Ви є тут

Особливості перебігу ендометріозу у робітниць, контактуючих з малими дозами летючих ароматичних вуглеводів

Автор: 
Берегова Юлія Петрівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2006
Артикул:
3406U000860
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Методи клініко-параклінічного обстеження
Дана робота виконана на кафедрі акушерства і гінекології № 1 та кафедрі
клінічної біофізики Одеського державного медичного університету, Одеського НДІ
стоматології.
Клінічне обстеження хворих проводилося протягом 2001 – 2005 рр. на базі
клінічної лікарні № 2.
Об’єктами дослідження були 97 жінок-робітниць, тривалий час контактуючих з ЛАВ,
хворих на зовнішній ендометріоз І-ІІ ст., їх біологічні субстрати (кров, сеча).
В основну групу ввійшло 65 робітниць, яким призначався розроблений нами
комплекс. Вона була розділена на 2 підгрупи. Підгрупі А призначався після
лапароскопічної ексцизії ендометріоїдних осередків кріокорд-С і біотріт-С;
пацієнткам підгрупи В – тільки кріокорд-С і біотріт-С по розробленій нами
схемі. В групу порівняння ввійшло 32 жінки-робітниці, контактуючі з ЛАВ, хворі
на початкові форми зовнішнього ендометріозу, яким призначалась традиційна
гормональна терапія (утрожестан по 10 мг. в постійному режимі на протязі 6
місяців). Контрольну групу склали320 здорових жінок.
У жінок вивчався стан здоров’я та функції основних регуляторних систем
(ендокринна, ензимна).
Для оцінки рівня здоров’я, ранньої діагностики порушень репродуктивного
здоров’я та початкових форм зовнішнього ендометріозу у досліджуваних робітниць
використовувався метод лазерно-кореляційної спектрометрії, дослідження в
сироватці крові СА125, МСА, ХГ.
Для патогенетичного обґрунтування розробленого лікувально-профілактичного
комплексу було проведено експериментальне дослідження на 95 статевозрілих щурах
з вагою тіла 180,0-200,0.
Для дослідження було взято 95 статевозрілих щурів. В 1 групу ввійшло 30 щурів,
що на протязі 60 днів контактували з випарами ксилолу, бензолу, бензину та
інших вуглеводнів, рівень яких не перевищував граничних концентрацій. Ці
тварини з моменту контакту з несприятливими чинниками отримали кріокорд-С в
дозі 0,015 мл підшкірно через день. Всього було зроблено 5 ін’єкцій.
30 щурів 2 групи в такі ж строки і в тих же професійних умовах одержували
біотріт-С в якості харчової домішки, добова доза якого становила 0,040/кг
ваги.
20 щурів 3 групи знаходились в тих же умовах і були на звичайному раціоні.
Контрольна група нараховувала 15 здорових щурів, що не мали впливу професійних
чинників і перебували на звичайному раціоні.
Матеріалом дослідження були шматочки печінки, селезінки, яєчників, матки,
плаценти та яйцеводів самців-щурів. Після фіксації матеріалу в 10%-му
нейтральному формаліні зразки закладали в парафін і готували зрізи товщиною в 8
мкм. Останні фарбували гематоксиліном і еозином, пікрофуксином по Ван-Гизону,
резорцин-фуксином по Харту на еластичні волокна, глікоген і нейтральні
глікозаміноглікани виявляли ШИК-реакцією по Шабадашу з використанням необхідних
методів контролю.
2.2. Методи визначення показників протеолітичної системи та її
інгібіторів
Відомо, що біологічна активність і універсальність дії дозволяють ензимним
ферментам та їх інгібіторам приймати участь в захисних реакціях, виконувати як
регуляторну, так і деструкційну функції [229].
Вивчались слідуючи показники ензимної системи та інгібіторів: еластаза,
a1-інгібітор протеаз, a2– макроглобулін, інгібітор трипсину.
Рівень еластази визначався за методикою Visser I, Blant [233]. Суть її полягає
в гідролізі спеціального реактиву (БОК-аланін-п-нітрофенілового ефіру). При
наявності еластази з’являється паранітроаланін жовтого кольору, кількість якого
вираховується спектрометрічним методом при довжині хвилі l=383 нм. Рівень
еластази визначали в мілікаталах на літр сироватки (мкат/л).
a1-інгібітор протеаз (a1 –ІП) – регулятор активності протеолітичних ферментів
визначався згідно методиці К.Н. Веремеєнко та співавт. у модифікації А.П.
Левицького [32]. Методика ґрунтується на здатності a1 –ІП плазми крові
подавляти трипсином гідроліз бензоіл-В-аргинін-п-нітроаніліда (БАПНА). При
постановці тесту до плазми крові додають трипсин у кількості надлишковій по
відношенню до усіх трипсинозв’язуючих білків. Вміст a1 –ІП визначається по
кількості інактивованного трипсину.
a2– макроглобулін (a2 – МГ) володіє унікальною інгібіторною дією. Концентрація
ферменту визначалась методом К.М. Веремеєнко, Л.І. Волховської [33], який
полягає у тому, що a2 – МГ кількісно утворює з трипсином комплекс здатний
розщеплювати БАПНА, що нечутливий до інгібітору бобів сої. Під час розщеплення
БАПНА утворюється пофарбований у жовтий колір П-нітроаланілін, величина якого
визначається спектрометрично при довжині хвилі l=383 нм.
Методи дослідження ендокринної функції робітниць
Вивчення гормональної функції проводилось за допомогою імуноферментних і
радіоімунологічних методів.
Гормони системи гіпофіз-яєчники (ФСГ, ЛГ, пролактин, естрадіол, прогестерон)
вивчались на протязі менструального циклу тричі. Кров з кубітальної вени
забиралась натщесерце о 9-10 годині ранку в пізню фолікулінову фазу, в період
овуляції і пізню лютеїнову фазу.
Визначення рівня гормонів проводилось за допомогою стандартних наборів РІА-КІТ
інституту біоорганічної хімії м. Мінська.
2.4. Лазерна кореляційна спектрометрія
В основі метода ЛКС лежать зміни спектральних характеристик монохроматичного
когерентного випромінювання в результаті світлорозсіювання при проходженні
через дисперсну систему.
При взаємодії випромінювання з колоїдними частками, що знаходяться в
броуновському русі, відбувається розширення спектру розсіяного світла. Форма
ліній спектра являється характеристикою дисперсного складу систем, що
складаються з часток розмірами від 1 до 10 нм. Для полідисперсних систем
методом ЛКС