РОЗДІЛ 2
Мовна домінанта в процесі формування
індивідуального стилю
2.1. Символ як мовна домінанта стилю К.Тетмаєра
Як один із основоположників польського модернізму в його традиційному розумінні
(інспірованому К.Викою), К.Тетмаєр опинився в полі зору дослідників давно. Річ
не тільки в тому, що він є представником першої фази розвитку нової літератури,
тобто хронологічно випереджає і польських футуристів, і експресіоністів.
К.Тетмаєр презентує той тип поезії, який органічно близький польському
читачеві, є наступником великої романтичної традиції.
Дослідження, присвячені творчості К.Тетмаєра, охоплюють чимале коло проблем.
Окреме місце відводиться аналізу мови письменника (зокрема, праці Б.Петревич
[207], У.Кенсікової [161]). Хронологічно можна виділити кілька етапів
досліджень творчості К.Тетмаєра. Наприклад, праці лінгвістичного спрямування
з’являлись переважно у 70-ті, 80-ті роки, тоді як літературознавчий аналіз є
пріоритетним останнім часом. Досить прикметним у цьому плані є колективний
збірник Poezja Kazimierza Tetmajera: Interpretacje (2003), де вміщено праці
М.Подрази-Квятковської [209], Б.Сенкевич [223], Р.Прухняка [214], Я.Влодарчика
[274] та ін. Важливим аспектом таких досліджень є, зокрема, аналіз символіки
письменника. “Використовуючи для аналізу символів, які з’являються почергово,
так званий символічний синтаксис, – зауважує М.Томчик, – приходимо до висновку,
що маємо справу зі складними одиницями, які з’єднані прогресивно. Це означає,
що значення почергово вміщених у тексті символів не взаємодіють, а становлять
різні етапи процесу” [261, 142].
Творчість К.Тетмаєра нерідко розглядається в контексті символізму, де головними
аспектами досліджень є проблематика, філософське підґрунтя, образна система
творів письменника, зв’язки з літературною традицією, зокрема польським
романтизмом, античною та середньовічною літературою тощо. Це дає підстави
вважати, що ієрархія художнього світу К.Тетмаєра співмірна з ієрархією
європейського символізму загалом, а отже, тексти письменника формуються навколо
символів. Прямих вказівок на те, що К.Тетмаєр приналежний до символізму, ми не
знайдемо [1 У праці Symbolizm i symbolika w poezji Mіodej Polski. Teoria i
praktyka [210] М.Подраза-Квятковська як приклади до теоретичних питань
символізму постійно наводить поезії К.Тетмаєра; часто знаходимо описові
відповідники символізму, як, наприклад, у праці Historia literatury polskiej w
zarysie [145]: “Отже, у поезії Тетмаєра художнє середовище могло знайти не
тільки апофеоз мистецтва як єдиної цінності у світі...; декадентські та
катастрофічні настрої відбилися також не в одному його вірші...; отже,
залишається актуальною трагічна свідомість, що життя є мукою, не має сенсу і
мети” [145, 337]; досить красномовним є факт, що символізм як явище
літературного процесу здебільшого пов’язується з творчістю представників
Молодої Польщі (див. Sіownik literatuty polskiej XX wieku [244], Wyka K.
Modernizm polski [280]).], але його творчість, безумовно, вказує на таку
спорідненість. Інша річ, що аналіз художніх текстів письменника у контексті
символізму завжди має виразне літературознавче забарвлення, де символ не
розглядається як елемент структури тексту, як складна семантична одиниця чи
мовний засіб. З іншого боку, праці власне лінгвістичного характеру оминають
символ як важливий засіб у формуванні індивідуального стилю К.Тетмаєра.
Зокрема, праця У.Кенсікової Jкzyk poezji Kazimierza Tetmajera [161] включає в
себе такі розділи: словотвірний аналіз мови письменника (аналіз продуктивних
дериваційних структур, характерних для стилю К.Тетмаєра); характеристика мовних
засобів і стилізаційної техніки (лексичний склад мови К.Тетмаєра за
походженням, у тому числі аналіз архаїзмів, діалектизмів, варваризмів,
поетизмів та неологізмів, розгляд деяких фонетичних, морфологічних і
фразеологічних явищ); характеристика різних значеннєвих груп художнього тексту
(абстрактні назви та їх частотність, назви кольорів тощо). Праця є детальною
інвентаризацією мови К.Тетмаєра, на основі якої сформовано картотеку
морфологічних та лексичних форм, присутніх у творах письменника. До цієї
статистики, як бачимо, зовсім не ввійшов аналіз стилістичних засобів, образів
на рівні мови як основи естетичної цінності творчості письменника, як один з
найважливіших елементів мовної картини світу К.Тетмаєра. Очевидно, У.Кенсікова
абстрагується від творчості письменника як певної естетичної, художньої
категорії, беручи до уваги тільки формальний аспект. Сама дослідниця зауважує:
“Словотвірні тенденції, які можна помітити в поезії Тетмаєра, відповідають
мовним нормам цього періоду і практиці художнього стилю. Продуктивність
формантів на художньому та літературному ґрунті проявляється у творенні
неологізмів, свідчить про особливу придатність таких формацій у поетичній
стилізації (в найширшому розумінні). У Тетмаєра вона проявляється також у
схильності до збагачення мови давніми, говірковими, рідкісними формаціями, які
не вживаються в загальнопольській мові” [161, 87]. Як бачимо, мова йде про
стилізацію, а не стиль загалом, багато уваги відводиться мові К.Тетмаєра як
явищу в контексті історії польської літературної мови. Поза увагою залишається
те, що характеризує письменника як особистість, яка творить власний поетичний,
художній світ, що вирізняється на тлі польської літератури.
Щоб мати уявлення про специфіку індивідуально стилю К.Тетмаєра, розглянемо
такий уривок:
We њnie widziaіem je: z twarz№ wybladі№,
Strawione gіodu pal№c№ poїog№,
Szіy tіumy cieniуw w dal bieї№c№ drog№ –
Ponure sennej myњli m
- Київ+380960830922