РОЗДІЛ 2
КАТЕГОРІЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЯК ЗАСІБ ОЦІНКИ І УДОСКОНАЛЮВАННЯ РОБОТИ ОРГАНІВ
ПРОКУРАТУРИ
2.1. Поняття і загальна характеристика категорії
ефективності в теорії управління та організації роботи
У період розбудови правової держави, коли суттєва увага приділяється
забезпеченню гарантованих Конституцією України прав і свобод людини й
громадянина, охороні прав усіх учасників кримінального судочинства, важливо,
щоб основою оцінки роботи кожного правоохоронного органу виступало „ефективне
вирішення поставлених перед ним завдань” [147, с.10].
Норми про необхідність підвищення ефективності прокурорської діяльності з
підтримання державного обвинувачення в суді закладені в Рекомендації R(2000)19.
Виходячи з того, що система правосуддя у кримінальних справах відіграє ключову
роль у правовому захисті законних інтересів і прав громадян при гострій потребі
посилення боротьби зі злочинністю, Комітет Міністрів Ради Європи рекомендує
державам – членам постійно підвищувати ефективність національних систем
кримінального судочинства, і насамперед прокурорської діяльності в суді [253,
с.184]. У зв’язку із цим потрібен ґрунтовний аналіз теоретичних основ
підвищення ефективності кримінально-процесуальної діяльності прокуратури в
судових стадіях провадження у справі.
На думку В.І.Васильєва, поняття „ефективність” носить універсальний характер і
практично поширюється на всі управлінські системи, причому для будь-якого виду
діяльності проблема ефективності має вирішальне значення [43, с.64].
Ефективність – категорія оціночна і в такій якості вона здатна відіграти
важливу роль в управлінні різними видами соціальної діяльності, в тому числі
діяльності прокурора з підтримання державного обвинувачення в суді. Однак для
цього необхідно виробити систему вимірювання ефективності вказаної діяльності
прокуратури в кримінальному судочинстві що передбачає розв’язання ряду
теоретичних питань. Аспектам підвищення ефективності управлінської діяльності у
теорії управління і організації роботи присвячений ряд наукових розробок,
зокрема В.Б.Авер’янова, Ю.С.Шемшученка[312], В.С.Афанасенка[12],
В.Г.Афанасьєва[14], О.М.Бандурки[20], Л.М.Давиденка[67,с.67-81], О.Ф.Смірнова
[290, с.81-85], В.В.Цвєткова[330] та інших авторів. Однак, незважаючи на
актуальність, зазначена проблема щодо визначення ефективності роботи
правоохоронних органів не знайшла однозначного вирішення на практиці. Причиною
тому, на нашу думку, з одного боку, виступає її складність і багатогранність, а
з іншого, – відсутність чітких критеріїв оцінки ефективності правоохоронної, у
тому числі й прокурорської діяльності[330, с.47].
Така оцінка має бути науково обґрунтованою, здійснюватися методами, виробленими
при дослідженні проблем ефективності правозастосовчої діяльності. Вона повинна
стимулювати якісне й результативне виконання прокурорами своїх повноважень із
реалізації конституційних функцій. Безперечно, що в рішенні завдань оптимізації
удосконалення прокурорської діяльності з підтримання державного обвинувачення в
суді правова наука має вирішальне значення. Оскільки від рівня наукових
досліджень даної проблеми багато в чому залежать ефективність роботи
прокуратури в суді й забезпечення законності в кримінальному судочинстві
загалом[211, с.57-60]. Тільки постійна розробка науково обґрунтованих
рекомендацій з удосконалювання методів і способів організації роботи є
запорукою підвищення ефективності прокурорської діяльності на всіх пріоритетних
напрямках. Як правильно відзначає Т.А.Михайлова, характерною рисою вивчення
ефективності правоохоронної діяльності є те, що в даних розробках широко
використовується системний підхід до досліджуваних явищ, що дозволяє всебічно
розглядати роботу різних юридичних інститутів[188, с.114].
Визначення ефективності функціонування правоохоронних інститутів, у тому числі
й діяльності прокурора як суб’єкта державного обвинувачення в суді, на нашу
думку, також необхідно проводити на основі системних позицій. Оскільки
визначити позитивні результати діяльності прокурора з підтримання державного
обвинувачення в суді, так само як і підвищити ефективність судового розгляду в
цілому, значно легше, якщо судовий процес розглядати як обумовлену вимогами
закону складну динамічну систему функціонування учасників судочинства у
конкретній кримінальній справі, а роботу прокурора як її основний структурний
елемент. При цьому сама процесуальна діяльність і регламентуючі її правові
норми розглядаються як єдине ціле, що функціонує в інтересах досягнення
заздалегідь запланованої цілі кримінального судочинства – захисту
конституційних прав і свобод осіб, задіяних у кримінальному процесі.
Ми також поділяємо позицію В.С.Зеленецького, який пропонує для розробки
ефективності прокурорської діяльності в кримінальному процесі застосовувати
структурно-функціональний підхід. Автор відносить до структурних елементів
процесу, що забезпечують його ефективність: 1) процесуальні стадії; 2) їх
етапи; 3) процесуальні дії; 4) елементарні процесуальні акти; 5) квант
процесуальної дії. Оскільки кожен структурний елемент процесу виконує свою
робочу функцію, то він вносить свій вклад в ефективність функціонування процесу
в цілому. Визначення ефективності процесу, на думку вказаного автора, повинно
здійснюватися послідовно-поступально по висхідній від кванту до конкретних
стадій, а потім і всього процесу загалом. Якщо результат діяльності відповідає
правильно поставленій цілі, то діяльність, що забезпечує його досягнення,
необхідно розглядати як ефективну [106, с.95-97].
Одним із аспектів даної дисертації
- Київ+380960830922