РОЗДІЛ 2
Обгрунтування загальної методології та методів досліджень
Ефективність лікарських засобів як місцевої так і загальної дії залежить від
впливу цілого комплексу взаємопов’язаних факторів, найважливішими з яких є
спроможність активного інгредієнту оптимально впливати на ушкоджені
тканини-мішені, а також характеристики допоміжних речовин лікарської форми, які
забезпечують таку спроможність. Саме тому, при створенні нових і вдосконаленні
існуючих лікарських препаратів першочерговими завданнями є пошук ефективної і
безпечної активної субстанції та, що не менш важливо, вибір допоміжних речовин
[3,6,12,69].
Метою роботи була розробка і обґрунтування складу нового лікарського засобу
(таблеток) з поліфенольними сполуками вільхи – вітчизняною субстанцією
рослинного походження.
Одним з першочергових завдань, пов’язаних з досягненням поставленої мети, був
вибір оптимальних допоміжних речовин, який би при мінімальній концентрації
діючої речовини забезпечував її максимальну ефективність і прояву всього
спектру фармакологічної дії.
В світлі загальноприйнятих сучасних вимог допоміжні речовини для розробки
складу таблеток необхідно обирати з урахуванням призначення препарату, його
ефективності та нешкідливості, біодоступності діючих речовин, сумісності
компонентів препарату, технологічних властивостей, фізико-хімічної стабільності
протягом терміну зберігання. [11,20].
Біофармацевтичні дослідження лікарських засобів для загального та місцевого
застосування, проведені за останні роки, показали, що при оптимальному виборі
допоміжних речовин можна не тільки забезпечити максимальну фармакологічну
ефективність активної субстанції, але й, інколи, підсилити чи змінити дію
введеної речовини і/або зменшити негативний вплив на організм в цілому
[90,20,52]. Відомо також, що терапевтичний ефект лікарського препарату є
результатом впливу цілого комплексу факторів, від яких залежить повнота і
швидкість вивільнення, фармакокінетика і фармакодинаміка діючої речовини. Вплив
всіх цих факторів при теоретичному обґрунтуванні складу нового препарату
спрогнозувати неможливо, тому дослідження мають базуватися не тільки на певних
теоретичних висновках, але й на цілій низці експериментальних досліджень з
використанням різних методів. Доцільність застосування кожного компоненту,
концентрації у складі препарату мають бути ретельно доведені і обґрунтовані.
До будь-якого лікарського засобу висуваються вимоги щодо технологічності його
виробництва. Основними з таких вимог є такі:
процес виготовлення препарату має бути якомога менш енергоємним, з
використанням невеликої кількості обладнання;
бажано, щоб кількість стадій виробництва була мінімальною;
технологія виробництва має бути відтворюваною і надійною, з виключенням
факторів, які б могли негативно впливати на процес.
Одночасне додержання наведених вище вимог (як факторів, що впливатимуть на
кінцевий результат) в даному випадку являє собою системний підхід до розробки
нового лікарського засобу. Саме такий підхід на сучасному етапі розвитку
фармації дозволяє отримати ефективний, безпечний і доступний лікарський засіб,
який матиме високі шанси зайняти вагому нішу на фармацевтичному ринку,
користуючись стабільним високим попитом.
2.1. Об'єкти досліджень
У цьому розділі представлені об’єкти і методи дослідження, які в своїй
сукупності найповніше відбивають сутність і характер проведеної роботи по
розв’язанню завдань даної проблеми. Для вирішення поставленої мети – створення
науково обґрунтованого складу лікарської форми, нами, як основний об’єкт
дослідження використовувався неочищений комплекс елагової кислоти.
Співробітниками НФаУ разом із Державним науково-дослідним центром лікарських
засобів і Борщагівським хіміко-фармацевтичним заводом розроблена технологія
одержання "Альтана" - субстанції із суплідь вільхи клейкої [97]. У процесі
переробки сировини - суплідь вільхи клейкої, утворюється елагова кислота. Для
комплексної переробки сировини перспективною є розробка технології одержання з
нього комплексу "неочищена елагова кислота". Для розробки пакета
нормативно-технічної документації необхідно розробити методику кількісного
визначення елагової кислоти в субстанції комплексу "неочищена елагова кислота"
[88].
Елагова кислота, чи дилактон гексагідроксідифенової кислоти, є фенолкарбоновой
кислотою та відноситься до низькомолекулярних фенольних сполук. Зустрічається
як у вільному, так і у звґязаному стані. В останньому випадку є компонентом
дубильних речовин гідролізуємої групи, так називаємих елаготанінів [25,27].
Елагова кислота широко розповсюджена в рослинному світі. За даними М.Г.
Пімєнова [63], зустрічається більш ніж у 700 видах вищих рослин. За іншими
свідоцтвами, присутня в листі представників 15 порядків класу Magnoliopsida
відділу Magnoliophyta.
Дослідженнями, проведеними на базі Центральної науково-дослідної лабораторії
НФаУ під керівництвом проф. Л.В. Яковлевої встановлено, що елагова кислота
проявляє кардіопротекторну, антиоксидантну, протизапальну та репаративну
активність [100,22,76,77,79,24,82,102].
Вказані фармакологічні властивості елагової кислоти можна пояснити
особливостями її хімічної структури – наявністю великої кількості ОН-груп, які
здатні зв’язувати вільні радикали із утворенням семіхінонних комплексів,
відновлювати вільні іони заліза і, таким чином, стабілізувати процес
перекисного окислення ліпідів [143].
С 14Н 6О 5 М.м 302,2
Температура плавлення 3600 С.
Для визначення закономірностей процесу таблетування елагової кислоти був
залучений до експерименту танін, як яскр
- Київ+380960830922