РОЗДІЛ 2
Розвиток внутрішніх економічних взаємовідносин та системи трансфертного
ціноутворення багатопрофільних підприємств України
2.1. Сучасний стан розвитку багатопрофільних підприємств
Важливим засобом виживання вітчизняних підприємств є диверсифікація
виробництва, яка зміцнює фінансову стійкість підприємства. Одним із шляхів
диверсифікації є розвиток діяльності підрозділів допоміжного та обслуговуючого
виробництв.
Як зазначають фахівці, транспорт є засобом задоволення потреб в обміні
результатами господарської діяльності, необхідним в умовах функціонування
ринкової економіки [12]. Це природно, оскільки в результаті розвитку економіки
сучасні підприємства віддаленні від місць видобування сировини та місць збуту
виробленої продукції. Вагомим фактором при розтушуванні підприємства сьогодні є
близькість до транспортних мереж. Практично всі підприємства країни змушені
використовувати транспортні послуги в своїй господарській діяльності, але
значна їх частина ще з часів Радянського Союзу віддає перевагу використанню
власних транспортних засобів. Найбільш зручним, в таких умовах, було
використання автомобільного транспорту, що призводило до створення на
підприємствах автотранспортних господарств, які обслуговували виробничий процес
на підприємствах.
Сьогодні автомобільний транспорт України зберіг свою привабливість, оскільки
перевезення авіаційним транспортом надто коштовне і не виправдовує економії
часу, а залізничний та водний транспорт обмежені наявністю відповідних
транспортних мереж. Тому основна частина пасажирських та вантажних перевезень
припадає на автомобільний транспорт (рис. 2.1).
Рисунок 2.1 свідчить, що автомобільний транспорт займає найбільшу питому вагу –
46,5 % в обсязі вантажних перевезень України та 59,2 % в обсязі пасажирських
перевезень.
Пасажирські перевезення
Вантажні перевезення
Рис. 2.1. Структура транспортних перевезень в Україні, 2004 р.
Потрібність у використанні автомобільного транспорту призвела до розвитку не
тільки автотранспортних підприємств, а й автотранспортних господарств, які
функціонували в складі підприємств різних профілів, наприклад, авіаремонтних.
Сьогодні діяльність авіатранспортних підрозділів є пріоритетною на вказаних
заводах.
Розвиток авіаремонтної галузі має стратегічне значення для держави, оскільки,
по-перше, обсяги ремонту авіатехніки є базою формування валового внутрішнього
продукту, який характеризує рівень добробуту населення, а по-друге,
авіаремонтне виробництво є невід’ємним від авіапромислової галузі,
конкурентоспроможність якої певним чином характеризує Україну на світовому
ринку, тому стан авіаремонтної галузі має важливе значення для економіки
країни.
За останні п’ять років опублікована незначна кількість матеріалів, присвячених
проблемам авіаремонтних підприємств. В опублікованих матеріалах значна увага
приділялась механізму формування попиту на авіаремонтні послуги [107]. Як
зазначають науковці, які займалися дослідженням особливостей авіаремонтного
виробництва, авіаремонтне підприємство – це, з одного боку, промислове
підприємство, а з іншого боку, ланка виробничого процесу цивільної авіації, від
якості роботи якої залежить безпека і комфортабельність повітряних перевезень
[78]. На момент проведення дослідження в експлуатаційних підприємствах на
території СНД та країн далекого зарубіжжя залишалася ще достатня кількість
літаків типу Ан і автори в основному приділяли увагу механізму залучення
літаків у ремонт. Але зміни у структурі парку літаків, масове списання літаків
типу Ан, недостатність коштів в авіакомпаніях для ремонту старих літаків та
придбання нових призводять то проблем у фінансовому становищі авіаремонтних
підприємств. Оскільки авіаремонтні підприємства є великими підприємствами і
мають стратегічне значення для держави, необхідно:
а) проаналізувати стан та перспективи розвитку авіаремонтних підприємств;
б) дослідити систему внутрішніх відносин на підприємствах авіаремонтної
галузі;
в) розглянути систему формування доходів та витрат всередині авіаремонтних
підприємств;
г) оцінити стан розвитку системи трансфертного ціноутворення на підприємствах з
метою надання подальших рекомендацій щодо регулювання внутрішнього економічного
механізму.
Сьогодні на території СНД країнами з найбільш розвинутою авіаційною галуззю є
Україна та Росія. Авіаційна галузь України, яка сьогодні нараховує понад 40
підприємств різних за видами діяльності та формами власності, може конкурувати
з найвідомішими авіаційними підприємствами світу. Далеко за межами України
відомі вітчизняні літакобудівні, авіадвигуновобудівні та авіаремонтні
підприємства – АНТК ім. О.К. Антонова, Харківське державне авіаційне виробниче
підприємство (ХДАВП), Київський державний авіаційний завод “Авіант”, ВАТ “Мотор
Січ”, Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро “Прогрес” ім. академіка
О.Г. Івченка, Київський авіаремонтний завод 410 ЦА та ін., які відносяться до
сфери впливу Мінпромпилітики України.
З метою виживання в сучасних економічних умовах авіапідприємства України
об’єдналися в асоціацію “Укравіапром”, яка, враховуючи інтереси
членів-виробників авіапродукції, намагається впливати на державну політику
шляхом прийняття участі у підготовці законів, указів та постанов спільно з
міністерствами та іншими органами влади. Одним із засновників асоціації
“Укравіапром” був АНТК ім. О.К. Антонова, який першим почав будування літаків
АН в Україні в 1946 році. Разом з іншими членами асоціації “Антонов” прагне до
організації міжнародних проектів в галузі авіабудування. Основним напрямком
діяльності авіапідприє
- Київ+380960830922