Ви є тут

Фактори підвищення ефективності використання основного капіталу на підприємствах хлібопекарської промисловості

Автор: 
Готліб Ірина Георгіївна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2006
Артикул:
0406U001972
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
МЕТОДОЛОГІЧНІ ПИТАННЯ АНАЛІЗУ ФАКТОРІВ ТА РЕЗЕРВІВ РОСТУ ЕФЕКТИВНОСТІ
ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНОГО КАПІТАЛУ В ХЛІБОПЕКАРСЬКІЙ ПРОМИСЛОВОСТІ
2.1. Критерії та показники ефективності використання основного капіталу
Термін "ефективність" спочатку з'явився в роботах В. Петті - одного із
засновників класичної політичної економії і статистики, а також глави школи
фізіократів Ф. Кене [92]. Однак, як самостійне економічне поняття
"ефективність" ними не розроблялася. Вони вживали цей термін у значенні
результативності і використовували його для оцінки тих чи інших урядових
заходів у залежності від того, сприяли ті пожвавленню економічного життя чи
ні.
Інший класик політичної економії Д. Рікардо розвинув поняття ефективності і
спробував оцінитики ефективніст капіталу. Зокрема, він показав, що чим не
довговічніший капітал, тим більше потрібно постійно затрачуваної праці для
збереження його первісної ефективності [135]. Рікардо вперше використовував
термін "ефективність" не в значенні результативності, а як відношення
результату до визначеного виду витрат. З цього часу поняття "ефективність"
здобуває статус економічної категорії.
Подальша еволюція поняття ефективність була зв'язана з тим, що приходилося
переглядати уявлення, які існували, про те, що є "економічний ефект", особливо
в частині його інвестиційної і результуючої складової, тенденцій багаторазового
використання споживчої вартості, множинності і різнонаправленості ефектів,
відсутності твердої детермінації результатів діяльності від додаткових витрат.
Ученими-економістами були введені поняття абсолютної і порівняльної економічної
ефективності. Колишній зміст поняття вони залишали за порівняльною
ефективністю, підкреслюючи її чисто економічну функцію - розрахунок її
необхідний для рішення питання про те, як робити, тобто вибрати, по суті,
найбільш економічний спосіб задоволення визначеної потреби (спосіб виконання
функції). У понятті абсолютної ефективності, яке повинно було сприяти рішенню
питання що робити, намітився вихід за рамки чисто економічного змісту.
Пізніше, коли до витрат стали відносити забруднення навколишнього середовища,
непоправне споживання природних ресурсів, прискорений знос організму людини в
умовах інтенсифікації виробництва і багато які інші котрі раніше не
розглядалися, то як вихідну і основну категорію суспільного виробництва стали
розглядати категорію «соціально-економічної ефективності» [135]. Такий вихід за
вузько економічні рамки змісту поняття "ефективність" вимагає введення нової
критеріальної основи, при визначенні якої серед учених дотепер не
спостерігається єдності думок.
Ефективність з цієї точки зору визначається вже не тільки і навіть не стільки
економічними аспектами, скільки соціально-політичними, психологічними та ін.
Даний напрямок враховує "багатомірність", багатоаспектність поняття
"ефективність". Однак, у цьому випадку не існує зручних і універсальних
критеріїв визначення ефективності, що знижує практичне значення ефективності як
засобу порівняння процесів, способів, засобів і т.д.
Таким чином, у результаті еволюції поняття «ефективність» істотно розширилося,
вийшло далеко за рамки економічної науки, одержало значне поширення і
застосовується до будь-якого виду діяльності.
Економічна ефективність визначається, виходячи тільки з економічних критеріїв.
У рамках цього напрямку соціально-економічна ефективність, як правило,
визначається як алгебраїчна сума прямого і непрямого економічного ефекту.
Незважаючи на різні доповнення, у рамках цього напрямку ефективність була і
залишається "одномірною", тому що виражається в кінцевому підсумку у вартісному
вираженні. Така "одномірність" зручна з різних точок зору, зокрема, для
зіставлення різнорідних процесів, способів, засобів і т.д.
Ефективність економіки звичайно зв'язують з її метою і розуміють як
результативність, повноту досягнення мети [125]. Дана інтерпретація
ефективності, походить від класичної школи, міцно затвердилася в економічній
теорії. Однак, оскільки цілей економіки може бути багато, то й ефективність
стає поняттям неоднозначним і диференційованим.
У неокласичній теорії ефективність ринкової економіки означає досягнення
максимуму задоволення потреб людей (чи максимуму доходу підприємця) при
мінімумі витрат виробничих ресурсів [137].
П. Хейне стверджує, що “ефективність – достойність, яка найбільш послідовно
звеличується економістами. Це не повинно дивувати, оскільки ефективність
(effectiveness) та економічність (efficiency) - синоніми. Обидва терміни
характеризують результативність (resulting quality) використання засобів для
досягнення цілей” [151]. Він зв'язує поняття ефективності з економічністю
(можливістю одержати якнайбільше з доступних ресурсів) і ототожнює з показником
відношення цінності виходів до цінності входів, тобто відношення роботи,
виконаної машиною, до споживаної нею енергії.
М. Бромович, Е.М. Четиркін визначають ефективність економіки як відношення
ефектів економічної діяльності і ресурсів (витрат) [47], [158].
Л.Г. Мельник визначає ефективність народного господарства як найбільш повне
задоволення суспільних потреб [107].
Н. Л. Зайцев ототожнює поняття ефективності і доцільності і визначає міру
першої як відношення сумарної цінності фактичних результатів діяльності до
очікуваної сумарної цінності відповідних цілей [83].
На наш погляд, такі визначення і порівняння ефективності економіки є досить
умовними й однобічними, що не відображають усю глибину зміст даного поняття. У
сучасній науковій літературі зустрічаються і більш системні п