РОЗДІЛ 2.
Дослідження форм і методів управління фінансовою діяльністю корпоративних
підприємств
2.1. Дослідження організаційних форм й засад управління фінансами корпоративних
підприємств західних країн і шляхів оптимізації структури капіталу
У західних країнах накопичено значний досвід створення, розвитку й управління
підприємствами корпоративного типу. Організаційні та правові засади управління
у різних країнах виявляють як схожі риси, так і помітні відмінності. За
аналізом економічної літератури [37; 148] ці відмінності у значній мірі
пов’язані з історичним розвитком і особливостями національного менеджменту,
визначаються станом розвитку виробництва та фінансових ринків окремих країн,
обумовлені законодавчим регулюванням фінансової діяльності, власності та
корпоративного управління. У результаті взаємодії вказаних чинників у різних
країнах існують різноманітні організаційно-економічні форми й моделі управління
фінансами корпоративних підприємств.
На нашу думку, дослідження досвіду, моделей та форм організації корпоративного
і фінансового управління підприємствами в західних країнах, структури
фінансових ресурсів та питань оптимізації структури капіталу корпоративних
підприємств сприятиме визначенню напрямків подальшого розвитку фінансового
управління, формування ефективних моделей управління на корпоративних
підприємствах України.
На сучасному етапі розвитку управління кожна країна має свою власну модель
корпоративного управління. Такі моделі різняться за складом учасників,
законодавчою базою, яка регулює їхні взаємовідносини, вимогами до розкриття
інформації тощо. За загальними ознаками конкретного прояву й організаційних
чинників, моделі корпоративного управління прийнято поділяти на
англо-американську, німецьку та японську [134; 185]. При цьому вважається, що
основні відмінності між ними виявляються у законодавчому регулюванні; складі
учасників і засновників; умовах і структурі володіння акціями; системі органів
управління й принципах розподілу повноважень; організації і особливостях
законодавчого регулювання ринку цінних паперів; механізмах взаємодії між
учасниками.
Розглянемо особливості організації, структури й фінансових відносин у
корпоративних підприємствах США. За даними [178] сучасна промисловість США має
більше 100 багатогалузевих корпорацій, які за своєю сутністю є
високоінтегрованими фінансово-промисловими групами. Аналіз вказує на те, що
модель корпоративного управління у США формувалася з врахуванням розвиненої
ринкової системи, на основі розвинутого ринку капіталу й можливості широкого
вибору різних фінансових інструментів. При цьому стійкий високий рівень
розвитку промислових корпорацій і надійність акцій сприяли залученню
додаткового капіталу. Промислові підприємства США збільшували капітал, головним
чином, за рахунок нових емісій акцій. Тому практично була відсутня необхідність
у довгостроковому кредитуванні, як способі збільшення основного капіталу.
Функції банків зводилися до накопичення заощаджень, наданню короткострокових
кредитів, здійсненню на зовнішньому ринку операцій з цінними паперами.
У сучасних умовах розвитку корпоративного управління у США поширені два
основних види фінансових систем корпорацій:
з центром об’єднання навколо банківського холдингу;
з центром об’єднання навколо виробничо-технологічного комплексу.
До найбільш відомих корпорацій США, основу яких складають великі фінансові
інститути, відносяться групи «Chase», «Morgan», «Melon», «Liman-Goldman», «Sax»
й інші. До корпорацій, основу яких складають потужні промислові компанії, можна
віднести групи «General Motors», «Due Pont», «General Electric», «Ford Motors»,
«АТ&Т» й інші, які у свою чергу володіють банками й фінансовими інститутами.
При цьому банки, які об’єднані у холдинг, виконують функції зовнішнього
контролю та є джерелом залучення дешевих кредитів.
Характерною рисою груп, основу яких складають потужні промислові компанії, є
перевага вертикальної складової управління над горизонтальною.
Англо-американська модель, зважаючи на значну розосередженість акціонерного
капіталу й тенденцію до зростання кількості незалежних (не пов’язаних із
корпорацією) акціонерів побудована за принципом ринково орієнтованих систем
корпоративного управління, які ґрунтуються на максимальному задоволенні
інтересів акціонерів. Ця модель має особливу тенденцію розвитку структури
акціонерної власності, що полягає у зростанні частки інституційних інвесторів у
статутному фонді з одночасною наявністю значної частини цінних паперів, які
перебувають у власності значної кількості індивідуальних інвесторів. У країнах,
які переважно використовують цю модель, у цілому ситуація є подібною. Так,
наприклад, у Великій Британії у 2003 р. інституційні інвестори володіли 72%
акцій британських корпорацій, а сукупні фінансові активи інституційних
інвесторів Канади у 2004 р. становили 97% ВВП, тоді як у Німеччині - усього
49,2% ВВП [178]. Зважаючи на значну розосередженість акціонерного капіталу у
цій моделі серед значної кількості інвесторів, однією з важливих вимог до
системи корпоративного контролю і державного регулювання є забезпечення
прозорої діяльності корпорації.
Відмінною рисою англо-американської моделі є також тенденція до розподілу
власності й управління, яка призводить до виникнення постійних суперечностей
між інтересами власників і менеджерів. У різних країнах вони вирішуються
по-різному, але найпоширенішим механізмом є обрання й наділення значними
повноваженнями спеціального органу - Ради директорів для урегулювання вимог
щодо незалеж
- Київ+380960830922