РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Характеристика хворих на ВХ, РШ
В рамках роботи, для вивчення впливу віку та статі на захворюваність ВХ, РШ,
проведено ретроспективне дослідження матеріалів історій хвороб пацієнтів I і II
хірургічних відділень ДОКТМО за період з 01.2001 по 12. 2003 рр.
За минулий період встановлено 136 випадків виразкової хвороби у чоловіків і 51
– у жінок. Таким чином, чоловіки в 2,7 рази частіше хворіли на ВХ, ніж жінки.
Відзначимо, що найбільше число випадків ВХ у жінок доводилося на період від 40
до 69 років з максимумом у віці 50 – 59 років. У чоловіків в більш широкому
віковому діапазоні (30 – 69 років) реєструвалася більшість випадків хвороби.
Є деякий зв'язок між виникненням виразок певної локалізації та віком. Так до 30
років не виявлено жодного випадку локалізації виразки в шлунку. З віком
кількість випадків ВХШ як у чоловіків, так і у жінок, збільшується.
У 37 чоловіків (27,2%) і у 11 (22%) жінок хворих на ВХ відмічено розвиток
передракових змін СОШ. Як правило, це випадки ускладненого перебігу хвороби.
Причому для ВХ дванадцятипалої кишки характерним ускладненням було
стенозування. Так у жінок хронічний атрофічний гастрит і вогнища метаплазії СОШ
поєднувалися або з локалізацією виразки в шлунку (5 чоловік, 45,5 %), або у
інших (6 чоловік, 54,5 %) дефект локалізувався в цибулині дванадцятипалої кишки
з розвитком стенозування. У чоловіків структура випадків хвороби була
наступною: 6 хворих на виразку шлунку (16,2 %); 5 хворих на виразку шлунку, що
ускладнювалась кровотечею (13,5 %); 21 хворих на виразку дванадцятипалої кишки
із стенозуванням (56,8 %); 2 з виразками цієї локалізації, ускладненими
рецидивуючими кровотечами (5,4 %); 1 хворий з пенетрацєю (2,7 %); 2 з
рецидивуючими пептичними виразками гастроентероанастомозу (5,4 %). Якщо
прийняти всі випадки ВХ з локалізацією дефекту в дванадцятипалій кишці за 100%,
то тоді ВХ цієї локалізації з розвитком стенозу цибулини та передраковими
зхвами СОШ складає 87,5 %.
Таким чином, відзначимо, що у випадках, коли ВХ супроводжувалась розвитком
передракових змін СОШ, хвороба, як правило, характеризувалася ускладненою
течією. В переважній більшості випадків для ВХ дванадцятипалої кишки таким
ускладненням було стенозування.
Відзначимо, що на частоту розвитку передракових змін СОШ при ВХ впливає вік.
Так максимальна кількість випадків їх розвитку доводилося на період 50 – 69
років. В 50 – 59 років з 23 хворих ВХ цього віку вони відзначені у 10
чоловіків, що складає 43,5%. В 60 – 69 років з 28 хворих – у 11, відповідно
39,3%. Для порівняння, подібні зміни СОШ встановлені у одного хворого з 19 у
віці 20 – 29 років (5,3%); у 7 хворих з 28 (по 25 %) у віці 30 – 39 років та 40
– 49 років; у 1 хворого з 10 (10%) у віці 70 – 79 років.
За минулий період зареєстровано 6 випадків розбіжності клінічного та заключного
діагнозів, що складає 3,2% всіх випадків ВХ. У двох чоловіків і чотирьох жінок
лише під час операції ad осulus було діагностовано пухлинний процес, що потім
було підтверджено при гістологічному дослідженні післяопераційного матеріалу.
На жаль, проведене ФГДС дослідження з узяттям біопсії в ході передопераційної
підготовки не виявило пухлинного росту.
Паралельно була вивчена захворюваність РШ у пацієнтів вказаних хірургічних
відділень. За період 2001 – 2003 рр. виявлено 77 випадків РШ. З них: 54 випадки
РШ встановлено у чоловіків, а 25 випадків – у жінок. Таким чином, як і при ВХ,
на РШ найчастіше хворіли чоловіки (2,3:1). Найбільша частота випадків
захворювання спостерігалася після 40 років.
Відзначимо, що у жінок максимальна кількість випадків РШ спостерігалося в 40 –
49 і 70 – 79 років (6 і 7 відповідно), а також, на відміну від чоловіків, у
молодому віці траплялись випадки хвороби. Найбільшу кількість хворих РШ
чоловіків відмічено в віці 60 – 69 років (20 чоловік).
При аналізі захворюваності РШ встановлено, що не залежно від статі, переважна
більшість випадків хвороби складає РШ на пізніх стадіях (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Питома вага (%) випадків РШ по стадіях TNM:
світлі стовпчики – жінки, закреслені - чоловіки
У чоловіків питома вага випадків хвороби на пізніх стадіях (T3NxMx – T4NxMx)
складає 82,4 %, на ранніх (T1NxMx – T2NxMx) - 9,8%. У жінок на пізніх стадіях
(T3NxMx – T4NxMx) він дорівнює 78,3%, на ранніх - 8,7%.
Таким чином, захворюваність ВХ та РШ була вищою у чоловіків. З віком
збільшується кількість випадків ВХ шлунку, а також розвитку передракових змін
СОШ. Причому останні, як правило, супроводжують ускладнений перебіг ВХ. При
цьому для виразок, локалізованих в дванадцятипалій кишці, характерним видом
ускладнень є стенозування. У чоловіків передракові зміни СОШ найчастіше
реєструвались у 50 – 69 років, а випадки РШ в 60 – 69 років. Як у чоловіків,
так і жінок, РШ в більшості випадків діагностувався на пізніх стадіях.
В даній роботі для вивчення активності ферментів метаболізму попередників
нуклеїнових кислот і обміну вуглеводів були використані тканини СОШ, сироватка
та еритроцити 116 хворих ВХ і РШ у віці від 20 до 79 років. Крім того, для
контролю вивчалися сироватка та еритроцити у 54 чоловіків і 54 жінок
відповідного віку (т.ч. 8 студентів-волонтерів у віці від 20 до 32 років, 100
осіб з неускладненими килами у віці від 20 до 79 років, у яких була відсутня
патологія шлунку і дванадцятипалої кишки). В похилому віці в контрольній групі,
як і в групах хворих ВХ і РШ відповідного віку, була супутня вікова патологія,
а саме: ІБС, атеросклеротичний кардіосклероз.
Всі хворі на ВХ чи на РШ були обстежені в умовах хірургічних відділень
Донецького обласного клінічного територіального медичного
- Київ+380960830922