РОЗДІЛ 2
КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХВОРИХ НА РШМ, МЕТОДИ ЇХ ЛІКУВАННЯ ТА ОБСТЕЖЕННЯ
2.1. Загальні відомості про хворих, що досліджувались
З метою вивчення можливості покращення результатів лікування хворих на МПРШМ за
рахунок радіомодифікуючого підсилення пошкоджуючої дії опромінення нами були
опрацьовані та проаналізовані клінічні матеріали 473 хворих на РШМ I-III стадії
TIb-IIIabN0-1M0, які лікувались в клініці Інституту онкології АМН України з
січня 1984 р. по грудень 2004 р.
Відбір хворих для включення у дослідження проводився згідно з наступними
критеріями:
– гістологічно підтверджений рак шийки матки TIb-IIIabN0-1M0;
– вік хворих від 20 до 74 років;
– задовільний загальний стан пацієнтів;
– відсутність попереднього спеціального лікування.
Вік пацієнток коливався від 20 до 74 років із піком захворюваності від 43 до 55
років. Середній вік хворих складав 48,9 ± 1,7.
Для визначення і стадії захворювання за системою TNM використано міжнародні
класифікації РШМ (код МКХ–10; С 53; 5-те вид., 1997 р.) та FIGO, яку приведено
у таблиці 2.1 [34, 43, 89, 102].
Розподіл хворих залежно від морфологічної структури пухлини, ступеня
диференціювання та характеру росту виявив, що з 473 хворих на РШМ у 450
(95,1 %) гістологічно переважав епідермоїдний рак різного ступеня
диференціювання, у 20 хворих (4,2 %) була виявлена аденокарцинома, у 3
пацієнток (0,6 %) – недиференційована форма РШМ. У більшості хворих ступінь
диференціювання не був визначений.
Табл. 2.1.
Клінічна та патоморфологічна класифікація РШМ за системами TNM та FIGO
TNM – клінічна класифікація:
Т – первинна пухлина, N – регіонарні лімфовузли, M – віддалені метастази
TNM
Шийка матки
FIGO
Tis
In situ
T1
Обмежена шийкою матки
T1a
Діагностується тільки мікроскопічно
IA
T1a1
Глибина ? 3 мм, горизонтальне поширення ? 7 мм
IA1
T1a2
Глибина > 3 мм до 5 мм, горизонтальне поширення ? 7 мм
IA2
T1b
Клінічно видиме або мікроскопічне ураження, більше ніж T1a2
IB
T1b1
? 4 см
IB1
T1b2
> 4 см
IB2
T2
Поширення на матку, але не на стінки тазу або нижню третину піхви
II
T2a
Без ураження параметрію
IIA
T2b
З ураженням параметрію
IIB
T3
Ураження нижньої третини піхви / стінки тазу / гідронефроз
III
T3a
Поширення на нижню третину піхви
IIIA
T3b
Поширення на стінки тазу / гідронефроз
IIIB
T4
Ураження слизового шару сечового міхура / прямої кишки / вихід процесу за межі
малого тазу1
IVA
N1
Метастази у регіонарні лімфатичні вузли
IIIB
M1
Віддалені метастази
IVB
1Примітка: Виявлення бульозного набряку слизового шару сечового міхура
недостатньо, щоб класифікувати пухлину як Т4.
pTNM – Патоморфологічна класифікація:
Категорії pT, pN та pM відповідають категоріям T, N та M.
pN0 – Матеріал для гістологічного дослідження після тазової лімфаденектомії
повинен включати не менше 10 лімфатичних вузлів.
G – Гістопатологічна градація:
GХ – Ступінь диференціювання не може бути встановлений.
G1 – Високий ступінь диференціювання.
G2 – Середній ступінь диференціювання.
G3 – Низький ступінь диференціювання.
G4 – Недиференційовані пухлини.
У всіх 473 хворих спостерігали змішані форми злоякісного росту пухлин.
Екзо-ендофітні форми РШМ з вираженим екзофітним компонентом (245 пацієнток –
51,8%), що мали епідермоїдне походження, були виявлені у 238 хворих (50,3%),
аденокарцинома у 6 (1,3%), у 1 хворої (0,2%) виявлена недиференційована форма
росту РШМ. Серед 228 хворих (48,2%), у яких мала місце ендо-екзофітна форма РШМ
з переважно ендофітним компонентом у 212 пацієнток (44,8%) діагностовано
плоскоклітинний РШМ, у 14 хворих (3,0%) була визначена аденокарцинома, а у 2
(0,4%) – недиференційована карцинома шийки матки.
Загальний стан хворих відповідав 1-2 балам за шкалою Performance status (PS)
ECOG/WHO [257].
Поширеність процесу на стінки піхви (вагінальний варіант) спостерігали у 97
хворих (20,5%), на тіло матки – у 42 пацієнток (8,9%), ураження клітковини
малого тазу виявлено у 126 хворих (26,6%). Регіонарне метастатичне ураження
лімфатичних вузлів діагностовано у 236 пацієнток (49,9%).
У 223 хворих (47,2%) до лікування відмічався больовий синдром у поперековому
відділі хребта та у надлобковій ділянці живота, інтоксикаційний синдром різного
ступеня вираженості – у 93 пацієнток (19,7%). Хронічні маткові крововиливи до
лікування та на його початку мали місце у 197 (41,7%) хворих на РШМ, у 219
(46,3%) пацієнток захворювання супроводжувалось вторинною анемією, у 65 (13,7%)
хворих протягом 7–15 років знаходилась внутрішньоматкова спіраль.
Вибір тактики лікування згідно з розробленими методами комбінованого та
консервативного лікування зумовлювався поширеністю процесу, його анатомічними
та морфологічними параметрами, наявністю/відсутністю залучення до процесу
регіонарних лімфатичних вузлів та інших факторів прогнозу.
Жінкам з місцево поширеними формами епідермоїдного раку високого і помірного
ступеня диференціації та аденокарциномами шийки матки, без виражених ознак
агресивності пухлинного процесу, метастатичного ураження регіонарних
лімфатичних вузлів, наявності анемії, більш похилого віку та інших чинників
радіорезистентності, призначали ППТ на фоні радіомодифікаторів. Проводили
порівняльне вивчення радіомодифікуючих властивостей 5-FU, 5-FU+ГТ та
капецитабіну. Методики ПТ в плані комбінованого лікування та самостійного курсу
ППТ, режими застосування радіомодифікаторів та їх дози наведені далі (див.
підрозділи 2.5.1 – 2.6.3).
Хворим молодого віку, з резектабельним прогностично несприятливими формами РШМ,
проводили комбіноване лікування.
Залежно від поставлених у дослідженні задач, хворі за методами лікування були
розподілені на дві групи: 153 пацієнтки отримували передопераційну ПТ в плані
комбін
- Київ+380960830922