РОЗДІЛ 2
МЕТОДОЛОҐІЧНИЙ ПРИНЦИП Й ЗАГАЛЬНА
КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА
ОБСТЕЖЕНИХ ХВОРИХ, МЕТОДИ ТА МЕТОДИКИ ПРОВЕДЕНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Методолоґічний принцип й загальна клінічна
характеристика оперованих
Перед описанням методів та методик вивчення вікових особливостей ҐДЗ у хворих
після РШ з приводу ускладненої ВХ ҐДЗ, вважаємо необхідним зупинитись на
висвітленні методолоґічного ключа, в якому проводилась робота, на тих
міркуваннях, що лягли в основу аналізу та синтезу фактичного матеріалу
дисертації.
Вивчення вікових особливостей ПҐРХ проводилося наступним чином: нами з архіву
ЛОКЛ взято для аналізу історії хвороб 539 пацієнтів у віці від 30 до 74 років,
яким у 1971-1995 роках була зроблена первинна резекція 2/3 Ш способом Б-ІІ у
модифікації Г-Ф з приводу ускладненої ВХ ҐДЗ. На кожного з 539 тематичних
хворих заведено облікову картку, вивчено їх архівні історії хвороби, хірурґічні
та патолоґоанатомічні журнали, з яких зроблено ксерокопії. Всім оперованим
хворим розіслані анкети і на основі здобутої інформації з них сформована група
оперованих, яким розіслані виклики. З 239 (44,3%) хворих, які відгукнулися на
виклик і дали згоду на обстеження та лікування, сформовано дві групи, куди
увійшли:
1. Хворі, яким було необхідне стаціонарне обстеження та лікування у зв’язку з
важкістю стану.
2. Група хворих, яким їх стан дозволяв виконати діаґностично-лікувальну
проґраму амбулаторно (хворі з постґастрорезекційними розладами та практично
здорові).
Використавши класифікацію ВООЗ, яка передбачає розподіл людей на молодий вік
(18-29 років), зрілий (30-44років), середній (45-59 років), похилий (60-74
років), старечий (75-89 років), 90 років та більше – довгожителі, в основу
дисертації покладено результати в умовах стаціонару та амбулаторного обстеження
239 оперованих за Б-ІІ, обсягом 2/3, яких було розділено на три вікові групи:
зрілий (31оперований), середній (151 оперований), похилий (57 оперованих).
У своїй роботі ми керувалися концепцією, сформованою як підсумок багаторічної
наукової роботи колективу кафедри шпитальної терапії Львівського національного
медичного університету імені Данила Галицького, яка, зокрема, стверджує, що:
1. ПҐРХ має право на існування як окрема нозолоґічна одиниця;
2. Суть ПҐРХ складають тільки специфічні ускладнення – ті нові ураження, що
етіолоґічно та патоґенетично зумовлені РШ або попередні, проґресування яких
зумовило оперативне втручання.
3. Всі ураження травного каналу, інших орґанів та систем, що етіолоґічно та
патоґенетично зумовлені ВХ, були під час РШ, але в результаті її проведення не
проґресували, не повинні розцінюватися як специфічні ускладнення і бути
складовою частиною ПҐРХ. Їх місце в клінічному діаґнозі визначають етіолоґічні
та патоґенетичні закономірності їх виникнення, а також важкість.
4. Специфічні ускладнення, які виникають у віддалені терміни після РШ, в одних
випадках (за умов наявності рецидивів дефектів СО) повинні розцінюватися як
продовження ВХ, до якої додалися характерні для цієї стадії
постґастрорезекційні особливості, в інших – як складова, у більшості випадків
полісиндромної, ПҐРХ.
Якщо був рецидивний дефект СО, діаґноз формулювали так: “ВХ: ІІІ Б стадія;
хронічна, без ознак рубцювання виразка (діаметр до 1,8 см) кукси резекованого
за Б-ІІ (дата) Ш, активна фаза, з наявністю больового та канцерофобічного
синдромів, важкий проґресуючий перебіг, ускладнений кровотечею (дата); ХҐ КШ зі
збереженою секреторною функцією; ДС ІІІ ступеня; недостатність травлення (НТ)
І”.
В інших випадках: “ПҐРХ резекція 2/3 Ш за Б-ІІ (дата) з приводу ВХ Ш,
ускладненої профузною кровотечею (дата)]: ІІ (середнього) ступеня важкості; ДС,
І ступеня; хронічний рефлюкс – ґастрит КШ зі зниженою секреторною функцією;
хронічний рецидивний панкреатит у фазі неповної ремісії, середньої важкості
перебігу; НТ 2”.
В результаті послідовного клініко-лабораторно-інструментального обстеження КШ
та А в персональному комп’ютері створена реляційна база інформації, яка за
авторською проґрамою [О.О.Абрагамович, М.І.Дзюбачик, М.О.Абрагамович, 2000]
використана для діаґностики ПҐРХ.
В якості контрольних груп використовувалися за вимогою оперовані зрілого віку,
якщо необхідно було дослідити показники оперованих середнього віку, показники
групи середнього віку, якщо необхідно було дослідити показники оперованих
похилого віку тощо, а також деякі показники хворих ВХ ҐДЗ без РШ. Основою
інформації для статистичного опрацювання матеріалу, отриманого в оперованих
дослідних груп, було порівняння їх зі встановленими константами.
Використання описаних нами основних принципів методолоґічних принципів до
вирішення складної проблеми ускладнень у віддалені терміни після РШ, залучення
до опрацювання матеріалу персональної авторської проґрами, дозволило
застосувати лоґічну тактику науково-практичної роботи з оперованими.
У наступних таблицях подається клінічна характеристика тематичних хворих.
Таблиця 2.1
Вік на момент огляду
Загальна
кількість
Вік на момент огляду
30-44
45-59
60-74
N
239
100,0
31
13,0
151
63,2
57
23,8
Як видно з таблиці 2.1, на момент огляду оперовані були в трьох вікових групах
– зрілому, середньому та похилому, серед яких переважали хворі середнього
віку.
Таблиця 2.2
Характеристика оперованих залежно від віку на момент резекції
п/п
Вік на момент
РШ
Загальна
кількість
Вік на момент огляду
30-44
45-59
60-74
N
18-29 років
28
11,7
16
51,6
10
6,6
3,5
30-44 роки
106
44,4
15
48,4
85
56,3
10,5
45-59 роки
99
41,4
0,0
56
37,1
43
75,4
60-74 роки
2,5
0,