РОЗДІЛ III. Формування інтелектуальної культури юриста 95
3.1. Дія природного права на формування
інтелектуальної культури юриста 95
3.2. Вплив правової дійсності на формування
інтелектуальної культури юриста 113
3.3. Роль пізнання правових явищ у формуванні
інтелектуальної культури юриста. 129
3.4. Підвищення ступеня інтелектуальної культури юриста
у процесі прийняття правових рішень 145
ВИСНОВКИ 160
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 163
ВСТУП
Необхідність проведення дисертаційної роботи зумовлена відсутністю комплексного
дослідження філософсько-правових проблем інтелектуальної культури юриста.
Актуальність теми дослідження. Серйозні процеси трансформації українського
суспільства є складним, системним явищем, яке пронизує і охоплює всі сфери
життєдіяльності соціуму – економіку, політику, право, ідеологію. Тому проблема
формування правової доктрини нерозривно пов’язана з глибокими змінами
соціально-економічного укладу нашої держави, суспільно-політичних інститутів, з
процесом переосмислення духовних цінностей, з переоцінкою ролі та значення
юриста в житті соціуму. Ефективність здійснення політичних і економічних реформ
певною мірою залежить від реорганізації правової системи, яка передбачає
необхідність зміни теоретичних уявлень про суспільство, про відносини між
державою і правом, а також виховання та формування фахівців-правників нової
генерації.
Дотримання у державі принципу верховенства права, законності, правопорядку,
становлення, зміна законодавства забезпечується копіткою працею
висококваліфікованих фахівців-правників. За умов політичної, економічної та
соціальної напруги в українському суспільстві важливого значення набуває
об’єктивна діяльність юристів, що вимагає великих моральних зусиль, професійних
навичок, об’єктивного пізнання правових явищ, правової ерудиції та компетенції,
знання законів природи, володіння інформацією з актуальних проблем. Така
діяльність можлива на основі сформованої інтелектуальної культури, яка сприяє
адекватному сприйняттю особистістю правової дійсності, прийняттю справедливих і
законних рішень.
Створення гідних умов життя кожної людини є первинною складовою політики
цивілізованої держави. Дотримання основних прав людини, забезпечення свободи
волі особи, її інтелектуальної самостійності повинні стати пріоритетним
напрямом діяльності української держави та її інститутів. Вирішення цих проблем
реально сприятиме зближенню України з європейським та світовим
співтовариствами.
Слід відзначити, що питання, пов’язані з особливостями застосування власного
інтелектуального потенціалу, особливо актуальними є в сучасний період розвитку
української держави. Адже саме сьогодні необхідна максимальна концентрація
мисленнєвих зусиль усіх учасників державотворчих процесів. Від того, наскільки
якісними будуть знання певних політиків та державних діячів, їхні професійні
навички та прагнення досягти об’єктивних результатів у правотворчості, залежить
добробут українського суспільства та інтеграція нашої держави у європейське
співтовариство.
У цьому контексті, актуальність теми дисертаційного дослідження визначається
насамперед історичним місцем та роллю України в європейському та світовому
процесах. А тому її теоретичне осмислення передбачає залучення як світових, так
і вітчизняних джерел. Найзагальнішим висновком аналізу історіографії питання є
встановлення безпосереднього зв’язку феноменів духовної культури, правової
культури та інтелектуальної культури юриста. Це зумовило властиве філософському
способу освоєння дійсності урізноманітнення теоретичних висновків щодо тих чи
інших проблем, адже марними є спроби відшукати універсальні незмінні положення
щодо природи людини та її духовного світу.
Необхідність дослідження цієї теми з огляду на її актуальність полягає ще й у
тому, що ця проблематика пов’язана із психічною діяльністю, функціонуванням
інтелекту людини, його використанням та застосуванням, із питаннями
встановлення істини, оскільки юридичне мислення, формування інтелектуальної
культури юриста та професійна діяльність на засадах духовності та моралі,
особливості правотворчості не були пріоритетними у радянській науці. Проте
сучасна ситуація вимагає більш детального дослідження та правильної оцінки цих
явищ, що, безумовно, є важливим кроком для формування громадянського
суспільства.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана
відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри теорії та історії держави
та права Львівського державного університету внутрішніх справ в контексті
колективної наукової теми „Формування особи українського національного юриста:
теоретико-історичний аспект”.
Теоретична основа дослідження. У вітчизняній та зарубіжній літературі питання,
пов’язані з формуванням та функціонуванням інтелектуальної культури юриста,
розроблені ще не достатньо. Проте є чимало аспектів, що стосуються окремо
інтелекту, особливостей психічного розвитку людини, свободи людини, культури її
поведінки, які відображено у працях, що безпосередньо стосуються дослідження
даної проблематики. Це, зокрема, праці:
з філософії (Ж-П. Вернана, А.Бачорішвілі, А.Богданова, М.Бердяєва, Г.Гегеля,
К.Гельвеція, І.Канта, А.Клізовського, С.Кримського, Н.Рулана, Е.Фрома,
М.Хайдеггера, М.Шелера, П.Юркевича, Х.Янараса);
з філософії права (О.Бандури, В.Бачиніна, С.Бублика, В.Гвоздецького, К.Жоля,
М.Заінчковського, Б.Кістяківського, Д.Керімова, А.Козловського, В.Малахова,
В.Нерсесянца, П.Новгородцева, С.Сливки, Б.Чміля, Р.Циппеліуса);
з психології (А.Войтова, Ф.Клікса, М.Костицького, Ф.Міелє, Д.Ніренберга,
М.Ойчслі, С.Плауса, Ю.Полковникова, Р.Немова, Х.Сільва, П.Таранова
- Київ+380960830922