РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ ФАКТОРІВ ПРОЦЕСУ забезпечення рухомим складом фронтів навантаження
металлургійного підприємства відповідно до планів перевезень готової продукції
2.1. Дослідження процесу забезпечення перевезень готової продукції
металургійних підприємств рухомим складом
Нерівномірність надходження вагонів під вивантаження, низький відсоток вагонів,
придатних для навантаження ускладнюють процес відвантаження готової продукції
за планами перевезень.
Нижче наведені графіки наглядно демонструють ситуації, коли вагонів з під
вивантаження не вистачає для забезпечення навантаження вантажів, та коли їх
кількість перевищує потребу (рис.2.1).
Рис. 2.1. Графіки виконання навантаження та вивантаження придатних для
навантаження вагонів на ВАТ «Запоріжсталь» (з накопиченням) протягом доби
Очевидно, що процес навантаження більш рівномірний, ніж процес вивантаження
вагонів. Пояснюється це ритмічним технологічним процесом роботи металургійного
підприємства. Значні коливання об'ємів вивантаження вантажів пояснюється
нерівномірністю їх надходження на адресу підприємства.
Існує декілька варіантів виходу з ситуації при недостатній кількості вагонів
для навантаження готової продукції.
1) Планування відвантаження сировини та матеріалів постачальниками на адресу
підприємства з урахуванням переробної спроможності фронтів вивантаження та
власних планів відвантаження готової продукції [93]. Подібне планування
здійснюється на багатьох металургійних підприємствах, але не завжди може бути
здійснене належним чином, бо залежить від цілого ряду важливих факторів:
технічних можливостей постачальників;
забезпечення постачальників залізницею рухомим складом для навантаження;
виконання залізницями термінів доставки вантажів;
стану вантажних фронтів металургійного підприємства;
потреб виробництва та наявності сировини і матеріалів на складах підприємства.
2) Подача потрібної кількості порожніх вагонів зі станції примикання. Потребує
додаткових витрат на сортування і передачу вагонів на під'їзну колію.
Залежність такого способу ліквідації дефіциту вагонів від наявності вагонів на
станції примикання та регулювання порожніх вагонопотоків залізницею ставить
його в розряд найменш надійних.
3) Завчасне накопичення придатних вагонів після вивантаження у разі їх надлишку
(створення резерву порожніх вагонів). Найбільш зручний і надійний спосіб, однак
викликає збільшення часу перебування вагонів на під'їзній колії і розмір витрат
на плату за користування вагонами; нераціонально використовується колійний
розвиток промислових станцій.
4) Перенесення термінів навантаження продукції відповідно до забезпечення
рухомим складом. В такий спосіб регулюється відвантаження продукції
підприємствами, технологією роботи яких не передбачається використання вагонів
під подвійні операції. Тобто вони залежать від інтенсивності надходження
порожніх вагонів для навантаження зі станції примикання. Для здійснення
відвантаження продукції в такий спосіб потрібні великі складські площі і значна
переробна спроможність фронту навантаження. Реально можливо застосування такого
способу регулювання при відвантаженні таких продуктів виробництва, як
гранульований шлак, доменний шлак та ін.
5) Розподіл вагонів на внутрішні категорії придатності для навантаження в
залежності від технічних умов навантаження та кріплення окремих видів продукції
[58]. Такий розподіл дає можливість використання вагонів, які по технічним
параметрам непридатні для навантаження одного виду продукції, для навантаження
іншого виду продукції. В такий спосіб частково або в повній мірі може бути
ліквідований дефіцит вагонів, але при його реалізації потребується додаткове
сортування вагонів, облік та контроль за навантаженням. При сортуванні вагонів
по категоріям придатності для навантаження потребується відповідний колійний
розвиток, збільшується час знаходження вагонів на під'їзній колії та розмір
плати за їх користування.
Складовою частиною зазначеного способу є розробка місцевих технічних умов
навантаження та кріплення вантажів. На ВАТ «Запоріжсталь» використовуються ряд
спеціально розроблених схем навантаження металопродукції на металевих
багатооборотних піддонах, які дозволяють використання вагонів з технічними
несправностями підлоги, або розвантажувальних люків. Використовуються також
інші конструкції та пристрої [94].
6) Ремонт вагонів силами підприємства. Потребує значних витрат, пов'язаних з
виконанням ремонтних операцій. Але у дійсний час для багатьох металургійних
підприємств, особливо з порівняно невеликими обсягами перевезень, це єдиний
спосіб отримання вагонів для навантаження.
7) Використання власного рухомого складу або приватних вагонів операторських
компаній.
Можливі два варіанти використання власних вагонів: для перевезення сировини та
матеріалів на адресу підприємства (з можливістю або без можливості використання
їх для навантаження), або відвантаження готової продукції.
Для металургійних комбінатів більшість місць зародження вантажопотоків
сировини, матеріалів, палива, обладнання для забезпечення потреб виробництва
знаходяться на значній відстані від пунктів призначення готової продукції
підприємства. Тому використання власних вагонів для перевезень вантажів на
адресу підприємств не передбачає їх використання під подвійні вантажні
операції, що потребує залучення додаткової кількості порожніх вагонів зі
станції примикання, внаслідок чого збільшуються обсяги вантажоперевезень.
2.2. Огляд технологічних особливостей роботи залізничного транспорту на
металургійних підприємствах
Більшість металургійних підприємств України мають стандартні типові пункти
вивантаж
- Київ+380960830922