РОЗДІЛ 2 ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ
ВИКОРИСТАННЯ ВЧИТЕЛЕМ ПІЗНАВАЛЬНИХ ЗАВДАНЬ ВИ-
ПЕРЕДЖАЮЧОГО ХАРАКТЕРУ В НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ
2.1 Загальна методика проведення експериментальної роботи . . . . . . 42
2.2 Реалізація педагогічних умов використання пізнавальних завдань
випереджаючого характеру . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . .49
2.2.1 Забезпечення перспективної спрямованості навчання та реалізація
дидактичних функцій системи пізнавальних завдань випереджаю-
чого характеру . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..
. . . . . . . . . . . 50
2.2.2 Створення розвивального середовища для навчально-пізнаваль-
ної діяльності дітей. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . 126
2.3 Аналіз результатів експерименту. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . .155
Висновки до другого розділу . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . .200
ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . . . . .203
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . 207
ДОДАТКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. .
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .236
ВСТУП
Сучасні соціально-економічні умови вимагають нового науково-методо-логічного
підходу до організації в школі навчального процесу. Реформування шкільного
навчання має здійснюватися на принципах гармонізації та гуманізації і бути
спрямованим на формування наукового світогляду школяра, виховання в нього
активної життєвої позиції. Треба навчати учня орієнтуватися в потоці
інформації, самостійно поповнювати свої знання, виявляти творчий підхід до
розв’язання навчально-пізнавальних завдань.
Як свідчать наукові дослідження (Ш.Амонашвілі, Н.Бібік, Л.Божович, Н.Гавриш,
В.Гриньова, М.Данилов, О.Киричук, Б.Коротяєв, В.Лозова, Г.Поно-марьова,
В.Паламарчук, О.Савченко, Л.Хомич, Т.Шамова, Г.Щукіна та ін.), формування
активного мислення, свідоме, міцне і дієве засвоєння знань, умінь, навичок,
розвиток творчих сил особистості є результатом її власної активної пізнавальної
діяльності.
Зі вступом до школи провідною діяльністю 6-річних дітей поступово стає
навчальна діяльність, при цьому надзвичайно важливим є не лише забезпечення
якісного оволодіння учнями програмною інформацією, але й виховання в них
позитивного ставлення до процесу навчання, формування пізнавальної активності і
самостійності, розвиток розумових і творчих здібностей.
Початок навчання у школі для багатьох 6-річних дітей пов’язаний із значними
навантаженнями, до того ж характер і темпи оволодіння навчально-пізна-вальною
діяльністю не завжди відповідають загальній розумовій здатності дітей такого
віку до засвоєння знань, умінь, навичок, визначених змістом програми. У зв’язку
з цим у них часто виникають різноманітні утруднення.
Аналіз праць учених Ш.Амонашвілі, Ю.Гільбух, З.Калмикової, Н.Мен-чинської,
Л.Славіної свідчить, що неспроможність учнів долати труднощі часто знижує їхню
активність, викликає страх, почуття дискомфорту, негативно відбивається на
успішності в навчальній роботі. Одночасно зіткнення школярів з доступними для
них утрудненнями й успішне їх подолання сприяє розвитку психічних функцій,
позитивних особистісних якостей, забезпечує більш високі показники научуваності
дітей (Ш.Амонашвілі, В.Давидов, Д.Ельконін, Л.Зан-ков та ін.).
Успішність 6-річних учнів забезпечується шляхом цілеспрямованого формування і
розвитку їхньої навчально-пізнавальної діяльності (В.Давидов, Д.Ельконін),
пізнавальної активності і самостійності (Н.Бібік, О.Савченко, Н.Скрипченко), а
також перспективною спрямованістю навчання (О.Савченко).
Формуванню в дітей указаного віку пізнавальних процесів сприяє застосування в
навчанні різноманітних пізнавальних завдань. Їх розв’язання поєднується з
необхідністю подолання учнями пізнавальних утруднень, які “плануються” вчителем
і за умови їх посильності для дітей мають позитивний вплив на розвиток їхньої
мотиваційної, інтелектуальної, емоційно-вольової сфери, сприяють оволодінню
стрижневими поняттями певної галузі знань, прийомами і методами
навчально-пізнавальної діяльності.
Перспективна спрямованість у навчанні дозволяє підготувати учнів до зас-воєння
найбільш складних для них знань, оволодіння складними вміннями, навичками і
таким чином сприяє попередженню виникнення тих утруднень, які знижують їхню
успішність у вивченні змісту програми. Для забезпечення перспективної
спрямованості в шкільній практиці широко використовуються елементи
випереджаючого навчання.
У психолого-педагогічній літературі розглядається роль випереджаючого навчання
в ліквідації відставання, неуспішності учнів (Г.Данилочкіна, С.Лисен-кова), у
формуванні пізнавальної активності, самостійності, усвідомлених нав-чальних
інтересів (М.Данилов, Т.Ільїна, С.Калініна, Е.Мінгазов, О.Пєхота, М.Пісоцька,
І.Трубавіна, Т.Шамова), у процесі розвитку творчості школярів (Б.Коротяєв,
П.Підкасистий).
Щодо визначення сутності, характеристики та форм включення виперед-
жаючих завдань у навчально-пізнавальну діяльність школярів, то більшість
авторів розглядають їх стосовно роботи з учнями старших класів. У навчанні
молодших школярів знайшли застосування методики випереджаючого навчання
С.Лисенкової, І.Трубавіної, однак розраховані вони на 7-9-річних учнів.
Не викликає сумніву доцільність використання пізнавальних завда