РОЗДІЛ 2.
МЕТОДОЛОГІЯ І ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ РЕАЛЬНИХ ІНВЕСТИЦІЙ НА ВІДНОВЛЕННЯ ОСНОВНИХ
ЗАСОБІВ
2.1. Методичні та організаційні основи побудови обліку амортизаційних
відрахувань та потоків, як внутрішнього джерела фінансування реальних
інвестицій
Зважаючи на те, що амортизація є складовою частиною фінансування відтворення
основних засобів, а також (елементом) операційних витрат, які відокремлюються в
системі фінансового обліку, а також складовою визначення оподаткованого
прибутку підприємства у податковому обліку, дотепер не вирішена на достатньому
рівні проблема її управлінського обліку. Управлінський облік амортизації може
бути розглянутий у трьох аспектах:
облік амортизації як складової частини витрат підприємства;
облік амортизації як складового елемента грошових потоків;
облік використання амортизаційних відрахувань.
Необхідність організації управлінського обліку амортизації в кожному із трьох
названих аспектів випливає з того, що амортизаційний процес розтягується по
деяких об'єктах на досить тривалий період. При цьому, саме головне в обліку
амортизації має місце ряд припущень і допущень, яким не приділяється належної
уваги, а тим часом від них залежить функціонування чи ліквідація підприємства.
Загальноприйняті методи нарахування й обліку амортизації засновані на ряді
припущень. По-перше, традиційно передбачається, що первісні вкладення є основою
для нарахування зносу, і відшкодування цієї суми забезпечить підтримку капіталу
на незмінному рівні; по-друге, - що очікування підприємця щодо терміну служби
активу, його ліквідаційної вартості наприкінці такого терміну тощо цілком
виправдаються; по-третє, що в період між придбанням і списанням активу не
відбудеться коливань цін, і, грошові суми, одержувані або сплачувані в різні
моменти часу, залишаються рівнозначними. Але, на жаль, ці очікування далекі від
практики [157, с.287].
Особливо це стосується української економіки, де вартість активів в балансі не
відповідає їх реальній величині, а інфляція за роки незалежності у
деномінованих карбованцях перевищує 10000%. Ще більшого значення набуває те, що
об'єктами управлінського обліку є не лише собівартість, але й грошові потоки
підприємства, власність, нові ринки і нові товари у вигляді сегментарного збору
інформації, резервна система підприємства, інноваційні процеси, тобто, будь-яка
інформація, що використовується в управлінні.
Визначень управлінського обліку дуже багато, вони дуже різноманітні, але в
остаточному підсумку в них завжди робиться акцент на контролі за діяльністю
інституціональної одиниці.
Зокрема, популярний у всіх англомовних країнах словник по економіці О.В.
Коллінза визначає управлінський облік як будь-яку звітність, що
використовується для інформування управлінців з метою полегшення планування і
контролю над діяльністю компанії [202, с.606].
Ще більш виразно характеризує управлінський облік з погляду корисності
інформації, що надається ним, Оксфордський економічний словник професором Д.
Блека, який вважає, що управлінський облік є складовою частиною бухгалтерського
обліку і включає збір та обробку інформації, корисної для поточного управління
фірмою [42, с.449].
В остаточному підсумку при прийнятті рішення по будь-якому питанню потрібна
фактична інформація, яка надається управлінським обліком. Модель процесу
прийняття рішень, розроблена одним з дослідників методології та організації
управлінського обліку професором К. Друрі саме і свідчить про багатогранність
управлінського обліку (рис. 2.1).
І, нарешті, необхідно підкреслити, що без даних управлінського обліку неможливе
визначення та прогнозування результатів діяльності підприємства і управління
ними, тобто відображення в обліку будь-яких змін.
Модель групує об'єкти управлінського обліку, що характеризуються відповідними
блоками. Об'єкти управлінського обліку в залежності від намічених оперативних,
тактичних і стратегічних задач у моделі представлені шістьма групами:
Процес планування
Процес контролю
та регулювання
Рис. 2.1. Модель процесу прийняття рішень, планування, контролю та регулювання
[87, с.14]
Виконання цих вимог у ситуаціях стратегічного планування і управління,
передбачає відповідну організацію управлінського обліку, спрямованого на
забезпечення управління результатами: достатність грошових потоків та рівень
амортизації в їх обсязі з урахуванням тимчасового фактора зміни цінності
грошей, використання джерел фінансування й у першу чергу амортизації,
ефективність віддачі довгострокових активів.
Організація управлінського обліку амортизації спрямована на рішення питань
менеджменту результатів. І це логічно, тому що стратегічне планування
сфокусоване на прийнятті оптимальних стратегічних рішень, у той час як
стратегічний менеджмент пов'язаний з досягненням стратегічних результатів:
нових ринків, нових товарів і нових технологій. Перефразувавши Пітера Друкера,
можна сказати, що стратегічне планування – це управління планами, а
стратегічний менеджмент – управління результатами [27, с.413].
В дисертації розглядається методологія та організація управлінського обліку,
еволюційний розвиток якого, порушує правомірне питання: які результати
досягнуті при використанні інформації з капітальних інвестицій в цілому та
амортизації необоротних активів зокрема? Дійсно, навіщо використовували 2000
амортизаційних норм, робили десятки і сотні розрахунків по нарахуванню
амортизації, складали відповідні відомості, якщо в остаточному підсумку не
можемо одержати дані, необхідні для управління амортизаційними потоками, які є
складовою частиною грошових потоків підприєм
- Київ+380960830922