РОЗДІЛ 2
МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ
СТАТИСТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ
2.1. Принципи створення та функціонування інформаційної бази обліку робочих
місць
Надійна інформація безсумнівно є важливою умовою функціонування ринку робочої
сили. Ринок досконалого типу в неокласичних моделях, як відомо, передбачає
вичерпну інформованість його суб’єктів про себе, про інших, про зміни
зовнішнього середовища тощо. У реальному житті така ситуація в багатьох
випадках неможлива.
На сьогоднішній день ринок праці характеризується таким явищем, як інформаційна
асиметрія. Існування інформаційної асиметрії негативно позначається на
прийнятті економічних рішень його суб’єктами (працівниками, роботодавцями,
профспілками та державою), а її прояви сприяють виникненню таких
неврівноважених станів:
роботодавець обирає не найпридатнішого працівника, зокрема, з погляду на
співвідношення його продуктивності й оплату його праці;
людина обирає не найкращу для себе роботу з погляду на заробітну плату,
можливості розкриття своїх здібностей, перспективи професійного росту;
значне безробіття існує через те, що працівник і роботодавець не знаходять один
одного, незважаючи на існування такої взаємної потреби [91].
Служби зайнятості та система органів статистики повинні сприяти скороченню
масштабів інформаційної асиметрії на ринку праці з метою активізації та
стимулювання зайнятості населення на основі формування адекватної системи
обліку наявності та зміни робочих місць.
Виконання завдань статистики зайнятості населення ґрунтується на отриманні
достовірної і об’єктивної інформації про поточний стан зайнятості на ринку
праці. Державний комітет статистики для статистичного вивчення зайнятості
населення використовує різні джерела інформації про стан ринку праці,
представлено (рис. 2.1).
Обстеження населення з питань економічної активності впроваджені в практику
постійної роботи Держкомстату України з 1999 року і проводяться щоквартально за
місцем проживання населення шляхом безпосереднього опитування громадян 15-70
років (включно). Базою обстежень є сукупність домогосподарств, відібраних в
усіх регіонах на науково обґрунтованих засадах, з урахуванням 25-відсоткової
щоквартальної ротації. Щоквартальний обсяг вибіркової сукупності становить 31,7
тисячі домогосподарств.
Джерела статистичного вивчення зайнятості населення
Вибіркові обстеження населення з питань економічної активності, що проводяться
органами державної статистики
Звітність суб’єктів господарювання
Звітність Державної служби зайнятості
до органів статистики
до Державної служби зайнятості
Рис. 2.1. Схема джерел даних, використовуваних у статистичному дослідженні
зайнятості населення
Опитування населення триває впродовж останнього місяця кварталу, починаючи з
другого тижня обстежуваного місяця і закінчуючи першим тижнем місяця, наступним
за обстежуваним. Перед безпосереднім опитуванням респонденти надають інформацію
стосовно їх стану на ринку праці впродовж тижня (з понеділка до неділі).
Методологічною основою обстежень населення з питань економічної активності є
рекомендації Міжнародної організації праці та 13-ої Міжнародної конференції від
29 жовтня 1982 року з урахуванням національних особливостей законодавчої та
нормативної бази. Висока верхня вікова межа дозволяє уточнити можливу участь на
ринку праці пенсіонерів, а низька – підлітків. Результати обстежень дозволяють
оцінити чисельність безробітних, їх розподіл за обставинами незайнятості та
способами пошуку роботи. Останнє особливо важливо, оскільки ринок праці може
функціонувати як в організованій, так і в неорганізованій формі.
Вибіркові обстеження у поєднанні з даними поточної звітності для визначення
чисельності безробітних рекомендовані МОП, і їх проводять в багатьох країнах.
Наприклад, американське Бюро статистики праці інформацію про безробіття збирає
через поточні обстеження населення, проводячи вибіркові обстеження 60 тис.
родин, опитуваних щомісяця.
Обстеження економічної активності населення є найповнішим джерелом статистичної
інформації про стан ринку праці та зайнятість населення. Воно, зокрема,
доповнює адміністративну статистику суцільного спостереження відповідно до
міжнародної системи обліку та звітності. В Україні такі обстеження базуються на
вибіркових методах спостереження і проводяться з 1995 по 1998 роки один раз на
рік восени, а починаючи з 1999 року – із щоквартальною періодичністю.
Характеристику форм звітності, якi містять інформацію про рух робочої сили і
подаються підприємствами до органів статистики та служби зайнятості,
представлено у табл. 2.1.
Для розрахунку загальної по Україні та за регіонами чисельності зайнятих
протягом року використовують дані про працю з відповідної поточної звітності
підприємств, яка подається до органів статистики: це форма № 1-Т „Звіт з праці”
(місячна, квартальна, річна), представлена у додатку А. За нею звітують не всі
підприємства. Для малих підприємств чисельність зайнятих можна отримати з
річного звіту: № 1-МП „Про основні показники діяльності малого підприємства”.
Основними джерелами фрагментарної інформації про робочі місця, а також, що
важливо, про їх збільшення, в Україні є дані державної статистичної звітності.
Роботодавці надають їх до Державної служби зайнятості за формою № 3-ПН „Звіт
про наявність вакансій” (Додаток Б).
Таблиця 2.1
Форми звітності підприємств, установ, організацій
та їх структурних підрозділів про робочі місця та їх рух
Форма зв