РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ СТРАТЕГІЧНОГО АНАЛІЗУ ПІДПРИЄМСТВ СПОЖИВЧОЇ
КООПЕРАЦІЇ
2.1. Економіко-аналітична діагностика внутрішнього середовища споживчої
кооперації
Трансформаційні процеси в національній економіці, що спричинили кардинальні
зміни умов господарювання на всіх її рівнях, значно розширили поле і наповнили
новим змістом економічну діяльність. Докорінно змінюються цільова орієнтація,
предмет і метод економічного аналізу. Практична необхідність вивчення
кон’юнктури ринку, факторів зовнішнього і внутрішнього економічного середовища
корпорації (організації) та їх адаптивності, оцінки потенційної прибутковості
комерційних пропозицій і ступеня підприємницького ризику суттєво впливають на
методику й організацію аналітичних досліджень.
Модель комплексного аналізу потребує реконструкції відповідно до його нової
функціональної ролі. Йдеться не про зниження функціональної ролі економічного
аналізу як самостійної функції управління, а лише про зміну його цільової
орієнтації в рамках оптимальної організаційної моделі стратегічного управління,
що потребує вивчення зарубіжного і вітчизняного досвіду в цій сфері.
Серед якісно оновлених напрямків і функцій управлінської діяльності – концепція
економіко-аналітичної діагностики, яка знайшла широке застосування в країнах із
розвиненими ринковими відносинами і має значні перспективи розвитку в Україні.
Актуальність дослідження сутності такого напрямку економічного аналізу як
економічна діагностика обумовлена формуванням нової концепції мислення і
управління на мікроекономічному рівні, практичним попитом на вирішення
прикладних завдань.
В економіці діагностичні методи насамперед почали застосовувати в практиці
управлінського консультування підприємств, організація якого висвітлена у
роботах авторів М. Курба (США), В. Раппопорта (Росія), Р. Юксв’ярава, М.
Хабакуса, Я. Леймана (Естонія) [108; 206; 258; 281]. Характерними особливостями
й одночасно недоліками використання цього напрямку діагностичних методів було:
відсутність системного підходу, пріоритетність якісних оцінок над кількісними
методами, суб’єктивність висновків внаслідок використання великої кількості
експертних методів.
У рамках управління, в тому числі стратегічного, діагностика як одна з його
функцій набула практичної кількісної та якісної оцінки в роботах закордонних і
вітчизняних вчених: Б. Коласа, Т. Скоуна, В. Забродського, А. Градова, Е.
Мінаєва, В. Панагушіна, В. Герасимчука, І. Бланка, Н. Данилочкіної [27; 68; 91;
93; 94; 117; 121; 200; 230; 241]. Питання здійснення економічної діагностики, а
власне діагностики внутрішнього середовища організації розглядали науковці Н.
Євдокімова та А. Кірієнко, В. Нємцов та Л. Довгань, Л. Руденко, В. Пастухова та
інші аналітики [70; 170; 188; 216].
Так, наприклад, І. Бланк використовував діагностичні методи при оцінці
параметрів кризового розвитку підприємства, що ґенерують загрозу його
банкрутства в майбутньому періоді [26]. При цьому він запропонував дві системи
діагностики: 1) систему експрес-діагностики; 2) систему фундаментальної
діагностики. Н. Г. Данилочкіна використала метод діагностики за “слабкими
сигналами” [121]. Автор запропонувала за допомогою системи моніторингу
відловлювати сильні й слабкі сигнали, що надходять із зовнішнього і
внутрішнього середовищ. З цією метою Н. Данилочкіна використала методи
оперативної діагностики фінансово-господарської діяльності підприємства.
У ряді країн (США, Великобританії, Франції, Росії) шороко застосувують наступні
методи діагностики фінансової ситуації на підприємстві – статистичний метод під
загальною назвою “скоринг” та метод А-рахунку, (в основі – бальна експертна
оцінка), який запропонував Дж. Аргенті [230, с. 133 – 134]. Також за кордоном
одним із нових напрямків діагностики стало використання систем-експертів, у т.
ч. тієї, яку запропонував Б. Колас [117, с. 214].
Однак треба відзначити, недостатність обґрунтування і висвітлення питань
практичного здійснення діагностики на підприємстві. Проблема полягає у
дослідженні сутності та визначенні характеру функцій, які реалізує система
аналітичної діагностики, в пошуку зон взаємоперехрещення і взаємозв’язку
пріоритетної аналітичної функції з іншими функціями управління: плануванням,
контролем, організацією і керівництвом, а також в обґрунтуванні місця, ролі та
можливостей реалізації аналітичної діагностики як аналітичного напрямку в
рамках стратегічного управління. Тому процес діагностики внутрішніх чинників
слід розглядати як систему, зосереджуючись на питаннях суті та об’єкта
економічної діагностики, методики, принципів, засобів і методів її здійснення.
Первинне походження та розуміння терміну „діагностика” трактують у перекладі з
грецької як розпізнавання стану об’єкта за прямими та непрямими ознаками
[70,с.13]. В. Герасимчук визначає, що діагностика передбачає визначення суті та
особливостей проблеми на основі всеохоплюючого аналізу, застосовуючи певний
набір принципів та методів його проведення [171, с.73]. В. Раппопорт відзначає:
“Діагностика – управлінська робота з виявлення проблем і вузьких місць системи
управління підприємством” [206, с. 88]. На думку Е. Короткова, діагностика –
прийом встановлення і визначення ознак та причин деформацій і відхилень об’єкта
від норми, тенденцій, задуму, цілі й ін. [130, с. 215]. Ф. Аунапу наголошує:
“Діагностика – метод аналізу стану виробничої системи для виявлення й усунення
в ній диспропорцій, що сприяють виникненню “вузьких місць”, тобто “хвороб”
виробничого організму” [56, с. 55]. А. Ковальов підкреслює: “Діагностика
банкрутства – такий вид фінансового аналізу, що спрямований на
- Київ+380960830922