Ви є тут

Бухгалтерський облік і контроль статутного капіталу в товариствах з обмеженою відповідальністю: теорія і методика

Автор: 
Поліщук Ірина Романівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2006
Артикул:
0406U001097
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
РОЗВИТОК ОРГАНІЗАЦІЇ ТА МЕТОДИКИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ СТАТУТНОГО КАПІТАЛУ В
ТОВАРИСТВАХ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ
2.1. Облікова політика як інструмент організації бухгалтерського обліку
статутного капіталу в товариствах з обмеженою відповідальністю
Успішна діяльність підприємств забезпечує економічний розвиток країни.
Ефективність підприємницької діяльності суб’єктів господарювання в сучасних
умовах визначається, насамперед, для їх власників розміром капіталу, який їм
належить. Розмір власного капіталу збільшується внаслідок вдало прийнятих
рішень у процесі господарської діяльності підприємства і зменшується за
наявності непокритих збитків, що призводять до зменшення корпоративних прав
учасників. Зміни, які мають місце у вітчизняній економіці та законодавстві,
зумовили те, що статутний капітал виступає особливим об’єктом бухгалтерського
обліку.
Дослідження облікової політики операцій з власним капіталом вимагає виявлення
складових власного капіталу господарських товариств, які його формують і
зменшують (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Складові власного капіталу в Україні
Структуру власного капіталу підприємства залежно від організаційно-правової
форми формують такі складові як статутний капітал, складений капітал, пайовий
капітал, додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілені прибутки. Але
водночас на розмір власного капіталу впливають неоплачений капітал
(заборгованість засновників за внесками до статутного капіталу); вилучений
капітал (хоча в ідеальному випадку він повинен бути перепроданий або
анульований, і відповідно не впливати на розмір власного капіталу); а також
непокриті збитки; використання у звітному періоді прибутку.
Відповідно до вимог чинного законодавства зареєструвати потрібно лише таку
складову власного капіталу як статутний капітал, додатковий капітал не підлягає
реєстрації, але від цього не втрачається його значення. Статутний капітал слід
розглядати як важливу складову власного капіталу та відрізняти від додаткового
і резервного капіталу за функціями, які він виконує.
Досить важливим є співвідношення між статутним капіталом, додатковим капіталом,
резервним капіталом та нерозподіленими прибутками для забезпечення
господарської діяльності підприємства. Так, Р.А. Слав’юк наголошує на тому, що
“наявність додаткового капіталу при абстрагуванні від одночасного впливу інших
чинників дає певну економію засновникам на виплатах дивідендів, що, в свою
чергу, збільшує внутрішній інвестиційний потенціал. Додатковий капітал певною
мірою згладжує ефект дефіциту резервного капіталу та впливу непокритих збитків.
Зменшення додаткового капіталу має відбуватися лише за поступового зростання
статутного капіталу, резервного капіталу та нерозподіленого прибутку” [201, с.
131].
Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”
передбачено принципи, яких слід дотримуватися під час ведення бухгалтерського
обліку і складання фінансової звітності.
Потребує дослідження статутний капітал як об’єкт бухгалтерського обліку, а
також принципи, на яких побудований облік статутного капіталу в товариствах з
обмеженою відповідальністю.
Об’єктами бухгалтерського обліку є явища та процеси, що мають відношення до
діяльності підприємства, виражені за допомогою грошового вимірника та
зафіксовані в первинних документах. Це засоби підприємства та джерела їх
утворення, господарські процеси та їх результати [35, с. 64].
Джерела утворення майна поділяються на власні та залучені. Постає питання щодо
визначення таких складових власного капіталу як статутний, додатковий,
резервний капітал.
Порядок формування і розмір статутного капіталу підприємства визначаються в
його засновницьких документах виходячи з вимог чинного законодавства, які
відрізняються залежно від організаційно-правової форми підприємства.
На відміну від статутного, додатковий капітал – це бухгалтерська категорія,
призначена для узагальнення інформації про власні джерела утворення майна
внаслідок виникнення емісійного доходу, переоцінки та безоплатного одержання
необоротних активів, а також додатково вкладеного капіталу засновниками
(учасниками, акціонерами).
Резервний капітал – це страховий капітал підприємства, який формується за
рахунок щорічних відрахувань від нерозподіленого прибутку та призначений для
відшкодування збитків від господарської діяльності, а також для виплати
дивідендів за привілейованими акціями, якщо не вистачає прибутку. Отже,
статутний капітал відрізняється від додаткового і резервного як за джерелами
формування, так і за призначенням в господарській діяльності підприємства.
Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”
визначає десять принципів ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової
звітності: автономності, єдиного грошового вимірника, обачності, превалювання
сутності над формою, послідовності, періодичності, безперервності, повного
висвітлення, історичної (фактичної) собівартості, нарахування та відповідності
доходів і витрат [99]. Розглянемо дію цих принципів під час формування
статутного капіталу (рис. 2.2).
Рис. 2.2. Реалізація принципів бухгалтерського обліку і фінансової звітності
статутного капіталу в бухгалтерському обліку
Формування статутного капіталу на підприємствах різних форм власності та
організаційно-правових форм зумовлено тим, що слід відокремлювати власність
юридичної особи від власності засновників (учасників, акціонерів). Це
забезпечує дотримання принципу автономності, згідно з яким кожне підприємство
розглядається як юридична особа, відокремлена від власників. Тому особисте
майно вл