Морфологічні зміни передміхурової залози людини в динаміці постнатального онтогенезу

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Об’єкти і предмет дослідження
Для досягнення мети та вирішення завдань дослідження нами використано
адекватний матеріал і застосовані відповідні методи. Дисертація виконана на
базі на кафедрі анатомії людини та гістології медичного факультету
Ужгородського національного університету та на базі Виноградівської районної
лікарні Закарпатської області з додержанням етичних вимог згідно наказу МОЗ
України №231 від 01.11.2000 року (Протокол №1 від 19.01.2006 року Комісії з
біомедичної етикомедичного факультету Ужгородського національного
університету.
Проведено комплексне обстеження 284 чоловіків різних вікових груп від 22 до 74
років. Шляхом опитування за системою IPSS, прийнятою на Третій міжнародній
нараді з питань доброякісної гіперплазії простати (Монако, 1995) [29, 124],
проведено відбір чоловіків, які не мали порушень сечопуску (симптомів нижніх
сечовивідних шляхів “LUTS”) і у них не виявлено захворювань передміхурової
залози при огляді та ультразвуковому дослідженні. Конституційний тип чоловіків
визначали антропологічними методами [1, 41, 116].
Вікова періодизація обстежуваних чоловіків проведена за міжна­родною
класифікацією, що прийнята ВОЗ [11]. Нами обстежено 284 чоловіків таких вікових
груп: перший період зрілого віку (22-35 років) – 84 чоловіки; другий період
зрілого віку (36-60 років) – 81 чоловік; похилий вік (61-75 років) – 119
чоловіків. У 229 чоловіків проведено прижиттєве ультра­звукове дослідження
морфологічних параметрів передміху­рової залози. Всі обстежені проживали в
однакових кліматичних та соціальних умовах.
Для вивчення гістоморфометричних параметрів структурних компонентів
передміхурових залоз проведено забір цього органа у 45 чоловіків віком від 22
до 74 років різних конституційних типів під час патологоанатомічних розтинів.
Чоловіки розподілені на такі вікові групи: перший період зрілого віку (22-35
років) – 15 чоловіків; другий період зрілого віку (36-60 років) – 15 чоловіків;
похилий вік (61-74 роки) – 15 чоловіків. У кожній віковій групі було відібрано
по 5 чоловіків кожного конституційного типу.
Передміхурові залози забирали у чоловіків, які випадково загинули від причин,
що не викликали патологічних змін цього органу і не мали в ана­мнезі за даними
медичної документації захворювань простати. Перед розтином трупів проводили їх
антропометричне дослідження та встано­влювали конституційний тип чоловіків (усі
дані занесено в протоколи забору пе­редміхурової залози). Під час розтину
проведено морфометрію передмі­хурової залози – вимірювали її ширину, товщину,
довжину, об’єм та масу, а також забирали відповідні зразки тканини органа для
гістологічного дослідження.
У п’яти пацієнтів (чоловіків 65-75 років) проведено інтраопераційний забір
тканини передміхурової залози для субмікроскопічного дослідження під час
черезміхурової простатектомії з приводу її доброякісної гіперплазії.
2.2. Методи дослідження
2.2.1. Антропологічне дослідження та визначення соматичних типів чоловіків
Антропометричне обстеження чоловіків проводили за прийнятою методикою
В.В. Бунака [13, 18]. Визначали довжину і масу тіла, а також поперечний діаметр
грудної клітки. Поздовжні розміри тіла вимірювали в сантиметрах за допомогою
універсального антропометра, а в трупів – дерев’яним ростометром. Поперечний
діаметр грудної клітки визначали удосконаленим нами акушерським тазоміром в
сантиметрах. Масу тіла визначали за допомогою медичних вагів в кілограмах, а
трупи зважували на носилках на господарських вагах.
Індекс соматотипу (ІС) визначали за формулою [1, 18]:
ІС=
Довжина тіла (в см) х 100
Поперечний діаметр грудної клітки (в см) х 6
Належність до відповідного соматотипу визначали за індексом ІС: астенічний тип
– ІС > 103; нормостенічний ІС = 95 ё103; гіперстенічний тип – ІС < 95. Особам,
яким з певних причин визначити конституційний тип було неможливо ультразвукове
дослідження передміхурової залози не проводилось.
2.2.2. Ультразвукове дослідження морфометричних параметрів передміхурової
залози
Сканування передміхурової залози проводили на ультразвуковому апараті ALOKA-630
трансабдомінальним способом за допомогою лінійного датчика 3,5 МГц (рис. 2.1 та
2.2). Усі морфологічні параметри реєстрували на сонограмах з проведенням
гістограм щільності органу в режимі сірої шкали. Визначали її лінійні розміри
(довжину, ширину, товщину), об’єм, симетричність, контури і стан капсули.
Вираховували розміри та об’єм фокальних змін ехогенності або ехоструктури, а
також їх локалізацію. Виявлені в режимі сірої шкали зміни класифікували як:
гіпоехогенна ділянка, ізоехогенна ділянка зі зміненою структурою, ділянка
змішаної ехогенності; асиметрія передміхурової залози; повна втрата структурної
та зональної диференціації; зміни характерні для доброякісної гіперплазії
передміхурової залози; дифузні та вогнещеві зміни, що частіше супроводжують
запальні процеси [74, 79, 80]. Визначали наявність залишкової сечі. Об'єм
передміхурової залози вираховувався методом еліпсу (функція входить в програму
ультразвукового сканера), а їх масу – за формулою [ ]:
m= V x 1,05,
де V-об'єм залози, 1,05 – коефіцієнт.
Рис. 2.1. Сонограма передміхурової залози здорового 28-річного чоловіка з
гістограмою її тканини при лобовому (фронтальному) скануванні.
Рис. 2.2. Сонограма передміхурової залози здорового 28-річного чоловіка з
визначеними шириною (35мм) та товщиною (20мм) органу при лобовому
(фронтальному) скануванні.
Окрім того, вираховували коефіцієнт (К) співвідношення ширини (Ш) до товщини
(Т) передміхурової залози, який в динаміці постнатального онтогенезу є різним
для різних ко