РОЗДІЛ 2
МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРАЦІ ПЕРСОНАЛУ ПОШТОВОГО ЗВ’ЯЗКУ
2.1. Організація праці - основа ефективності роботи підприємств поштового
зв’язку
В умовах ринкової конкуренції ефективність діяльності стає вирішальною
передумовою не лише розвитку, але і виживання підприємств. Тому суттєво зростає
значення всіх факторів, які впливають на результативність виробництва. Одним із
найсуттєвіших факторів ефективності є науково обгрунтована організація праці. В
зв’язку з цим організація праці на підприємствах ось уже більше 100 років є
предметом дослідження науки і практики.
Теорія організації праці в своєму розвитку пройшла шлях від тейлоризму до
сучасних концепцій „збагачення змісту праці”, „гуманізації праці”, „наукової
організації праці” тощо. Разом з тим конкретне соціально-економічне завдання
оптимізації організації праці є предметом щоденної практичної діяльності
керівників і спеціалістів підприємств і організацій всіх форм власності та сфер
діяльності.
Як відмічає у навчальному посібнику Богиня Д.П. [11], термін „організація
праці” має декілька значень.
Перше значення - це внутрішня впорядкованість, узгодження взаємодії відносно
окремих частин цілого. В цьому розумінні організація праці на підприємстві - це
система виробничих взаємозв’язків працівників із засобами виробництва та між
собою, що утворює певний порядок трудового процесу. Суттєвою ознакою
організації праці є порядок трудового процесу на відміну від безпорядку як
ознаки відсутності організації праці.
Друге значення - це сукупність процесів і дій, що призводить до утворення і
вдосконалення зв”язків між частинами цілого. Це функція управління, в цьому
значенні організація праці на підприємстві - це сукупність процесів чи дій по
встановленню чи вдосконаленню порядку здійснення трудового процесу і пов’язаних
з ним взаємозв’язків працівників між собою та із засобами виробництва.
Третє значення - це об’єднання людей, що реалізують певну програму або мету і
діють на основі встановлених правил та процедур. В цьому значенні в економічній
літературі це слово найчастіше вживається як синонім слів „господарюючий
суб’єкт”, „підприємство” з відтінком невиробничої сфери діяльності такого
підприємства.
Четверте значення - це спосіб поєднання безпосередніх виробників із засобами
виробництва з метою створення сприятливих умов для одержання високих кінцевих
соціально-економічних результатів. Організація праці є об'єктивною необхідністю
і невід'ємною складовою трудової діяльності людини. Вона має сприяти
вдосконаленню всіх процесів праці, виробничих структур для досягнення найвищої
ефективності суспільного виробництва.
Отже, організація праці розглядається з двох боків: по-перше, як стан системи,
що складається з конкретних взаємопов’язаних елементів і відповідає цілям
виробництва; по-друге, як систематична діяльність людей по впровадженню
нововведень у існуючу організацію праці для приведення її у відповідність з
досягнутим рівнем розвитку науки, техніки і технології.
В умовах ринкової економіки на всіх рівнях управління можна виділити
економічні та соціально-психологічні завдання щодо поліпшення організації
праці.
Економічні завдання передбачають досягнення максимальної економічної живої та
уречевленої праці, підвищення продуктивності, зниження витрат у процесі
виробництва продукції і надання послуг належної якості.
Соціально-психологічні завдання передбачають створення таких умов праці, які б
забезпечували високий рівень працездатності зайнятих у виробництві. Крім того,
працівники мають одержувати задоволення від роботи, яку виконують.
Праця людей в процесі виробництва організовується під впливом розвитку
продуктивних сил і виробничих відносин. Тому організація праці завжди має дві
сторони: природно-технічну і соціально-економічну. Ці сторони тісно пов’язані
між собою, постійно взаємодіють і визначають зміст організації праці.
Організація праці на підприємствах здійснюється в конкретних формах,
різноманітність яких залежить від таких основних чинників: рівня
науково-технічного прогресу, системи організації виробництва; психологічних
факторів і особливостей екологічного середовища; а також від низки чинників,
обумовлених характером завдань, які вирішуються в різних ланках системи
управління. Організація праці змінюється, вдосконалюється залежно від зміни цих
чинників.
У процесі спільної праці, як правило, відокремлюються різні види діяльності,
робіт або операцій, які доповнюють одна одну, тобто одним або групою
працівників поштового зв’язку виконується певна частина загального обсягу
роботи.
В економіці можна виділити такі форми поділу праці: між галузями економіки,
всередині цих галузей, а також всередині підприємств.
Поділ праці на підприємстві передбачає спеціалізацію окремих працівників на
виконання певної частини спільної роботи. Існують такі основні види поділу
праці: технологічний, поопераційний, функціональний, професійний,
кваліфікаційний.
Технологічний поділ праці передбачає поділ виробничого процесу за видами,
фазами і циклами.
Поопераційний поділ праці означає закріплення за працівниками окремих операцій
для скорочення виробничого циклу.
Функціональний поділ праці відбувається між різними категоріями працівників,
які входять до складу персоналу (робітники, керівники, спеціалісти і
службовці), а також між основними і допоміжними робітниками.
Основні робітники беруть безпосередню участь у зміні форми і стану предметів
праці і виконують технологічні операції з виготовлення основної продукції.
Допоміжні робітники створюють необхідні умови для безперебійної та ефективної
роботи осн
- Київ+380960830922