РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ ВИЯВУ ТЕМИ В ДЕТЕРМІНАНТНИХ СКЛАДНОПІДРЯДНИХ РЕЧЕННЯХ
2.1 Закономірності вираження теми в детермінантних складнопідрядних реченнях
У процесі мовлення за допомогою інтонації, пауз, логічного наголосу та інших
засобів завжди виділяється один або кілька членів речення як комунікативне ядро
висловлення. З цього погляду, більшість речень розчленовується на дві смислові
частини: вихідну та висновкову (заключну). Вихідну частину прийнято називати
темою, оскільки ця частина містить те, про що повідомляється у реченні. Більше
того, в окремих розрядах власне-прислівних складнопідрядних речень, зокрема
об’єктно-з’ясувальних [57, с.310] тема міститься у модусно-рамковому
препозитивному компоненті: Здалося, що знову проходить мати зі своєю печаллю і
тихим смутком, нікого і нічого не тривожачи, а тільки прагнучи усе забрати із
собою (А.Яна). Кажуть, що в останню хвилину все життя переживається удруге
(Олександр Олесь).
Отже, термін тема пояснюється як: компонент актуального членування, вихідний
пункт повідомлення (речення) – те, щодо чого щось стверджується в цьому
реченні. Темою може бути будь-який член (або члени) речення, який у більшості
випадків розпізнається за препозитивною позицією в реченні, за характером
наголосу, за контекстом, ситуацією (часто це повторення або очевидні елементи,
які зустрічаються в попередньому реченні), наприклад: Змолоду треба набиратися
знань, щоб не пуста була твоя власна криниця (І.Цюпа).Також можлива „нова”
тема, що не містить денотата в попередньому реченні [23, с.22].
Такі вчені, як О.Шахматов, Г.Пауль, О.Єсперсен та деякі інші вважають, що на
тему в реченні зорієнтована вся увага мовця. Ф. Данеш не погоджується з цим,
наполягаючи, що тема несе другорядну інформацію і має найменший ступінь
комунікативного динамізму. Однак повнота інформації може бути тільки за умови
динамічної сукупності теми й реми, всієї пропозиції. О.Шахматов, Л.Щерба
підкреслюють, що тема відповідає логічному суб’єкту судження [178, с.22].
Актуальне членування – це один з, хоча й центральний, аспектів
комунікативно-синтаксичної будови речення. Іншим його аспектом виступає
динамічна структура речення, яка характеризується не бінарним, а градуальним
виявом. При цьому підході в реченні виділяються не тільки тема й рема, але й
ряд інших компонентів з урахуванням ступеня їхньої комунікативної значущості.
Поняття даного й нового, використаних як термінологічні поняття, що збігається
зі змістом цих слів, не менш важливе для теорії актуального членування, ніж
поняття теми та реми. Співвідношення між темою та даним суттєве для визначення
синтагматичних та парадигматичних якостей висловлення. Знання чи незнання про
тему пов’язане з характером синтагматичних відношень висловлення та з місцем
цього висловлення в парадигмі [24, с.117].
Функція теми характерна для слів з предметним значенням. Це типове відношення
змінюється під впливом контексту: слово зі значенням ознаки може стати темою в
тому разі, якщо відповідний факт відомий з попереднього контексту або
мовленнєвої ситуації. У висловленнях з темою-підметом тема може означати як
дане, так і нове. Цей тип висловлення загалом виявляє мінімальний ступінь
контекстуальної зумовленості, отже, мінімальний ступінь синтагматичної
залежності. Цим мотивується його визначальне місце в парадигмі. На таких
висловленнях не відбивається тло контексту, тому вони являють собою найбільш
самостійний незалежний член парадигми. Інша річ, висловлення з темою-присудком.
У таких висловленнях тема обов’язково означає дане, відоме з попереднього
контексту. Їм притаманний максимальний ступінь контекстуальної зумовленості.
Отже, їх можна покваліфіковувати як одиниці з максимальним ступенем
синтагматичної залежності. Члени парадигми, що перебували поза контекстом,
несуть у собі відбиток контексту, відбиток синтагматичних відношень. Обидва
такі члени парадигми розрізняються ступенем використання. Якщо перший тип
найбільш частотний в українській мові, то інший тип вживається дуже рідко,
оскільки можливість таких ситуацій надзвичайно обмежена.
Отже, характеризуючи член парадигми, важливо вказувати на те, чи може тема, яка
виражається певною частиною мови, означати дане, нове або вона обов’язково
означає тільки дане. Практично тема частіше означає дане, а рема позначає нове,
але необхідно враховувати всі можливі випадки розходження між цими категоріями.
Опис актуального членування висловлень, які ґрунтуються на реченнях як
синтаксичних одиницях з різним синтаксичним складом, припускає докладний аналіз
співвідношень між темою і ремою, з одного боку, та даним і новим, з іншого
боку, які характерні для цих типів речень [91, с.165].
Складне речення належить до тих феноменів, що зумовлюють різне тлумачення в
силу того, що поєднувані в їхній структурі частини, з одного боку, наближаються
до речення, з іншого боку, на їхньому статусі суттєво позначається входження в
структуру вищого порядку. Останнє повною мірою стосується розчленованих
складнопідрядних речень, оскільки в них підрядна частина стосується усього
змісту головної і постає як непередбачувана необов’язкова, що легко
підтверджується закономірностями їхнього парцелювання як своєрідного
відокремлення або виокремлення певної мотивації [75, с.26-29], інформації та
ін., надання парцелятам особливого комунікативного значення: Як просто сьогодні
стати „зіркою” телеекрану! Що раку ногу одірвати! Бо телеоператори буквально за
кожним кущем чатують, аби зняти вас прихованою камерою, а потім у якійсь
розважальній програмі показати (Літературна Україна. – 2002. – 12 серпня. –
С.7). Робота в Державі Ват
- Київ+380960830922