РОЗДІЛ 2
МОТИВИ, ФОРМИ І НАПРЯМИ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ НА ВИРОБНИЧИХ ПІДПРИЄМСТВАХ
2.1. Чинники і мотиви інтеграційних процесів у ринковому середовищі
Ринкова трансформація економічних відносин в Україні зумовила зростання
масштабів і відкритості вітчизняної економіки, суттєво збільшила кількість
господарюючих суб’єктів, число і різноманітність форм взаємодії між ними,
обсяги інформації, які необхідно оперативно опрацьовувати для прийняття
управлінських рішень. До того ж руйнування єдиної економічної системи СРСР
спричинило порушення багатьох усталених економічних зв’язків, які раніше
об’єднували підприємства, що були задіяні в технологічному ланцюжку
виготовлення продукції. Нові зв’язки встановлювалися складно, що обумовлювалося
високою мінливістю і невизначеністю зовнішнього середовища, домінуванням не
лише економічних, а й певних політичних інтересів потенційних учасників
ринкової взаємодії.
Недосконале господарське законодавство, відсутність дієвого механізму захисту
прав власності створили середовище, сприятливе для порушення угод щодо
постачання/збуту продукції. Це спричинило зростання господарських втрат, що,
серед іншого, погіршило ефективність діяльності підприємств, оскільки
безпосередньо призводило до зростання собівартості продукції. Ускладнювала
ситуацію і нездатність багатьох підприємств своєчасно реагувати на потреби
ринку через значну інерційність, притаманну великомасштабному виробництву.
Загроза не лише втрати ринкових позицій, а й банкрутства актуалізувала проблему
структурної перебудови вітчизняних підприємств.
Слід зауважити, що структурні зміни в економіці України на початку перехідного
періоду відбувалися переважно у напрямі розукрупнення великих підприємств
шляхом їх реструктуризації [10; 17; 77]. Обґрунтуванням реструктуризації було
підвищення адаптивних властивостей цих підприємств, для чого вони
подрібнювалися на кілька структурних елементів, здатних самостійно вступати у
ринкову взаємодію [88; 132; 136]. У процесі такої реструктуризації, як правило,
окремі господарські одиниці формувалися на основі технологічної завершеності
виробничого процесу. При цьому ліквідовувалися зайві елементи бізнесу, які
перестали приносити прибуток, тим самим зменшувалися витрати на їх утримання.
Такого роду структурні перебудови були здійснені на багатьох державних
підприємствах у ході їх приватизації [10; 78; 136].
Водночас в останні роки активізувалися зворотні процеси – інтеграційні. Слабкі
у економічному відношенні підприємства об’єднуються навколо потужнішого
виробника [52; 53; 83; 108; 127]. При цьому інтеграція здійснюється переважно
за виробничо-технологічним принципом – до виробника основної продукції
приєднуються постачальники сировини або виробники інших видів спорідненої
продукції, що в Україні особливо характерно для агропереробної промисловості
[13; 21; 108].
Очевидно, що немає організаційних форм, які б мали абсолютну перевагу над
іншими; за певних обставин ефективнішими можуть виявитися одні форми, за інших
– інші. Це потребує дослідження чинників та мотивів, які спонукають суб’єктів
ринку до вибору способу взаємодії із партнерами, зокрема, власниками взаємо
доповнюваних ресурсів.
Інтеграційні процеси наприкінці XX ст. стали домінуючою тенденцією у економіках
різних країн, про що свідчать численні злиття та поглинання, які мають місце у
світовому економічному просторі. Фактично за останнє десятиліття зростання
міжнародного виробництва відбувалося в рамках нових інтеграційних утворень;
частка усіх злиттів і поглинань відносно світового ВВП зросла з 0,3% у 1980 р.
до 9% у 2001 р. [46, с.65]. У 2005р. обсяг злиття капіталу в Західній Європі
зріс на 49%, у США – на 32%, у країнах Азіатсько-Тихоокіансьокго регіону – на
46%[30]. Зокрема, лише обсяг завершених транснаціональних злиттів і поглинань
зріс з 100 млрд. дол. у 1987 р. до 1 трлн. дол. у 2001 році [46, с.65]. Процеси
інтеграції все більшого розмаху набувають і в Україні. За даними
Антимонопольного комітету України, у 2002 році майже 400 підприємств отримали
дозвіл за здійснення економічної концентрації, збільшуючи тим самим свій вплив
на ринок. Динаміка процесів економічної інтеграції в Україні за різними формами
її проведення представлена на рис.2.1
Рис.2.1. Динаміка процесів економічної інтеграції в Україні протягом 1995-2003
р.р. [114]
Зазначені тенденції свідчать про привабливість інтеграційних процесів для
багатьох учасників ринку, в тому числі і в Україні. Про це, зокрема, свідчить
зіставлення фінансових результатів діяльності підприємств і кількості
інтегрованих структур у загальній сукупності суб’єктів господарювання у розрізі
областей Західної України [8].
Рис. 2.2. Зіставлення фінансових результатів діяльності підприємств та
кількості інтегрованих структур (2003р.)
Однак мотиви інтеграції для вітчизняних суб’єктів господарювання лежать дещо в
іншій площині, ніж у розвинених економіках, що потребує їх детальнішого
дослідження.
Слово «інтеграція» походить від лат. «integratio» – поповнення або «integеr» –
цілий. В різних джерелах, переважно словниках та довідниках, можна знайти
практично ідентичні визначення інтеграції: 1) об’єднання в ціле будь-яких
частин [16, с.311]; 2) об’єднання економічних суб’єктів, поглиблення
взаємовідносин, розвиток зв’язків між ними [113, с.113]; 3) поступове зближення
та об’єднання економічних суб’єктів у процесі їх взаємодії (взаємовпливу,
взаємопроникнення, взаємозбагачення та ін.) [43, с.668]. Отже, інтеграція на
рівні підприємств є одним з шляхів (способів) їх зростання, розширення зв’язків
з галузями та підприємства
- Київ+380960830922