Розділ 2. Особливості державного регулювання ринку науково-технічних послуг в
Україні на етапі його формування
2.1. Інституціоналізації ринку науково-технічних послуг в Україні на різних
етапах його формування
Перш ніж говорити про етапи формування ринку науково-технічних послуг,
закцентуємо нашу увагу на процесах становлення ринкового інституту загалом.
Виникнення ринку як механізму, який забезпечує процеси обміну товарами і
послугами між виробниками і покупцями, було зумовлене суспільним розвитком,
тобто переходом від простого обміну у первісних суспільствах до
багатосторонньої торгівлі як в одному регіоні, так і за його межами. Еволюція і
розширення торгівлі на далекі відстані характеризується зміною економічної
структури, супроводжується суттєвою спеціалізацією процесу обміну, що
призводить до розвитку торгівельних центрів. Наступний етап розширення ринку
супроводжується появою спеціалізованих виробників: з’являються містечка й
великі міста, збільшується відсоток робочої сили, зайнятої у виробництві та
наданні послуг. На сучасному етапі спостерігається високий рівень
спеціалізації, зменшення відсотка зайнятих у сільському господарстві та сфері
матеріального виробництва загалом і розширення сфери послуг. Така еволюція
ринкових відносин характерна для більшості розвинених країн світу.
Проте неможливо накласти даний шаблон на сучасний розвиток ринку в Україні.
Загалом за своїм становленням “українські” ринкові відносини налічують трохи
більше десяти років. А це, як правило, вік несвідомий і характеризується
процесами зародження основних інституцій та організаційних структур ринку. Ми
не можемо стверджувати, що за часів СРСР не існувало ринкових відносин. Вірним
буде говорити, що вони розвивались у специфічній формі, для якої характерне
суцільне державне визначення, регламентування і регулювання всіх економічних
процесів. Тому із становленням України як суверенної держави першим кроком було
“вивільнення” ринкових відносин у всіх галузях національної економіки.
Оскільки суб’єктами РНТП є переважно організації та установи науково-технічної
сфери, то на його формування в Україні значною мірою вплинули трансформаційні
процеси, які мали місце в українській науці протягом останнього десятиріччя. За
період 1991-2000 рр. науковці виділяють три етапи розвитку і функціонування
науки [29,88]:
Перший етап (з початку перебудови і до проголошення незалежності України):
доповнення планово-централізованої системи управління наукою такими ринковими
елементами, як переведення наукових організацій на повний господарський
розрахунок і самофінансування;
введення нової системи оплати праці науковців, що була тісніше пов’язана з
кінцевими результатами діяльності;
визнання товарного характеру результату наукової діяльності.
Другий етап (1991-1993 рр.):
створення основних умов відокремлення науки України;
формування необхідної правової бази збереження та функціонування наукового
потенціалу;
переорієнтація на вирішення національних соціально-економічних проблем шляхом
визначення пріоритетів науково-технічного розвитку, створення системи
науково-технічних програм і проектів, введення конкурсних методів фінансування
досліджень і розробок;
активізація діяльності недержавних наукових установ та нових громадських
наукових об’єднань;
має місце найбільший відплив кадрів (у 1992 р. українська наука втратила шосту
частину науковців).
Третій етап (кінець 1993 р. – 2000 р.):
поглиблення змін, що відбулися на другому етапі;
значне зростання інфраструктурних витрат;
фізичне скорочення чисельності наукового персоналу, постійне зростання
заборгованості працівникам науки;
падіння продуктивності праці науковців.
З 2000 р. наукова система України вступила у новий, четвертий, етап свого
розвитку – етап цілеспрямованих регульованих змін, перш за все якісних. Саме
для цього періоду характерне виокремлення науково-технічних послуг як
самостійного виду діяльності у науково-технічній сфері, становлення якого
відбулось ще на третьому етапі трансформації наукової системи України
(табл.7).
Таблиця 7
Динаміка обсягів та структури наукових і науково-технічних робіт, виконаних
власними силами наукових організацій, за видами робіт *
Рік
Всього, млн.грн.
Фундаментальні дослідження, у % до загального обсягу
Прикладні дослідження, у % до загального обсягу
Розробки, у % до загального обсягу
Науково-технічні послуги, у % до загального обсягу
1996
1111,7
12,7
28,9
54,6
3,8
1997
1263,4
14,9
24,5
54,9
5,7
1998
1269,0
16,2
23,4
53,8
6,6
1999
1578,2
14,0
20,9
58,2
6,9
2000
1978,4
13,5
22,1
55,9
8,5
2001
2275,0
15,5
13,4
57,9
13,2
2002
2496,8
17,0
13,8
55,5
13,7
2003
3319,8
14,8
12,9
57,2
15,0
2004
4112,4
15,3
14,0
53,8
16,9
Відношення 2004 р. до 1996 р., разів
3,7
1,2
0,5
0,9
4,4
* Розраховано за даними Держкомстату України
Отже, можемо спостерігати наступну картину: протягом п’яти років (з 1996 р. по
2000 р.) науково-технічним послугам у загальному обсязі науково-технічних
робіт, які виконувались власними силами наукових організацій, відводилось менше
10 % (від 3,8 до 8,5 %). Хоча не можна не відзначити повільне, проте, зростання
їх частки. У 2001 р. питома вага науково-технічних послуг збільшилась до 13,2
%, а у 2004 р. – до 16,9 %. Наведені статистичні дані ще раз доводять, що
наукові установи України активізують свою діяльність у наданні
науково-технічних послуг.
У процесі переведення української науки на ринкову форму господарювання
спостерігається поява ринкових елементів і в науці, а отже, з’являється
необхідність у формуванні ринку науково-технічних послуг.
Державне
- Київ+380960830922