РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Методи досліджень
Для вирішення поставлених у роботі завдань у жінок з патологією шийки матки
дослідження проводили в наступних напрямках:
Всім вагітним проведено комплексне обстеження, що складалося з: аналізу
анамнестичних даних, гінекологічного обстеження, УЗД, КТГ, простої та
розширеної кольпоскопії, загальноприйнятих клініко-лабораторних обстежень:
загального та біохімічного аналізів крові, коагулограми, загального аналізу
сечі, бактеріологічного, бактеріоскопічного, цитологічного включаючи
койлоцитарну атипію (наявність ВПЛ), кольпоцитологічного вивчення виділень із
піхви та шийки матки, ІФА для визначення IgG і IgМ у крові до хламідій, ПЛР на
основі матеріалу – цервікального слизу на міко- та уреаплазмоз, вивчення стану
місцевого імунітету. Біопсію шийки матки, з подальшим гістологічним
дослідженням, проводили лише в тих випадках, коли кольпоскопічно та цитологічно
діагностувалась дисплазія епітелію. Також всі вагітні були оглянуті терапевтом,
окулістом, ЛОР-лікарем, стоматологом, по показанням-невропатологом і хірургом.
При зборі загального анамнезу вивчався соціальний, професійний, соматичний,
акушерський , гінекологічний анамнези.
Гінекологічне обстеження містило в собі огляд шийки матки в дзеркалах,
кольпоскопію, і бімануальне піхвове дослідження.
1. Для оцінки стану піхвової частини шийки матки проводилось кольпоскопічне
дослідження. Його здійснювали, використовуючи кольпоскоп КС-1(ТУ64-1-3039-94)
із кольоровими світлофільтрами при фронтальній відстані приблизно 225-250 мм і
перемінною глибиною поля, що відповідає збільшенню у 12-24 рази. Аналізуючи
одержані дані, ми дотримувались класифікації і ендоскопічної термінології,
запропонованої Є.В. Коханевич (1997).
При проведенні кольпоскопії оцінювали: колір, стан судинного малюнка, поверхню
і рельєф покровного епітелію: багатошарового сквамозного і циліндричного, стик
епітеліїв (локалізація і характер), наявність і форму залоз, реакцію на розчин
оцту, реакцію на розчин Люголю, краї утворень (чіткі або розмиті), тип епітелію
[76].
2. Досліджували цитологічні мазки, в тому числі і на наявність койлоцитарної
атипії, із каналу шийки матки, зони перехідного епітелію та із піхвової частини
шийки матки, які одержували за допомогою щіточок „Accellon-multi”, шляхом
натиснутої ексфоліації (легкого зішкрібу), так як при цьому попадають клітини
більш глибоких шарів епітелію слизової оболонки. Цитологічні мазки фіксували у
суміші Нікіфорова, фарбували за Паппенгеймом і Папаніколау. При аналізі
цитологічних мазків звертали увагу на клітини з дискаріозом, які асоціюються з
цервікальною інтраепітеліальною неоплазією (ЦІН), койлоцити, кератиноцити і
двоядерні клітини, які є патогномонічними цитологічними ознаками ВПЛ інфекції,
враховували також наявність вакуолізації цитоплазми, за якою можна запідозріти
інфікування вірусами групи Herpes. Найбільшу у вагу звертали на клітинний і
ядерний поліморфізм, вираженість анізохромії, збільшення
ядерно-цитоплазматичного відношення. На підставі аналізу цитологічних
препаратів визначали ступінь змін епітелію екто- і ендоцервіксу. При цьому
виділяли: ЦІН-1 легка дисплазія епітелію шийки матки, ЦІН-2 – помірна
дисплазія, ЦІН-3 – тяжка дисплазія епітелію і Са in situ шийки матки. Ступінь
диспластичних змін в епітелії шийки матки оцінювали за класифікацією,
запропонованою Richart у1968 та класифікацією, розробленою в м. Бетесда (США) у
1991 [149].
3. Гістологічному дослідженню підлягав матеріал біопсій із вогнища ураження
екто-, ендоцервіксу та ділянки перехідної зони. Біопсію шийки матки проводили
під контролем кольпоскопу, лише в тих випадках, коли кольпоскопічно,
цитологічно діагностувалась дисплазія епітелію. Одержаний для дослідження
матеріал негайно фіксували у 10 %-му розчині нейтрального формаліну. У
подальшому матеріал підлягав класичній гістологічній проводці із виготовленням
парафінових блоків. Гістологічні зрізи фарбували гематоксиліном і еозином для
верифікації клінічного діагнозу. Для оцінки характеру патологічних процесів
шийки матки використовували Міжнародну гістологічну класифікацію пухлин
жіночого статевого тракту (ВООЗ, 1975). [162].
4. Бактеріоскопію здійснювали по мазкам виділень із піхви, пофарбованим по
Граму, а також по Романовському – Гімзі, із трьох досліджуваних областей
(сечовивідний канал, канал шийки матки і піхва). Визначали наявність
патогенної: трихомонад, дріжджевих грибків, гарднарел, коків та нормальної
мікрофлори: палочки Додерлейна [128].
5. Бактеріологічні посіви виділень із статевих шляхів проводились на кров’яному
агарі, грунті Етта, цукровому бульйоні для виявлення St. Aureus, St. Epidermal,
Str. Agalact, Klebsiella, Е. Coli, Enterococcus та гриби роду Candida [162].
6. Для верифікації хламідійної інфекції використовували метод імуноферментного
аналізу по виявленню антитіл різних класів Ig М, Ig G в сироватці крові людини
до антигену Chlamidia Trachomatis. Підрахунок результатів проводили на
імуноферментному аналізаторі Stat Fax 303 Plus. З використанням тест системи
фірми Novum Diagnostica GmbH [147].
8. Для тестування в діагностичному матеріалі (цервікальному слизу) міко – і
уреоплазм, використовували полімеразну ланцюгову реакцію (ДНК діагностику)
[128].
9. Стан місцевого імунітету оцінювали за рівнями секреторного імуноглобуліну А
(sIgA), імуноглобулінів класів G, M та С3 компоненту комплемента у
цервікальному слизі вагітних жінок. Для кількісного визначення досліджених
показників використовували метод простої радіальної імунодифузії в агаровому
гелі з використанням антис
- Київ+380960830922