Соціально-педагогічні умови профілактики статевих девіацій старшокласників.

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ПРОФІЛАКТИКИ СТАТЕВИХ ДЕВІАЦІЙ
СТАРШОКЛАСНИКІВ
2.1. Розвиток педагогічних технологій профілактики статевих девіацій
старшокласників.............………...............................................................
91
2.2. Врахування особливостей психосоціального розвитку старшок­ла­с­ників у
процесі профілактики їх статевих девіацій..............................
113
2.3. Просвітницька робота з батьками щодо профілактики статевих девіацій
старшокласників.........................................................................
132
2.4. Результати експериментальної роботи та впровадження їх у
практику.....................................................................................................
146
Висновки до другого
розділу...................................................................
160
ВИСНОВКИ
....................................................................................................
165
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ...................................................
170
ДОДАТКИ.........................................................................................................
189
ВСТУП
На сучасному етапі розвитку української держави одним із пріоритетних завдань
визначено формування фізично і морально здорової особистості.
Закон України “Про загальну середню освіту” окреслює стратегію виховання
свідомого ставлення учнів до свого здоров’я та здоров’я інших, збереження і
зміцнення фізичного, психічного здоров’я, формування засад і гігієнічних
навичок здорового способу життя [64]. Ці ж завдання визначені і Державним
стандартом базової і повної середньої освіти [53].
Логічним продовженням поставлених завдань стала Національна доктрина розвитку
освіти, в якій визначено виховання людини в дусі відповідального ставлення до
власного здоров’я і здоров’я оточуючих як до вищої індивідуальної і суспільної
цінності [131].
Особливої актуальності в нинішніх умовах набуває проблема різноманітних
захворювань неповнолітніх, поширення інфекцій, що передаються статевим шляхом,
ВІЛ/СНІДу та ін. Небезпечна поведінка шкільної молоді проявляється у різних
формах статевих девіацій, недотриманні здорового способу життя.
Виникнення статевих девіацій молоді має ряд конкретних причин: низький рівень
мотивації ведення здорового способу життя неповнолітніх, збільшення в
суспільстві дітей групи ризику, складна криміногенна ситуація; недоліки
статевого виховання в сім’ї та загальноосвітніх навчальних закладів, що
призводять до раннього початку статевого життя, зловживання алкоголем та
наркотичними засобами, прискорений психофізіологічний розвиток молоді тощо.
Заклади освіти суттєво відстали від змін у поведінці підростаючого покоління, а
загальноосвітні навчальні заклади і сім’я недостатньо використовують свої
можливості через брак досвіду та відповідних належно забезпечених педагогічних
технологій.
Таке становище усвідомлюється і суспільством. На сесії Академії медичних наук
України і Академії педагогічних наук України “Актуальні проблеми здоров’я та
освіти дітей на початку ХХІ століття” наголошувалося: “Особливо сьогодні
спостерігається тенденція до загострення існуючих проблем зі здоров’ям нації,
погіршення демографічних показників, морального і психічного здоров’я” [2].
Зрозуміло, що поглиблення цих явищ викликає загрозу внутрішньої безпеки
країни.
Усе це сприяло тому, що в освітньому просторі України об’єктивно виникло
соціальне замовлення – сформувати свідомого громадянина, особистість з
притаманним їй якостями і рисами, спрямованими на саморозвиток,
самовдосконалення, виховувати молоду людину в дусі відповідального ставлення до
власного здоров’я і здоров’я оточуючих як найвищої індивідуальної і суспільної
цінності [131].
Проблема профілактики статевих девіацій – міждисциплінарна проблема, проте вона
не була предметом спеціального дослідження і на сьогодні залишається не
вирішеною в теорії та виховній практиці.
Теоретико-методологічні засади цієї проблеми сформульовані у працях вчених
близького зарубіжжя: Г.С. Абрамової, Я.І. Гілінського, С.І. Голода, В.Є.
Кагана, І.С. Кона, В.М. Кудрявцева, Д.В. Лубовського, М.Г. Садовського та інших
[1, 37, 38, 78, 88, 91, 100, 177, 184].
Науково-практичні засади дослідження профілактики статевих девіацій були
закладені в роботах вітчизняних педагогів: Л.І. Габори, А.Й. Капської, С.В.
Кириленко, В.П. Кравця, В.М. Оржеховської, О.І. Пилипенка та ін. [68, 81, 82,
97, 161]; психологів: Н.М. Апетик, Т.В. Говорун, Н.Ю. Максимової, Д.Д.
Романовської, О.В. Сечейко, В.О. Татенка, Т.М. Титаренка та ін. [3, 30, 39, 40,
41, 116, 117, 172, 174, 197, 201, 202]; кримінологів: О.М. Джужі, Н.В. Ківенко,
І.І. Лановенка та ін. [54, 55, 84, 101, 102]; соціологів: О.М. Балакірєвої,
М.П. Лукашевича, М.В. Туленкова та ін. [6, 206, 107]; медиків: Л.В.
Гречанської, О.Л. Гутнєва, Л.Д. Калюжної, О.Є. Федоренко та ін. [49, 79, 203].
Проведений аналіз наукових досліджень у галузі філософії, соціології, права,
педагогіки, психології, медицини підтвердив, що в сучасних умовах іде
цілеспрямований процес створення системи профілактики статевих девіацій.
Одночасно ми з’ясували, що до сьогодні недостатньо вивченими є
соціально-педагогічні умови профілактики статевих девіацій учнів старших
класів; не використовуються педагогічні можливості загальноосвітніх навчальних
закладів щодо впровадження форм і методів профілактики статевих девіацій
старшокласників.
Актуальність,