Вы здесь

Формування масового суспільства як необхідна передумова становлення та механізм забезпечення функціонування тоталітаризму (теоретико-методологічний аналіз).

Автор: 
Чабанна Маргарита Валеріївна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2006
Артикул:
0406U001831
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ПЕРЕДУМОВ СТАНОВЛЕННЯ ТОТАЛІТАРИЗМУ У КОНТЕКСТІ ТЕОРІЇ МАСОВОГО
СУСПІЛЬСТВА
2.1. Теорія масового суспільства: аристократична та демократична критика
масовізації
Відмінною ознакою тоталітарних режимів, на думку багатьох дослідників,
виступало те, що вони спиралися саме на підтримку мас та масові рухи. Значна
кількість науковців звертає увагу на особливості формування масового
суспільства та спричинені його наявністю суспільні зміни, які уможливили
становлення тоталітаризму всупереч відсутності об’єктивної зацікавленості мас у
таких політичних трансформаціях.
Отже, розгляд масового суспільства, наявність якого виступає передумовою не
лише успіху тоталітарних рухів, але й підтримки масами становлення тоталітарних
режимів через зумовлені масовізацією особливості свідомості населення, є
визначальним для дослідження тоталітаризму. Саме теоретики масового суспільства
розглядають причини затребуваності тоталітарних ідей на початку ХХ ст. Значна
кількість дослідників є теоретиками масового суспільства та теоретиками
тоталітаризму одночасно, оскільки дослідження особливостей масового суспільства
призводить до формулювання висновку щодо наявності тоталітарних тенденцій у
такому суспільстві через схильність мас до участі у масових тоталітарних рухах
та до підпорядкованості тоталітарним лідерам (а згодом і до підтримки режимів)
в силу сформованих історичними обставинами особливостей психології індивідів.
На виникнення теорії масового суспільства здійснила вплив
консервативно-аристократична критика революційних перетворень у Європі та в
Америці. Ж. де Местр, Л. де Бональд, А. де Токвіль звернули увагу на те, що
роль народних мас у культурному та політичному житті зросла, а позиції еліт
було послаблено. Іншим джерелом теорії масового суспільства виступили
дослідження масової поведінки, здійснені Г. Лебоном, Г. Тардом та іншими. Г.
Лебон вважав, що саме в результаті промислової революції та урбанізації натовп
виявився вирішальною силою суспільства, та наголошував на існуванні можливості
маніпуляції нею з боку правлячих верхів. [108 Лебон Г. Психология толп //
Психология толп. - М.: Институт психологии РАН, Издательство «КСП+». 1999. – С.
13-254.] А Г. Тард вважав розвиток засобів комунікації та пов’язаних із ним
змін причиною розширення локальної аудиторії до національних масштабів та
настанням “ери публіки” [109 Тард Г. Мнение и толпа // Психология толп. - М.:
Институт психологии РАН, Издательство «КСП+». 1999. – С. 259.]. Г. Д. Лассуел
визначив публіку як сукупність людей об’єднаних значущими для них символами.
[110 Ашин Г. Доктрина “массового общества”. – М.: Политиздат. 1971. – С. 57.]
В цілому, основні ідеї аристократичної теорії масового суспільства розроблено у
працях Дж. Буркгарта, Г. Лебона, Г. Тарда, інших дослідників у ХІХ ст., та Х.
Ортеги-і-Гасета, К. Маннгейма та інших, зокрема Р. Страус-Хюпе, С. Хаддлстона,
С. Оріа у ХХ ст. Х. Ортега-і-Гасет, як виразник ідей аристократичної теорії
масового суспільства, вважав основною тенденцією ліберальної демократії “бунт
мас” та заміщення еліти “людиною маси” [111 Ортега-і-Гасет Х. Бунт мас //
Вибрані твори. - К.: Основи. 1994. – С. 15-139.]. Подібних поглядів
дотримувалися Т. Еліот, У. Ліпман та деякі інші науковці. Зокрема Т. Еліот
використовував власне термін “масове суспільство” для позначення руйнівного
тиску натовпу на традиційні цінності та еліту. [112 Eliot, T. S. (1948). Notes
towards the definition of culture. London: London Faber & Faber. 124 p.]
Важливим джерелом теорії масового суспільства у ХХ ст. виступила критика
тоталітаризму. Поява фашизму, який використовував особливі засоби для
маніпулювання масами, призвело до зміни спрямованості теорії масового
суспільства, яка, акцентуючи увагу на процесах атомізації, відчуження,
конформізму, підкреслювала небезпеку підпорядкування мас владній еліті. У
роботі йдеться про суспільну атомізацію, коли індивід є відчуженим від
суспільства, особливо від середніх соціальних груп, і через формалізацію
суспільних відносин не виконує значну частину соціальних ролей, які традиційно
склалися у суспільстві. Така критика суспільних трансформацій, пов’язаних з
виникненням масового суспільства, здобула назву демократичної. Власне
демократичною критикою тоталітаризму (демократичною теорією масового
суспільства), виразниками ідей якої є К. Маннгейм, Е. Ледерер, Х. Арендт, В.
Корнгаузер, В. Райх, Г. Маркузе, Е.Фромм, Т. Адорно та багато інших
дослідників, увагу сфокусовано на порушенні ізольованості не-еліт та виникненні
еліт, схильних до тотального залучення населення у масові рухи. Зазначених
питань у межах такої концепції масового суспільства торкнулися Х. Арендт, яка
визначила наявність масового суспільства основною передумовою становлення
тоталітарних режимів, із якою пов’язані процеси знеособлення, атомізації,
відчуження, [113 Арендт Х. Джерела тоталітаризму. – К.: Дух і літера. 2002. –
С. 354-376.] та Е. Ледерер, який, вважаючи масовізацію загальною тенденцією ХХ
століття, ототожнював тоталітарне та масове суспільство. Е. Ледерер назвав маси
рушійною силою фашистської диктатури. Також варто зазначити, що і К. Гайєс
вважав масову підтримку держави у СРСР, Німеччині та Італії однією з основних
ознак тоталітаризму. [114 Зазначаючи, що і тоталітарні режими, і тоталітарні
лідери „користувалися масовою підтримкою” (цит. за: Арендт Х. Джерела
тоталітаризму. – К.: Дух і літера. 2002. – С. 355).]
Дослідженню питання появи еліт нового типу значну увагу приділили К. Маннгейм,
В. Корнгаузер. Щодо виникнення нових еліт, К. Маннгейм стверджував