РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЯ І МЕТОДИКА ОБЛІКУ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ
2.1. Організаційно-методичні аспекти оцінки нематеріальних активів
Важливим поняттям оцінки в обліку є об'єктивна, мінова вартість активів, що є
ринковою вартістю (ціною).
Вибір методу оцінки може істотно вплинути на балансову вартість окремого
об’єкта, саме тому правильність визначення вартості є запорукою достовірності
облікової інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень.
Вітчизняна законодавча нормативна база з питань обліку проголошує пріоритетною
оцінку активів за їхньою історичною вартістю (фактичною собівартістю). Цей вид
оцінки традиційно використовується для складання фінансової звітності.
У міжнародних стандартах фінансової звітності оцінку за історичною собівартістю
не розглядають як пріоритетну, хоча при цьому визнається її широке
застосування.
Для визнання балансової вартості активів використовують такі види оцінки:
1) первісна вартість – вартість, яка склалась історично або собівартість за
фактичними витратами на їх придбання;
2) відновлювальна вартість – первісна вартість, що змінена після переоцінки;
3) балансова вартість – вартість, за якою нематеріальні активи включають до
балансу після вирахування зносу об’єкта;
4) справедлива вартість – вартість, за якою необоротні активи можуть бути
продані внаслідок операції між добре поінформованими, незалежними сторонами, що
бажають здійснити цю операцію; визначають із врахуванням первісної вартості
нематеріальних активів і морального зносу
Вихідним моментом оцінки вартості активів є ціна придбання.
Згідно з п. 10 П(С)БО 8 “Нематеріальні активи”, нематеріальні активи
зараховують на баланс підприємства за первісною вартістю. Складові первісної
вартості залежать від каналів надходження об'єктів нематеріальних активів, а
саме: придбання; отримання нематеріальних активів за рахунок внеску до
статутного капіталу; обміну на подібний (неподібний) актив; виготовлення тощо.
Відповідно до п. 10 і 11 П(С)БО 8 нематеріальні активи зараховують на баланс за
первісною вартістю, яка складається з: вартості придбання; суми митних зборів;
суми податків, що не підлягають відшкодуванню та інших витрат, безпосередньо
пов’язаних зі створенням і доведенням до стану, в якому вони придатні до
використання за призначенням. При цьому зарахування на баланс відбувається лише
тоді, коли вартість нематеріальних активів може бути достовірно визначена і
підприємством очікується отримання економічної вигоди у зв’язку з використанням
їх.
Первісна вартість є такою, що найширше використовується на практиці (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Умови використання первісної, балансової та відновлювальної вартості
нематеріальних активів
П(С)БО 8 передбачає збільшення первісної вартості нематеріальних активів на
суму витрат, пов’язаних із удосконаленням цих нематеріальних активів і
підвищенням їх можливостей, та терміну використання.
Витрати, що здійснюються для підтримання об’єкта в придатному стані та
отримання первісно визначеного розміру майбутніх економічних вигід, включають
до складу витрат звітного періоду.
Правильність розрахунку цих витрат забезпечує розподілення процесу на етапи
дослідження і розробок. Якщо витрати, здійснені у межах першого етапу, вважають
поточними і підлягають включенню до складу витрат, роботи на етапі розробок
формують первісну вартість такого нематеріального активу.
Не всі витрати можуть бути визнані як майбутній нематеріальний актив. Для
визнання потрібно, щоб існували (могли бути продемонстровані):
технічна можливість завершення процесу створення нематеріального активу, щоб
його можна було б у майбутньому використати або продати;
спосіб створення можливості отримання підприємством економічних вигід у
майбутньому;
можливість оцінити витрати.
Згідно з методикою, використаною в МСФЗ 38, вартість нематеріального активу
придбаного підприємством в обмін на платежі включає ціну його придбання за
призначенням (плата за реєстрацію тощо); а отриманого в обмін на подібні активи
чи отриманого безоплатно оцінюють за справедливою вартістю.
Вартість нематеріального активу визначають: за сумою засобів (грошових,
матеріальних або нематеріальних), витрачених на придбання об’єкта; за сумою
витрат, понесених підприємством під час створення об’єкта; за даними експертної
комісії (в разі передання безоплатно юридичними або фізичними особами; у разі
взяття на облік підприємства власних розробок; під час формування об’єктами
нематеріальних активів статутного капіталу).
У бухгалтерському обліку формування вартості нематеріальних активів
відображують записами, згідно з якими загальна сума витрат акумулюється на
рахунку капітальних інвестицій.
Створені самим підприємством гудвіл, назва видань, список клієнтури та інші
об’єкти, що мають аналогічну субстанцію, не визнаються як нематеріальні
активи.
На ВАТ “Київспецтранс” створено в табличному редакторі Exсel список міст та
селищ України із зазначенням відстані до них. Введений у програму алгоритм
розрахунку вартості перевезень як добуток ціни палива і кілометражу дає змогу
розрахувати вартість перевезення. Така база даних дозволила зменшити витрати на
телефонні розмови із замовниками. Проте в обліку вона відображення не знайшла,
що пов’язано саме зі створенням її самим підприємством.
Інші нематеріальні активи потребують аналізу процесу їхнього створення.
Узагальнення інформації про формування вартості нематеріальних активів згідно з
МСФЗ 38 відображено на рис. 2.2.
Рис. 2.2. Формування вартості нематеріальних активів згідно з МСФЗ 38
У разі визнання нематеріального активу, створеного підприємством, до його
собівартості включають усі витрати на його створення, виробництво і підготовку
до
- Київ+380960830922