Планування та організування маркетингової діяльності підприємств

РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ ЧИННИКІВ СЕРЕДОВИЩА МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЦУКРОВИХ ЗАВОДІВ
УКРАЇНИ
2.1. Оцінювання тенденцій розвитку ринку цукру та особливостей поведінки на
ньому цукрових заводів
Система планування та організування маркетингової діяльності цукрових заводів
формується та функціонує під впливом зовнішніх і внутрішніх чинників. Вплив
кожного з них можна всебічно оцінити та врахувати, вивчивши механізм
функціонування ринку цукру та його основних суб’єктів.
Цукрові заводи є однією з найважливіших складових промисловості України. З ними
тісно пов’язана діяльність кондитерських, хлібопекарських, спиртогорілчаних та
інших підприємств харчової промисловості, а також підприємств машинобудівної і
хімічної промисловості та енергетичного комплексу. Вони забезпечують роботою
значну кількість людей, що має важливе соціальне значення. Крім того, цукор як
основний продукт цих підприємств, посідає вагоме місце у щоденному раціоні
харчування населення. Це свідчить про те, що цукрові заводи відіграють важливу
роль у економічній безпеці України, зокрема у продовольчій її складовій.
Історія цукрової промисловості України розпочалася ще за часів Російської
імперії. Проте найвищих показників розвитку вона досягла у 80-ті роки ХХ
століття. У цей період щорічно вирощувалося 43-44 млн. тонн цукрових буряків
[70, с. 160] на площі понад 1,6 млн. га [70, с. 156]. Це дозволяло виробляти
6,2 – 6,8 млн. тонн цукру-піску (у 1985 і 1990 роках відповідно) [70, с. 132].
Оскільки внутрішній ринок споживав не більше 2 млн. тонн цукру, значні його
обсяги вивозилися за межі республіки [[cxii]]. Основними споживачами виступали
Росія, Білорусія і республіки середньої Азії.
На Україні в цей час працювало 192 цукропісочних і 5 цукрорафінадних заводів.
Їх потужності дозволяли виробляти до 6 млн. тонн бурякового цукру за сезон.
Крім того, українські цукрові заводи щорічно переробляли біля 2 млн. тонн
тростинного цукру [112].
На нинішньому етапі функціонування цукрових заводів України характеризується
такими тенденціями:
1. Скороченням частки продукції вітчизняних підприємств у світових обсягах
виробництва цукру. Про це свідчить дані статистики: у 1990 році на цукрові
заводи України припадало 12,8 % світового виробництва бурякового цукру [72, с.
9]; у 1996 році цими підприємствами було експортовано 1,641 млн. т. цукру, щo
становило 9% світового експорту [[cxiii], с.360]. У 2004 році основну частину
світового виробництва бурякового цукру (близько 70%) забезпечили європейські
країни, що традиційно займаються бурякоцукровим виробництвом. У т.ч.: на
західноєвропейські країни припадало 49% виробництва (найбільші виробники -
Франція і Німеччина). Туреччина і Польща виробили по 6% світового виробництва
бурякового цукру. Україна і Росія – по 5% частка США становила 12% ринку (рис.
2.1) [[cxiv]].
Рис. 2.1. Питома частка України у світових обсягах виробництва бурякового цукру
Основними виробниками тростинного цукру за підсумками 2004 року були Бразилія,
Індія, Китай, Австралія, Мексика і Таїланд, у той час як країни ЄС, США,
Туреччина, Україна і Росія забезпечили основну частину виробництва бурякового
цукру. Основними світовими експортерами цукру були Бразилія (більше 32% усього
світового експорту), Таїланд, Австралія, Куба і Гватемала. У число найбільших
імпортерів входили Росія, Південна Корея, США, Індонезія і Малайзія, причому на
Росію припадало більше 10% усього світового імпорту (додаток А).
2. Зменшенням кількості цукрових заводів та їх сумарної потужності.
Витіснення українських цукрових заводів з іноземних ринків, а також економічна
криза економіки негативно позначились на потенціалі цукрової промисловості. За
даними галузевого бізнес-порталу цукрової промисловості України “Цукор
України”, станом на 1 січня 2000 року у її склад входило 405 промислових,
сільськогосподарських, будівельних та інших підприємств, в тому числі 192
цукропісочні та 5 цукрорафінадних заводів, а станом на 1 січня 2004 р.
чисельність цих суб’єктів скоротилась до 342, з них 184 – цукропісочні та 2-
цукрорафінадні заводи (табл. 2.1)[[cxv]].
Таблиця 2.1
Динаміка чисельності підприємств бурякоцукрового комплексу України
Суб’єкти господарювання, що входять до складу цукрової промисловості
Чисельність станом на
01.01.2000 р.
01.01.2004 р.
Загальна чисельність промислових, сільськогосподарських, будівельних і інших
підприємств, що входять до складу цукрової промисловості України
405
342
В тому числі
- цукропісочні заводи
192
184
- цукрорафінадні заводи
- бурякогосподарства, виробники фабричного насіння цукрових буряків
143
134
- насіннєві заводи
- інші підприємства, установи та організації
62
16
Зменшення кількості цукрових заводів спричинило помітне скорочення сумарних
виробничих потужностей цих підприємств. Зокрема, найбільші втрати
спостерігалися по потужностях з випуску цукру-піску – вони скоротилися майже на
77 % (рис. 2.2) [115].
Рис. 2.2. Динаміка виробничих потужностей цукрових заводів з випуску основної
продукції
Протягом 2004 року ліквідація цукрових заводів продовжилось і станом на 1
серпня 2004 р. кількість цих підприємств в Україні скоротилась до 162 заводів.
З 192 цукрових заводів, зареєстрованих у державному реєстрі, до початку сезону
2004 року 30 були демонтовані. Відповідно виробничі потужності скоротилися до
4,5 млн. тонн цукру в рік. За прогнозами експертів у найближчій перспективі
припинять своє існування ще до 40 підприємств [114].
Заради об’єктивності слід зазначити, що скорочення кількості цукрових заводів у
вище зазначених межах не становить суттєвої загрози для економічної безпеки
держави з кількох причин. По-перше, демонтуються переважно старі й ма