувається
структурна перебудова і модернізація економіки. Від підвищення реального
валютного курсу виграють імпортери і населення, яке отримує доступ до дешевшого
імпорту, а також держава, у якої зростають бюджетні доходи і знижується боргове
навантаження. Низький рівень реального валютного курсу, навпаки, послаблює
стимули до модернізації економіки, консервує наявну неефективну її структуру,
посилює відплив капіталу, стимулює надмірне державне втручання в економічні
процеси і збільшення перерозподілу фінансових ресурсів через бюджет, боргове
навантаження на який зростає. Як можливі інструменти підвищення реального курсу
гривні пропонуються валютне регулювання, включаючи обмеження експорту
(відпливу) капіталу, збільшення цін (тарифів) в першу чергу на продукцію
(послуги) монопольних утворень (у тому числі для усунення «деформацій» у
структурі внутрішніх цін і стимулювання на цій основі економічного зростання),
підвищення мінімальної заробітної плати.
Порівняльний аналіз вказаних підходів у економічній політиці стосовно валютного
курсу дозволить перевірити, якою мірою реалізація кожного з них сприятиме
досягненню обраної мети. Для цього необхідно розглянути певні теоретичні
положення, що стосуються характеру залежності між рівнем реального валютного
курсу та темпами економічного зростання.
Для обґрунтування масштабів заниження (завищення) реального курсу певної валюти
слід, насамперед, з’ясувати, щодо чого спостерігається таке відхилення, тобто
визначитись з кількісним критерієм, який буде еталоном відносних цін.
Рівнем відносних цін називають їх співвідношення у двох країнах [7]. Власник
певної кількості валюти (за умови її вільного обміну та нульових трансакційних
витрат) у різних країнах може придбати різну фізичну кількість товарів чи
послуг. Інакше кажучи, рівень відносних цін є величиною, яка обернено
пропорційна паритету купівельної спроможності (ПКС - purchasing power parity,
англ.), що визначається кількістю однієї валюти в одиницях іншої валюти,
необхідної для придбання однакових товарів (послуг) на ринках обох країн [7].
Для міжнародних зіставлень найбільш об’єктивними є значення ПКС та рівня
відносних цін, обчислені за великою сукупністю товарів і послуг, яка
максимально відображає структуру виробництва та споживання у порівнюваних
країнах. Однак, такі розрахунки здебільшого є нереальними через відсутність
відповідних статистичних даних. Тому на практиці використовують показник
реального валютного курсу, який враховує зміну рівня цін в одній країні щодо
рівня цін в іншій країні. Отже, якщо номінальний валютний курс – це курс між
двома валютами, тобто відносна ціна двох валют (пропозиція їх обміну одна на
іншу), і це визначення співпадає із загальним визнач
- Київ+380960830922