РОЗДІЛ 2
МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ
Натурним обстеженням дендропарків передували роботи з літературою, архівними
матеріалами та матеріалами лісовпорядкування. У випадку, якщо за літературними
даними або архівними матеріалами дослідний об’єкт видавався вартим уваги,
планувалися його натурні обстеження. При вивченні видового складу об’єктів
увага приділялася такому показнику, як розповсюдженість виду в культурі (окрім
наявності у дендропарках). Для досліджень обиралися лише ті види, які ще мало
розповсюджені у культурфітоценозах. Під час обстеження об’єктів здійснювалася
інвентаризація наявності та видової належності рослин, визначення їх стану.
Вивчалися всі рослини виду як у куртинах, групах, так і окремі екземпляри.
Попередньо оцінювалася також перспективність впровадження виду у озеленення
залежно від його декоративних властивостей.
Тип лісорослинних умов визначали за Алєксєєвим-Погребняком [149,150]. При
проведенні досліджень для кожного дерева визначали такі показники [151]:
* діаметр на висоті 1,3 м у двох взаємно перпендикулярних напрямках (з точністю
до 1 см);
* загальну висоту (з точністю до 1 м);
* форму стовбура (рівний, нерівний, кривий);
* якість стовбурової деревини;
* загальний стан (добрий, задовільний, незадовільний);
* зимостійкість;
* посухостійкість;
* наявність цвітіння або плодоношення;
* наявність природного самосіву.
Залежно від життєвої форми та кількості дерев виду методика біометричних
досліджень мала певні відмінності. Для видів, що належать до дерев І величини
за ростом, представлених достатньою для утворення наближених до лісових умов
кількістю екземплярів (куртини та великі групи), розраховувалася істотність
різниць росту за діаметром і висотою з аборигенними видами. Окрім цього, для
видів цієї групи, представлених поодинокими екземплярами чи невеликими (до 5
екземплярів) куртинами, порівняння з контролем провадилося за відносним
перевищенням біометричних показників.
Якісні показники стовбурів – це одна з найважливіших характеристик деревних
рослин. Визначення цього показника передбачає облік вад стовбурів, до яких
належать: кривизна (одно- та багатостороння); двійчатки та
багатоверхівчастість, пов’язані, як правило, з відмиранням верхівкової бруньки;
сучкуватість; пасинки, пов’язані зі зміною верхівки, котрі, як правило,
призводять до так званої колінчастої кривизни; погане очищення від сучків;
погане заростання відламаних сучків; гнилі та пов’язані з ними дупла в
стовбурах; морозобоїни, ребристість, косошаровість, наявність відьминих мітел.
Для визначення якості стовбура дерева використано таку класифікацію [151]:
1.Стовбур відмінної якості: рівний до самої верхівки, гілки тонкі, рівномірно
розташовані по всьому стовбуру. Це – дерево високоякісне.
2. Стовбур доброї якості: рівний з легкою багатократною кривизною, яка з віком
повинна згладитися, гілки середньої товщини.
3.Стовбур середньої якості: в нижній частині рівний, вище з колінчастістю,
пов’язаною з відмиранням верхівкової бруньки, кривизна велика. Сучки переважно
товсті.
4.Стовбур низької якості: як правило, кривий, колінчастий з товстими гілками та
сучками, які погано заростають. Це мінусове дерево.
Визначення середнього індексу якості стовбура розраховувалося як середнє
пропорційне індексу стану всіх рослин відповідного насадження, куртини чи групи
екземплярів. Для аналізу середніх показників виду використано шкалу з такими
градаціями якості:
висока – 1-1,5 балів;
добра – 1,6-2,5 балів;
середня – 2,6-3,5 балів;
низька – 3,5-4,5 балів.
Для видів, що належать до дерев ІІ та ІІІ величини показники росту та якості
стовбурів не настільки важливі, як для видів І групи, тому при аналізі на них
зверталося менше уваги.
Загальний стан дерев відображає їх життєздатність, яка визначається за
характером росту, вкриття листям та глицею, стійкістю проти хвороб, здатністю
до регенерації після уражень, тощо. Механічні пошкодження, що не характеризують
рівень адаптації, не враховувалися.
Кожне дерево було оцінено за такою шкалою [151]:
1 - відмінний стан: високий приріст, здорове темно-зелене забарвлення листя та
глиці, повне вкриття листям та глицею, відсутність захворювань та пошкоджень;
2 - добрий стан: приріст вище середнього, зелене забарвлення листя та глиці,
добре вкриття листям та глицею, відсутність захворювань та пошкоджень;
3 - задовільний стан: приріст середній, вкриття листям та глицею нормальне,
листя та хвоя мають колір від світло-зеленого до зеленого, незначні пошкодження
листя та глиці, слабкі ознаки захворювань;
4 - незадовільний стан: приріст нижче середнього або знижений, є ознаки
всихання: листя та глиці, вони світло-зелені, пожовклі по краях, іноді
буруваті, нерідко з ознаками пошкоджень та захворювань; вкриття рідке,
прозірчасте;
5 - поганий стан: більшість крони всохла або всихає, листя та хвоя, що
залишились, пожовкли, місцями відсохла кора, або дерево загинуло.
Оцінка стану провадилася у розпалі вегетаційного періоду (кінець червня –
липень), після повного розгортання листового апарату. В цей період вже можна
оцінити регенераційну здатність дерев після закінчення спалахів основних
шкідників-листогризів та хвороб листового апарату. Визначення середнього
індексу стану розраховувалося як середнє пропорційне індексу стану всіх рослин
насадження, куртини чи групи екземплярів.
Для оцінки зимостійкості використано шкалу Є.Л.Вольфа деталізовану М.К.Вєховим
та доповнену О.В.Лукіним [152]:
0 – дерева гинуть повністю, включно з кореневою системою;
І – дерева, що відмерзають щорічно до рівня снігу і ґрунту;
ІІ – у дерев спостерігається щорічне відмерзання не лише річних, а й пагонів
старшого віку;
ІІІ- дерева, в яких підмер
- Київ+380960830922