РОЗДІЛ 2
МАКРОЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ПРОГНОЗУВАННЯ СИСТЕМИ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ
ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ
2.1. Інформаційне забезпечення прогнозування і планування в галузі вищої освіти
У Концептуальних засадах стратегії соціального і економічного розвитку України
на 2002-2011 роки і подальшу перспективу визначені важливіші напрями державної
політики в галузі розвитку науки і освіти, а також система заходів, стимулюючих
наукову, освітню і науково-технічну діяльність [136]. Механізм реалізації
завдань документу Ї моніторинг основних показників освіти, науки і інновацій,
проведення прогнозних досліджень з визначення перспектив науково-освітнього
розвитку у зазначений період.
Особливо важлива і актуальна проблема, що випливає у цьому аспекті, має бути
покладена на інформаційну базу і передумови прогнозних розрахунків розвитку
вищої освіти й науки. Об’єктом прогнозування має служити інформація, отримана з
використанням первинних і вторинних даних (первинна і вторинна інформація)
[59].
До первинних показників прогнозування можна віднести показники, що публікуються
Госкомстатом України за результатами щорічного аналізу діяльності вищих
навчальних закладів, наукових організацій, технологічних і
проектно-конструкторських організацій, виробничих галузей. У сфері освіти і
наукових досліджень у вищих навчальних закладах система показників, що
склалася, відбиває: організаційно-навчальну структуру розвитку вищої освіти;
чисельність, склад і рух студентського контингенту і викладацького персоналу;
підготовку наукових кадрів; фінансування; матеріально-технічну базу освіти;
результативність вузівської НДР та ін.
Основне джерело статистичної інформації про вищу освіту і НДР в країні Ї дані,
які надають вищі навчальні заклади і науково-дослідні організації згідно річної
форми державних статистичних відомств та департаментів Міністерства освіти і
науки України; прогнозні оцінки основних макроекономічних показників
Мінекономіки України та інших офіційних державних установ.
Первинні дані отримують в результаті наукових досліджень, статистичних і
економічних розробок, проведення експериментальних робіт. Їх, як правило,
аналізують для підготовки загальних макроекономічних рішень [67].
Вторинні дані застосовують при проведенні так званих кабінетних досліджень,
тобто отримання інформації, необхідної для прогнозування і планування,
джерелами якої є відомчі, фінансові, статистичні і інші звіти та розробки
освітянських організацій усіх рівнів управлінських структур та вищих навчальних
закладів. Внутрішніми джерелами можуть бути також звіти керівників освітянських
установ, протоколи засідань кафедр, рішення та пропозиції наукових конференцій,
методологічних семінарів, круглих столів.
Вторинна інформація із зовнішнього середовища досить різноманітна і, як
правило, розсіяна в багатьох джерелах, які повністю неможливо й перерахувати.
Багато міжнародних й українських організацій регулярно публікують економічні
дані, корисні при аналізі прогнозування. До зовнішніх джерел відносяться також
дані міжнародних організацій, таких як Міжнародний валютний фонд (МВФ),
Європейська організація з співробітництва й розвитку, ЮНЕСКО. Треба додати
також закони, укази, постанови державних органів; виступи державних, політичних
й освітянських діячів; дані офіційної статистики, органів ЗМІ; публікації
наукових симпозіумів і конференцій.
У процесі прогнозування при визначенні джерел вторинної інформації необхідно
здійснювати такі процедури. По-перше, встановити, яка інформація вже є і яка
необхідна, скласти список ключових термінів і назв, що визначають зміст джерел
вторинної інформації. По-друге, здійснити пошук вторинних джерел інформації,
починаючи з каталогів друкованих видань і серверів комп’ютерних мереж. Якщо
інформація не відповідає вимогам прогнозування, то необхідно уточнити джерела
її формування, більш жорстко підійти до відбору й аналізу необхідних даних.
Зовнішню інформацію можна підрозділити на офіційно опубліковану, доступну для
всіх, й на так звану синдикативну інформацію — це первинна інформація, яку
спеціальні інформаційно-консультаційні організації збирають, обробляють, а
потім передають своїм клієнтам (серед яких і установи вищої освіти) [18].
Методи отримання вторинної інформації засновані перш за все на аналізі
документів. Практично виділяють два типи аналізу: традиційний (класичний) і
кількісний (формалізований) [18]. Будучи відмінними між собою, вони не
виключають взаємне доповнення один одному.
У процесі прогнозування на передньому плані залишається так званий традиційний
аналіз. За змістом він уявляє собою ланцюг логічних побудов, направлених на
вияв сутності матеріалу, який аналізується в галузі освіти. Слід враховувати,
виходячи з практики, що інформація, яка потрібна для прогнозу, у підготовлених
різними освітніми установами, а також ВНЗ документах часто не повністю
відповідає цілям конкретних досліджень. Тому при проведенні традиційного
аналізу необхідно відповісти на питання: який зміст документу? Яка його
достовірність та даних, які в ньому зафіксовані? Які висновки можна зробити з
наведених у ньому даних?
Заслуговує на увагу досвід прогнозування розвитку науково-освітньої та
технічної сфери в Російській Федерації на короткострокову та середньострокову
перспективу у відповідності з Федеральним законом “Про державне прогнозування і
програми соціально-економічного розвитку Російської Федерації” (20 липня 1995
р.), постановами Уряду РФ про розробку прогнозу соціально-економічного розвитку
на відповідний період та методичними вказівками Мінекономрозвитку по їх
розробці. Прогнозні оцінки розвитку на
- Київ+380960830922