Ви є тут

Економічно-інституційні аспекти регулювання монопольної влади в Україні

Автор: 
Гаркуша Володимир Валерійович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2006
Артикул:
0406U002962
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2. Проблеми державного регулювання процесів монополізації національного
та регіонального ринків
2.1. Рівень монополізації економіки України: національний та регіональний
аспекти
Розбудова ефективного конкурентного середовища – не тільки об’єктивна
закономірність товарного виробництва і обов’язкова умова функціонування ринку,
але й необхідна запорука стабільного розвитку як національної економіки в
цілому, так і позитивної господарської динаміки на рівні її окремих регіонів.
Визначальний вплив на рівень (а отже і на ефективність) конкуренції, її форми
та методи здійснює галузева структура та ступінь монополізації економіки. Тому
кількісні аспекти аналізу рівня монополізації основних галузей економіки на
різних рівнях господарювання набувають дуже важливого значення в економічних
дослідженнях та розробці відповідних програм економічного розвитку.
Щоправда, реалізація вказаних аспектів аналізу представляє собою досить складну
науково-методичну проблему. Перш за все, “… конкуренція існує виключно на
конкретному товарному ринку. Отже, без правильного визначення та належного
аналізу ринку неможливо ані оцінити стан конкуренції та монополізму, ані
прогнозувати чи пропонувати шляхи розвитку і підтримки конкурентного
середовища, ані, тим паче, вдаватися до заходів, спрямованих на захист і
розвиток конкуренції чи обмеження монополізму” [47, с.29]. Але конкретні ринки
дуже часто мають настільки протилежні властивості, що аналізувати їх за
однаковими підходами дуже важко і не завжди науково перспективно.
Ще одна складність полягає в тому, що економічні корені монополії полягають або
у виробництві, тобто у сфері, де формується пропозиція гомогенного товару чи
взаємозамінних товарів з дуже високою пересічною еластичністю пропозиції, або у
споживанні – у сфері з досить високою пересічною еластичністю попиту на
будь-які товари, які у своїй сукупності утворюють окремий ринок. Звичайно що ці
сфери, сформовані, з однієї сторони, монополією продавців (виробників), тобто
окремі галузі виробництва і, з іншого, монополією покупців (споживачів), тобто
окремі товарні ринки не є аналогічними і не завжди співпадають. В той же час,
незалежно від того де саме і з яких причин виникає монополія, її влада завжди
проявляється (реалізує себе) на конкретних товарних ринках. Таким чином,
зважаючи на тісний взаємозв’язок і одночасно певну особливість сфер виробництва
та реалізації, необхідно ступінь монопольної влади (рівень конкурентності
економіки) вимірювати шляхом поєднання аналізу рівня концентрації виробництва
(галузеву структуру економіки) з аналізом ринкової структури економіки
(визначення часток окремих виробників та споживачів на відповідних ринках).
Подібний підхід повинен використовуватися як для дослідження національного так
і регіонального рівнів прояву монопольної влади. Проте, у цьому зв’язку виникає
ряд питань методологічного характеру, пов’язаних із виділенням об’єктів
дослідження, а саме конкретних ринків, у межах яких і необхідно аналізувати
галузеву та ринкову структури. Існуюча в Україні Методика визначення
монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку пропонує
три основні критерії структуризації ринку - товар, географія і час, що дає
змогу виділити товарні, географічні та часові межі ринку.
Прийнятий у вітчизняному конкурентному законодавстві принцип розмежування
ринків відповідає світовим стандартам у цій сфері. Підтримуючи подібний
триєдиний критерій структуризації ринків, який дає певні можливості регулюючим
органам системно аналізувати конкурентні процеси, ми, одночасно, для реалізації
цілей дослідження повинні дати теоретичне обґрунтування співвідношення змісту
категорій “національний” та “регіональний” ринки з дефініціями “територіальні”
і ”географічні” ринки.
Щодо останніх, то вони реально не зафіксовані у просторі та часі, вони
відзначаються плинністю і непостійністю і визначаються тільки перевагами і
поведінкою споживача. Так, якщо покупець вважає, що два товари мають подібні
споживчі властивості або легко можуть взаємно замінюватися, то вони відносяться
до одного товарного ринку. Якщо ж товари відносяться до однієї товарної групи,
але які споживачі не вважають замінювачами, то вони звичайно належать до різних
ринків. Наприклад, якщо металеві труби різного діаметру і виготовлені на одному
обладнанні, проте вони не є замінниками, так як використовуються для
технологічних систем з різними параметрами.
Принцип визначення географічного ринку аналогічний визначенню товарного ринку:
географічний ринок визначається думкою споживача про замінність продуктів що
виготовляються і реалізуються в різних регіонах. Зокрема, якщо споживачі
товару, що продається у одному регіоні, у відповідь на невелике, але суттєве та
стабільне у часі підвищення цін почне купувати цей продукт у іншому регіоні, то
ці два регіони знаходяться у межах одного географічного ринку.
Отже, ринки, у межах яких контролюючі органи досліджують діяльність монополії
встановлюються суб’єктивними оцінками та діями споживачів, або суб’єктивними
оцінками та діями регулюючих органів і з точки зору динаміки не є фіксованими.
На відміну від цього, національний ринок – це один із феноменів, який зумовлює
складну систему господарювання, у якій взаємодіють об’єктивні економічні
закономірності, численні регулюючі інститути (передусім державні) і масова
свідомість [48, с.179].
Ринок як складне полісистемне утворення розмежовується за
політико-адміністративними ознаками: ринки окремих областей, територій,
регіонів, країн, коаліцій, континентів, світовий ринок. Крім того, кожне
виділене за таким принципом ринкове се