Формування та розвиток інтегрованих суб’єктів господарювання в Україні (на прикладі підприємств харчової промисловості)

РОЗДІЛ 2
МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО АНАЛІЗУ І ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ІСГ В
ХАРЧОВІЙ ПРОМИСЛОВОСТІ
2.1. Методичні підходи до аналізу і оцінки ефективності функціонування ІСГ
Інтеграційні процеси, що інтенсивно відбуваються на мікрорівні економічного
середовища держави і призводять до утворення нових організаційно-структурних
одиниць, типу ІСГ, потребують нових підходів до визначення ефективності їх
функціонування, що дещо відрізняються від традиційно звиклих. Якщо раніше
ефективність окремої організації визначалась через співвід­ношення затрат і
результатів, то тепер основ­ним чинником, що впливає на ефектив­ність
діяльності таких великих господарюючих утворень, як ІСГ є взаємодія між
окремими структурними елементами цього ІСГ - його підприємствами-учасниками,
оскільки саме вдале поєднання окремих підприємств в одну інтегровану структуру
і вміло налагоджене управління ними можуть призвести до позитивних результатів.
Важливим моментом інтеграційної організації бізнесу є те, що показники
ефективності діяль­ності ІСГ безпосередньо залежать як від розподілу ресурсів
всередині організації, так і від взаємодії між її складовими елементами.
На даний момент комплексного узагальнюючого показника ефективності
функціонування підприємства і ІСГ в тому числі, не існує, тому з метою аналізу
і оцінки ефективності функціонування ІСГ ми розділимо цей процес на 2 етапи:
аналіз доцільності створення ІСГ (для новостворених об’єктів);
аналіз ефективності діяльності ІСГ (для функціонуючих об’єктів).
Розпочнемо з аналізу доцільності створення цих структур взагалі та детальнішу
увагу зосередимо на ефективності внутрішньої взаємодії між їх структурними
елементами.
Оскільки ІСГ горизонтального та вертикального видів найчастіше створюються між
окремими незалежними підприємствами, то визначимо доцільність створення саме
таких інтегрованих структур.
Горизонтальні ІСГ – це об’єднання підприємств в межах одної галузі, що
знаходяться на одній стадії постачання, виробництва та збуту однієї і тієї ж
продукції [96].
Доцільність створення ІСГ горизонтального виду можна обґрунтувати, виходячи з
“Методики визначення монопольного (домінуючого) становища субґєктів
господарювання на ринку” розробленої Антимонопольним Комітетом України.
Згідно з цією методикою обсяг ринку, на якому визначається монопольне
(домінуюче) становище, визначається як загальний обсяг надходжень товару на
ринок за формулою [99]:
QRT= У Qj, (2.1)
де, QRT- обсяг ринку;
Qj – обсяг товарів (товарних груп), що продають (постачають, виробляють) або
купують (споживають, використовують) j-м суб’єктом господарювання протягом
часу, що становить часові межі ринку;
n - кількість субґєктів господарювання, що продають (постачають, виробляють)
або купують (споживають, використовують) товари (товарні групи ), що входять до
товарних меж.
Відповідно до цієї формули обсяг ринку QRT певного виду товарів чи товарної
групи повинний становить 100%, оскільки включає всі товари певної групи, що
вироблені чи спожиті суб’єктами господарювання.
Обсяг товарів (товарних груп), що продають (постачають, виробляють) або купують
(споживають, використовують) j-м суб’єктом господарювання, визначається як
загальний обсяг реалізованих або придбаних товарів (товарних груп), що входять
до товарних меж ринку, протягом часу, що складає часові межі ринку:
Qj = У Qji, (2.2)
де, Qji – обсяг і-го товару (товарних груп), що продають (постачають,
виробляють) або купують (споживають, використовують) j-м суб’єктом
господарювання.
m- кількість товарів (товарних груп), що входять до товарних меж ринку і
продається (постачають, виробляють) або купують (споживають, використовують)
j-м суб’єктом господарювання;
Отже ця формула допомагає обчислити ринкову частку конкретного суб’єкта
господарювання.
Зважаючи, що визначена монопольна ринкова частка в Україні становить 35%, то
найкращим ринковим становищем на ринку певної групи товарів для ІСГ буде таке,
яке максимально наближене до ринкової частки – 35%. Тому для ІСГ буде доцільним
продовжувати інтеграційні процеси горизонтального типу до тих пір, поки він не
займе на ринку певного виду товарів частку, що максимально наближена до 35%.
Тому, формула доцільності горизонтальної інтеграції для субґєктів
господарювання в Україні буде мати такий вигляд:
Qj Ю35%,
або (2.3)
У Qji Ю35%
Вертикальна інтеграція – це розширення діяльності фірми “по-вертикалі”, коли
компанія освоює виробництво продукції чи послуг по одному технологічному
ланцюжку. Вона може бути представлена як система, в котрій фірма, котра
займається основним виробництвом, контролює фірму, виробництво котрої доповнює
основне.
Основною метою вертикальної інтеграції є зниження витрат і покращення якості
продукції, що випускається. Це, перш за все, виникає при технологічному
спорідненні, виробничих процесів основної і інтегруючої фірм.
Якщо вертикальна інтеграція не призводить до значного скорочення витрат
компанії або не досягаються додаткові конкурентні переваги, то така інтеграція
є недоцільною і немає змісту інвестувати таке об’єднання (злиття, поглинання).
Провівши практичні дослідження декількох вертикально-інтегрованих структур, ми
дійшли висновку, що вертикальна інтеграція буде тоді доцільною, коли компонент
(сировина), що постачається на основне виробництво з іншого підприємства, буде
займати у собівартості кінцевої продукції основного виробництва частку, що
перевищує 30%. Таким чином, ми отримали співвідношення:
Ві
Сі= -------- х 100% і 30%, (2.4)
С
де, Сі - частка і-тої статті