РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ГРУПОВОГО
ПОТЕНЦІАЛУ РОЗВИТКУ
2.1. Інтеграційні тенденції розвитку світової економіки
Сучасні умови структурно-інноваційного розвитку економіки України тісно
пов’язані з пошуком нових підходів до підвищення ефективності управління як
окремими підприємствами так і їхніми об’єднаннями. При цьому визначення шляхів
покращення наявних систем управління слід засновувати на тенденціях світової
економіки, для якої в останні часи було притаманно прискорення процесів
інтернаціоналізації управління, виробництва та розподілу товарів і послуг.
Основою для цього виступають три взаємозалежних компоненти: ріст прямих
іноземних інвестицій; активізація транснаціонального виробництва і
багатонаціональних корпорацій; формування міжнародних виробничих мереж, що
дозволяє характеризувати глобальну економіку як мережеву систему (за аналогією
до рис. 1.13). Разом з тим набувають усе більшого значення для надходження
інвестицій у країни, що розвиваються, процеси зливання й поглинання
підприємств, які торік становили 208 млрд. дол. у порівнянні з минулим роком
[49].
Також можна стверджувати, що формування світових мереж і відповідно сітьової
економіки стало провідною тенденцією в еволюції глобального виробництва, суть
якої полягає в організаційному структурному перетворенні як виробничих
процесів, так і наявних транснаціональних корпорацій (ТНК). При цьому, сукупний
обсяг зливань і поглинань, включаючи угоди, що не виходять за межі державних
кордонів, досяг торік 2300 млрд. дол., що відповідає 8% світового ВВП. З 24
тисяч угод, чверть укладалась через кордони (сюди входить і закупівля більш 10%
акцій), їхня вартість становила 720 млрд. дол. В основному в угодах брали
участь 100 найбільших мультинаціональних компаній світу, які контролюють понад
2000 млрд. дол. іноземних активів. Глобальні продажі іноземних філій 63 тисяч
мультинаціональных корпорацій світу склали 14000 млрд. дол. торік, що практично
вдвічі перевищує обсяг глобального експорту. При цьому міжнародне виробництво
надає приблизно одну десяту світового ВВП у порівнянні з однією двадцятою у
1982 році [49].
Водночас Соколенко С. відзначає, що глобальне виробництво продукції в дедалі
більшому ступені здійснюватиметься не ТНК, а транснаціональними мегамережами
виробництва, у яких власне ТНК виступатимуть важливим складовим виробничим
компонентом. Також, окрім сітьових структур за участю ТНК, в останні часи
активно формуються кооперативні виробничі мережі на основі об'єднання малих і
середніх компаній. Подібні структури дозволяють національним підприємствам
ставати конкурентоспроможними в глобальній системі виробництва шляхом,
наприклад, об'єднання з транснаціональними мережами з метою організації
взаємних поставок. Сьогодні самі ТНК нерідко перетворюються в децентралізовані
мережі з напівавтономними структурними підрозділами, що функціонують відповідно
до умов країн, ринків, виробничих процесів і продукції, що випускається [126].
Функціонування таких транснаціональних мереж не можна ототожнювати з
попередньою діяльністю глобальних корпорацій, які одержували комплектуючі
вироби для складання в себе готової продукції від величезної кількості
субпостачальників і власних підрозділів, розкиданих по всьому світу. На відміну
від такої спрощеної схеми нові глобальні виробничі мережі працюють у двох
основних модифікаціях: як товарні ланцюжки, керовані виробником (виробництво
складної машино-технічної продукції), і як товарні ланцюжки, керовані покупцем
(виробництво товарів народного споживання). Означена територіальна
консолідація, появлення мереж призводить до вищезгаданої кластеризації
національної економіки [126, 138] й поширенню ланцюгів створення вартості
всередині кластерів. У даному випадку кластер являтиме собою мережу пересічних
альянсів й груп підприємств.
Отже, можна стверджувати, що сучасний міжнародний поділ праці для окремих
компаній практично перетворився у внутрішньомережевий фактор. Утворилася нова
економічна система, визначальними рисами якої є висока динамічність,
вибірковість і нестабільність. Означені тенденції безпосередньо притаманні й
національній економіці, хоча на сьогодні вона лише окремими сегментами
(вузлами) пов'язана з глобальними мережами, а процес іноземного інвестування
має здебільшого нестабільний характер. Саме тому слід формувати такі об’єднання
підприємств й мережеві структури, що могли б логічно вписатися в глобальні
виробничі мережі.
Інтеграція в світову економіку можлива як шляхом створення спільних
підприємств, так і формування різноманітних типів альянсів. Наявні у теперішній
час об’єднання підприємств у своїй більшості створені для лобіювання спільних
проектів або політичної підтримки чиїхось інтересів. Саме тому наявні
економічні союзи виявлялися мало функціональними й недовговічними. Розширення
діяльності й вихід на нові ринки змушує українські підприємства більше уваги
приділяти економічним аспектам утворення груп підприємств.
Водночас однією з найпоширених для сучасної економіки тенденцій формування
групи підприємств виступає прагнення поєднання національних підприємств з
провідними зарубіжними компаніями. Таке поєднання може проявлятися у формі
інтеграції, зливань або поглинань, утворення альянсів або спільних підприємств.
Приклади проявлення таких груп подано в табл. 2.1.
Слід зазначити, що для України групові об’єднання підприємств властиві не
стільки для покращення процесів виробництва, скільки для функціонування
фінансових потоків й створення організаційних форм, заснованих на принципах
горизонтального управлі
- Київ+380960830922