РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ СУЧАСНОГО СТАНУ ВИРОБНИЦТВА М’ЯСА І
М’ЯСОПРОДУКТІВ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ І ПРАВОВІ ПЕРЕДУМОВИ
РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ М’ЯСНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ РЕГІОНАЛЬНОГО РІВНЯ
2.1. Аналіз основних економічних та техніко-технологічних показників розвитку
підприємств м’ясної промисловості
Аналіз економічних та техніко-технологічних показників розвитку підприємств
м’ясної промисловості є необхідною умовою забезпечення ефективності
реструктуризації. Це обґрунтовується, по-перше, тим, що економічний та
техніко-технологічний стан підприємства формує статті витрат виробництва, а
отже, впливає на якість продукції і процес ціноутворення, а по-друге,
вищезазначені показники визначають продуктивність підприємства, виробничий цикл
і є вирішальними при визначенні загального стану підприємства і обґрунтуванні
необхідності реструктуризації.
За даними Держкомстату України, у 2003 р. загальна кількість
сільськогосподарських підприємств усіх форм власності становила 59923, в тому
числі: державної власності – 516, приватної власності – 4033, господарських
товариств – 8713, виробничих кооперативів – 1938, селянських (фермерських)
господарств – 43016, підприємств інших форм господарювання – 1707 (Додаток Б,
табл. Б.1) [139, с. 154]. Частка збиткових сільськогосподарських підприємств
становить 50,5 % (для порівняння у 2001 р. ? 43,9 %, 2002 р. – 53,8 %) при
рентабельності усієї діяльності у 2001 р. ? 5,0 %, у 2002 р. ? (1,9 %), у 2003
р. ? (?0,03 %).
Виробничі потужності підприємств м’ясної промисловості України орієнтовані на
переробку 4300 тис. т худоби за рік, в тому числі 200 тис. т птиці.
Підприємства м’ясної промисловості здатні виробити за рік 2450 тис. т м’яса, в
тому числі: 150 тис. т м’яса птиці, 736 тис. т ковбасних виробів, 346 тис. т
м’ясних напівфабрикатів [139, с. 215]. За даними статистики, заготівлю худоби і
птиці здійснюють 830 заготівельних організацій (з них 124 м’ясокомбінати) та
1170 заготівельних пунктів. Оперативні дані вказують, що у 2003 р. використання
наявних потужностей м’ясопереробних підприємств характеризувалося такими
показниками:
при виробництві м’яса –12,1 %;
при виробництві ковбасних виробів – 29,7 %;
при виробництві м’ясних консервів – 12,0 % [139, с. 155].
Впродовж останніх років у м’ясній промисловості спостерігається значний спад
виробництва, що негативно відображається на фінансовому стані підприємств
галузі та на насиченні споживчого ринку м’ясопродуктами. На м’ясопереробних
підприємствах за 2003 р. обсяги виробництва товарної продукції становили 89,2 %
до попереднього року. Було зменшено виробництво м’яса на 19,7 %, ковбасних
виробів та копчень на 0,5 %, м’ясних консервів – на 53,8 %, до того ж, у
структурі собівартості вартість сировини займає майже 90 %.
В Україні фактичний рівень споживання м'яса становить 37 % від норми і викликає
стурбованість щодо продовольчої безпеки з даного продукту харчування. При цьому
доцільно відзначити регіональну диференціацію споживання м'яса при 60 ? 70 %
забезпеченні населення м'ясом в Центральному регіоні, на Донеччині цей показник
становить заледве 30 %, тобто опустився нижче критичної межі [139, с. 484].
Якщо ж врахувати, що в цьому регіоні проживає 15,3 % населення України, з яких
89 % проживає в містах, то стане очевидною соціальна проблема продовольчого
забезпечення цього регіону.
Визначальну роль у споживанні м’яса та м’ясопродуктів відіграє попит населення,
який залежить від середньомісячних доходів громадян. Купівельна спроможність
населення має стабільну тенденцію до зниження. Межа платоспроможності
населення, яка постійно знижується, пригнічує споживання і виробництво, не дає
їм зростати. Загальне подорожчання енергоресурсів призвело до різкого
зростання цін на продукцію тваринництва, що, в свою чергу, зумовило його
збитковість. Це переконливо ілюструється такими даними. Якщо в 1990 р.
виробництво яловичини і телятини в Україні становило 1986 тис. т, то в 1999 р.
? 790 тис. т або скоротилось на 62 %. Скорочення виробництва продукції
тваринництва негативно позначилось на роботі м`ясної промисловості. В 1990 р.
було вироблено 2710 тис. т м'ясних продуктів, в 1999 р. ? 420 тис. т, що на 85
% менше, а у період 2001?2003 рр. цей показник становив 1517, 1648 і 1725 тис.
т [139, с. 190].
Зменшення доходів та відсутність грошових заощаджень у населення призвели до
різкого зниження споживання продуктів тваринництва як за абсолютним його
рівнем, так і за структурою. За даними І. Лукінова, П. Саблука та інших, за
загальною калорійністю раціон середнього американця перевищує аналогічний
показник в Україні на 43 %, а за споживанням продуктів тваринництва ? майже в
2,5 разу. При цьому середня українська сім`я витрачає на продукти харчування до
60 % свого бюджету, тоді як американська ? лише 11 % [139 с. 60]. Про те, як
величина середньодушового доходу впливає на рівень споживання продуктів
харчування, свідчать такі дані. У сім'ях з середньодушовим доходом 70 грн в
місяць за рік споживають по 10,4 кг м`яса, тоді як в сім`ях з середньодушовим
доходом понад 210 грн, за рік споживають 70,2 кг м`яса (Додаток Б, табл. Б.2)
[139, с. 407]. При цьому витрати населення на харчування мають стійку тенденцію
до зростання. В 1990 р. затрати на харчування становили 32,8 % сукупного доходу
сім`ї, а в 1998 р. ? 58,3 %. При цьому має місце парадоксальне явище, коли
міська сім`я на харчування витрачає 49,2 % доходу, сільська ? 69,5 % [139, с.
404]. Це певною мірою можна пояснити низьким рівнем оплати праці в сільському
господарстві. Сільському жителю доводиться вибирати між проблемою виживання
- Київ+380960830922