РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ШЛЯХІВ УДОСКОНАЛЕННЯ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОГО
ОЦІНЮВАННЯ МЕЛІОРАТИВНИХ ПРОЕКТІВ В УКРАЇНІ
2.1. Оцінка сучасного стану інвестування галузі водного господарства та
меліорації земель
Сучасний стан інвестування галузей народного господарства в Україні
характеризується непропорційним розвитком економіки через орієнтацію
потенційних інвесторів на більш прибуткові напрямки діяльності [140]. Основні
інвестиції сьогодні вкладються у найбільш рентабельні галузі: промисловість –
41%, транспорт і зв'язок – 19%, операції з нерухомістю – 15%. При цьому в
сільське господарство на даний час вкладають всього до 5% загальної суми
інвестицій.
Що стосується галузі водного господарства та меліорації земель, то через низку
причин (див. розд. 1.1) вона опинилась у найменш вигідному становищі. Так,
наприклад, за період 2000–2003 рр. за даними Держводгоспу України було
профінансовано державних програм у галузі водного господарства за рахунок
бюджетних коштів лише на 51% (рис.2.1).
Рис. 2.1. Динаміка виконання програм з фінансування водогосподарських заходів
за 2000-2003 роки.
Гідромеліоративна галузь як самостійна сформувалась в Україні за останні 25-30
років і знаходиться на перетині сфер природокористування, сільського
господарства та гідромеліоративного будівництва [140]. Найбільш інтенсивного
розвитку меліорації в Україні набули в 1966-1990 роках, проте з 1991 року різко
зменшились державні капітальні вкладення у водне господарство взагалі, а в
меліоративне будівництво особливо (табл. 2.1, рис. 2.2). Дані таблиці та
графіків демонструють різке скорочення по роках будівництва та реконструкції
меліоративних систем і повне припинення їх державного фінансування з 1998
року.
Рис.2.2. Динаміка нового меліоративного будівництва та реконструкції
водогосподарсько-меліоративних об’єктів за рахунок державних коштів.
З діаграми на рис. 2.3 очевидно, що найбільші обсяги капіталовкладень на
меліоративне будівництво та реконструкцію меліоративних систем були зосереджені
в Херсонській (17%), Луганській (14%), Донецькій (8%) та Івано- Франківській
(6%) областях. Найменші – в Вінницькій (1%), Запорізькій (1,3%), Київській
(1,3%), Сумській (1%), Тернопільській (1,3%), Хмельницькій (1,1%), Чернівецькій
(1,1%) областях та в м.Київ (0,004%).
Таблиця 2.1
Освоєння державних централізованих капіталовкладень по АПК та введення в дію
потужностей
Показники
Одиниця виміру
Роки
1991
1992
1993
1994
1995
1996
1997
1998
Обсяги капіталовкладень
тис.грн
1053370
535380
166570
151230
94230
34060
5250
665
Введення в дію потужностей:
- зрошення
тис.га
34.,0
21,00
13,00
7,61
4,33
1,19
0,12
- осушення
тис.га
30,20
21,50
6,44
5,20
2,32
0,78
0,1
-реконструкція зрошувальних систем та підвищення їх водозабезпеченості
тис.га
27,80
15.,0
15,16
10.,0
3,14
1,00
0,20
- реконструкція і відбудова осушувальних систем
тис.га
21,10
16,20
4,22
3,42
1,77
0,15
0,03
- покращання меліоративного стану зрошуваних земель
тис.га
9,10
6,50
3,56
2,24
0,89
- капітальне планування зрошуваних земель
тис.га
0,50
0,80
-
- культуртехнічні роботи на землях, що не потребують осушення
тис.га
-
Області
1 – Вінницька
2 – Волинська
3 – Дніпропетровська
4 – Донецька
5 – Житомирська
6 – Закарпатська
7 – Запорізька
8 – Івано – Франківська
9 – Київська
10 – Кіровоградська
11 – АР Крим
12 – Луганська
13 – Львівська
14 – Миколаївська
15 – Одеська
16 – Полтавська
17 – Рівненська
18 – Сумська
19 – Тернопільська
20 – Харківська
21 – Херсонська
22 – Хмельницька
23 – Черкаська
24 – Чернівецька
25 – Чернігівська
26 – м. Київ
Рис. 2.3. Обсяги державних централізованих капіталовкладень в меліоративне
будівництво Держводгоспу України за 1991 – 1999 роки.
Таке становище зумовлює недостатнє забезпечення матеріально–технічними
ресурсами, добривами, відсутність необхідних агромеліоративних заходів, перебої
в енергопостачанні, зменшення обсягів робіт з утримання та ремонту
меліоративної техніки, постійну втрату кваліфікованих кадрів, неповне
використання наукових розробок, недостатнє інформаційне забезпечення
господарств тощо.
У найгіршому стані знаходиться внутрішньогосподарська мережа меліоративних
систем (МС), ремонт якої виконують господарства власними силами, не маючи для
цього а ні необхідної техніки, а ні кваліфікованих кадрів, а ні достатніх
коштів. На сьогоднішній день в господарствах України є в наявності близько 51%
необхідних машин та механізмів, з яких лише 31% перебуває в робочому стані.
Загальна площа земель в Україні, які потребують зрошення, становить 15 млн. га,
а зрошується 2,5 млн. га, що складає лише 7 % від загальної площі
сільгоспугідь.
Крім того, орієнтація України на екорозвиток та формування ринкових відносин
вимагає нарощення основних фондів природоохоронного призначення і
переорієнтації на екологічно чисті та економічно вигідні способи і технології
виробництва [35].
Таким чином, на сьогоднішній день все більшою є потреба в будівництві нових та
реконструкції діючих МС. Адже у відповідності до екологічного правила “старого
автомобіля” з часом еколого-соціально-економічна ефективність технічних
пристроїв, що забезпечують управління природними системами, знижується, а
економічні витрати на їх підт