РОЗДІЛ 2
СТАН І ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ЗБУТУ І РОЗПОДІЛУ СПОЖИВЧИХ
ТОВАРІВ
2.1. Аналіз системи збуту і розподілу споживчих товарів
Диференціація життєвого рівня населення викликала розпад старої системи збуту і
розподілу споживчих товарів. Припинили діяти колишні канали розподілу, а нові
ще не сформувалися. В результаті деформації системи збуту з'явилася велика
кількість видів підприємств торгівлі, стихійних ринків, кіосків, палаток,
лотків і т. п. У цих умовах виробник споживчих товарів постає перед вибором
найбільш ефективного каналу розподілу, що здатний забезпечити необхідний обсяг
збуту товарів для сталого розвитку підприємства.
Стабілізація обсягу виробництва, низький темп інфляції, підвищення
платоспроможності населення, скорочення заборгованості по заробітній платі,
зростання обсягу інвестицій у оптову та роздрібну торгівлю [155, с. 228]
(у 2004 р. – 3178 млн грн, у 2003 р. – 2164 млн грн), - усі зазначені фактори
створили передумови для формування нової структури збуту споживчих товарів.
Слід відзначити, що серед підприємств - виробників споживчих товарів існує
жорстка конкуренція. Кількість виробників велика, а якість та асортимент
продукції суттєво не відрізняється, що ускладнює збут споживчих товарів. Ця
проблема є досить гострою як для виробників, так і для підприємств торгівлі.
Тому у подальшому дослідженні проаналізуємо тенденції розвитку системи збуту
основних споживчих товарів, що дозволить розробити рекомендації щодо
обґрунтування обсягів збуту і формування політики розподілу споживчих товарів
м’ясомолочної галузі на прикладі ТОВ „Харківський м’ясокомбінат” і ВАТ
„Харківський молочний комбінат” та інших галузей виробництва споживчих
товарів.
ТОВ „Харківський м’ясокомбінат” і ВАТ „Харківський молочний комбінат” є одними
з важливих для регіону підприємств - виробників споживчих товарів, продукція
яких займає відповідно 47% і 30% споживчого ринку Харківської області, що й
послужило причиною обрання їх як бази дослідження.
В Харківській області, крім зазначених підприємств, існує велика кількість
інших виробників. Наприклад, виробництвом ковбасних виробів займається понад 10
великих підприємств колективної форми власності. Головними з них є ЗАТ
„Вовчанський м’ясокомбінат”, АТЗТ „Ізюмський м’ясокомбінат”, ЗАТ
„Богодухівський м’ясокомбінат” та інші. Крім того, налічується декілька
приватних цехів. Великі підприємства розташовані в різних районах області, але,
недивлячись на це, кількість їх зменшилася за останні п’ять років. Це свідчить
про наявність жорсткої конкуренції на споживчому ринку й недосконалість системи
збуту та розподілу.
Виробництвом молочної продукції займається понад 20 підприємств різної форми
власності, серед яких слід відзначити АТЗТ „Куп’янський молочноконсервний
комбінат”, ВАТ „Чугуївський молокозавод”, ЗАТ „Харківський міський молокозавод
№ 1” та інші.
Аналізуючи діяльність ТОВ „Харківський м’ясокомбінат” і ВАТ „Харківський
молочний комбінат”, слід відзначити, що обсяги виробництва у 2003 році
дорівнювали відповідно 129514 тис. грн та 141645 тис. грн. Незважаючи на досить
різноманітну номенклатуру, темпи зростання обсягів збуту зменшилися з 147,5% до
116,3% та відповідно з 132,6% до 111,8%, до попереднього року. Це свідчить про
використання неефективних каналів розподілу та потребує від виробника
впровадження сучасних методів управління асортиментом споживчих товарів, що
дозволить спрогнозувати споживчий попит з урахуванням доходів населення в
кожному окремому районі чи регіоні, в якому функціонує виробник споживчих
товарів і підприємство торгівлі.
Для визначення ефективних каналів розподілу підприємствам - виробникам
регіонального масштабу необхідно позначити структурні зрушення, що відбуваються
в системі збуту і розподілу споживчих товарів, та об’єднати в групи
підприємства торгівлі за основними ознаками діяльності:
асортиментом реалізованого товару:
підприємства, що торгують переважно продовольчими товарами;
підприємства, що торгують переважно непродовольчими товарами;
спеціалізацією на певній групі товарів:
спеціалізовані магазини;
неспеціалізовані магазини;
3) розміром торговельної площі.
У 2004 р. загальна кількість підприємств роздрібної торгівлі споживчими
товарами за даними Держкомстату (табл. 2.1) склала 16 372 од. [155, с. 308].
Таблиця 2.1
Кількість підприємств роздрібної торгівлі і громадського харчування
(од.)
2000 р.
2001 р.
2002 р.
2003 р.
2004 р.
В од.
У % до суми
В од.
У % до суми
В од.
У % до суми
В од.
У % до суми
В од.
У % до суми
Підприємства роздрібної торгівлі (крім торгівлі транспортними засобами)
Усього
21974
100
20437
100
19094
100
17931
100
16372
100
У тому числі
Підприємства, що торгують переважно продовольчими товарами
У спеціалі-зованих магазинах
1558
7,2
1131
5,5
962
5,0
950
5,3
943
5,8
У неспеціа-лізованих магазинах
10636
48,4
10145
49,7
9586
50,2
9145
51,0
8349
51,0
Підприємства, що торгують переважно непродовольчими товарами
У спеціалі-зованих магазинах
7039
32,0
6620
32,4
6284
32,9
5901
32,9
5410
33,0
У неспеціа-
лізованих магазинах
2312
10,5
2132
10,4
1902
10,0
1629
9,1
1419
8,7
Поза мага-зинами
429
2,0
409
2,0
360
2,9
306
1,7
261
1,5
Підприємства громадського харчування
Усього
4849
100
5106
100
5226
100
5113
100
5032
100
Ресторани
468
9,7
491
9,6
505
9,7
491
9,6
499
9,9
Кафе
2906
59,9
3172
62,2
3320
63,5
3283
64,2
3231
64,2
Бари
766
15,8
792
15,5
799
15,3
784
15,3
774
15,4
Їдальні
709
14,6
651
12,8
602
11,5
555
10,9
528
10,5
Не сл