РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Матеріал дослідження
Дослідження проведено на 89 препаратах плодів та новонароджених людини, без
ознак патології органів травлення. Вік об’єктів дослідження визначали за
зведеними таблицями Б.М.Пэттена [121], Б.М.Хватова, Ю.Н.Шаповалова [148] на
підставі вимірювань тім’яно-куприкової довжини (ТКД) та тім’яно-п’яткової
довжини (ТПД) (табл. 2.1). Періоди внутрішньоутробного розвитку систематизовані
за класифікацією Г.А.Шмидта [158] як найбільш логічно обґрунтованою [144].
Матеріал одержували із патологоанатомічних закладів м. Чернівці. Препарати
плодів понад 500 г вивчали безпосередньо у дитячому патологоанатомічному бюро
м. Чернівці. Трупи плодів і новонароджених вимірювали, а потім фіксували у
10-12% розчині формальдегіду протягом 2-3 тижнів, після чого зберігали їх в
3-5% розчині формальдегіду.
З метою визначення ультрасонографічних ознак дванадцятипалої кишки обстежено
25 новонароджених дітей на базі пологового будинку № 1 м. Чернівці. *
2.2. Методи дослідження
Для досягнення поставленої мети нами використано комплекс адекватних
морфологічних методів дослідження, що включає: макро-, мікроскопію, звичайне і
тонке препарування під контролем лупи, ін’єкцію судин з наступною
рентгенографією
* Висловлюємо щиру подяку доценту С.Є.Фокіній за кваліфіковану допомогу,
надану під час досліджень.або корозією, фотодокументування, а також метод
ультразвукового дослідження.
Таблиця 2.1
Віковий і кількісний склад об’єктів, досліджених методами препарування,
корозії, рентгенографії та ультразвукового дослідження
Продовження табл. 2.1
2.2.1. Метод препарування
Особливості форми, положення, будови, топографії дванадцятипалої кишки та її
судин у плодів та новонароджених вивчали методом препарування. Після розтину і
видалення передньобічної стінки живота оглядали органи черевної порожнини. Для
огляду дванадцятипалої кишки видаляли малий сальник, шлунково-ободовокишкову
зв’язку, зміщували вверх або видаляли поперечну ободову кишку та петлі тонкої
кишки. Препарування органів і структур здійснювали за методикою В.В.Кованова,
Ю.М. Бомаша [80]. Визначали форму, положення, розміри дванадцятипалої кишки та
її відношення до очеревини, взаємовідношення із суміжними органами та
структурами живота. Відпрепарувавши судини дванадцятипалої кишки, звертали
особливу увагу на їх початок і рівень галуження, напрямок ходу, основні гілки,
тип галуження, топографо-анатомічні взаємовідношення із суміжними структурами.
В деяких випадках для полегшення препарування у відповідний тканинний шар
вводили 10% розчин формаліну і гідрокарбонату натрію, внаслідок чого
утворюваний вуглекислий газ сприяв розшаруванню тканинних структур [113]. Дані
макроскопічних досліджень протоколювалися, зарисовували та фотографували [24]
як спосіб документування і документального ілюстрування одержаних результатів у
морфологічному дослідженні [75].
2.2.2. Метод ін’єкції кровоносних судин з наступною макроскопією
Для вивчення топографо-анатомічних взаємовідношень дванадцятипалої кишки з
судинами на свіжому (нефіксованому) препараті за допомогою катетера у грудну
частину аорти і пупкову вену вводили розчин туші з желатиною. У випадку
ін’єкції аорти застосовували червону туш, вени – синю. Після застигання
желатини судини робилися гнучкими, еластичними і зберігали свою форму, що
значно полегшувало препарування.* Після фіксації препарат препарували, при
потребі зарисовували та фотографували.
2.2.3. Метод ін’єкції з наступною рентгенографією
Для вивчення рентгеноанатомії дванадцятипалої кишки та особливостей її
кровопостачання в нижньому поверсі черевної порожнини у плодів та
новонароджених людини застосовували рентгеноконтрастну суміш (свинцевий сурик,
ефір, клей БФ-6), яку ретроградно вводили у грудну частину аорти та
дванадцятипалу кишку *[12]. Після фіксації препарату проводили рентгенографію
на апараті EDR-750B. Напруга на трубці становила 40-50 кВ, сила струму – 25-50
мА, фокусна відстань – 90,0 см, експозиція – 25-34 с. Дані рентгенологічних
досліджень протоколювалися.
2.2.4. Метод виготовлення корозійних препаратів
Для уточнення форми та взаємовідношення дванадцятипалої кишки з судинами
застосовували метод корозії. Для виготовлення корозійних препаратів
використовували протакрил. Суміш готували в такому співвідношенні: п’ять частин
порошку протакрилу і три частини його розчинника [12]. Перед ін’єкцією
надсікали початкову петлю порожньої кишки, лігатурами закріплювали катетер у
грудній частині стравоходу, промивали 10 % розчином аміаку.** Після промивання
перев’язували порожню кишку і через катетер вводили ін’єкційну суміш до тугого
заповнення шлунка і дванадцятипалої кишки. Через добу препарат занурювали в
70-80 % розчин соляної кислоти на 3-4 доби. Після корозії препарат промивали
під проточною водою і висушували.
2.2.5. Метод ультразвукового дослідження
Сонографічні ознаки дванадцятипалої кишки у плодів та новонароджених людини
визначали методом ультразвукового дослідження за допомогою апарата “Medison
SonoAge 600” з
* Ін’єкційна суміш для дослідження анатомічних трубчастих стру-ктур /
Посвідчення на раціоналізаторську пропозицію № 11/03, видане БДМУ.
**Метод комплексного анатомічного дослідження трубчастих структур / Посвідчення
на раціоналізаторську пропозицію № 47/05, видане БДМУ.
лінійним датчиком 7,5 МГц, що пройшов метрологічний конт-роль. Дослідили 10
свіжих трупів плодів 8-10 місяців та 25 жи-вих новонароджених дітей обох статей
(середній вік – 3 дні). Дітей досліджували через 0,5-1 год. після годування.
Дослідження живих немовлят проводилося в рам
- Київ+380960830922