Ви є тут

Диференційований підхід до надання допомоги при розладах стану функціональної системи мати-плацента-плід.

Автор: 
Шатилович Катерина Леонідівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2006
Артикул:
0406U003297
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Основну групу спостереження склали 50 жінок із 32-36-тижневою вагітністю,
ускладненою розладами стану ФСМПП. Спостереження і обстеження цих вагітних
проводилось в динаміці відповідно до запропонованого алгоритму, а результати
обстежень аналізувались за допомогою розробленої шкали оцінки біопараметрів
(ШОБ) ФСМПП. З метою оцінки резервних можливостей кровообігу у ФСМПП проводився
діагностичний тест з в-адреноміметиком сальбутамолом. Вагітним даної групи
призначались різні комбінації препаратів, вибір яких залежав, у першу чергу,
від особливостей гемодинамічних порушень у ФСМПП.
Дослідження матково-плацентарно-плодового кровообігу проводили на
ультразвуковому діагностичному приладі „SonoАce 9900” (Південна Корея). При
цьому використовували кольорове доплерівське картування й імпульсну
доплерометрію маткової артерії (МА), спіральної артерії (СА), артерії пуповини
(АП), аорти (Ао) та середньої мозкової артерії (СМА) плода. Оцінку кривих
швидкостей кровоплину здійснювали шляхом визначення систоло-діастолічного
співвідношення (С/Д), пульсаційного індексу (ПІ) та індексу резистентності
(ІР). С/Д являє собою відношення максимальної систолічної та кінцевої
діастолічної швидкостей кровообігу (С/Д=А/Д), ПІ виражається відношенням
різниці між максимальною систолічною та кінцевою діастолічною швидкостями до
середньої швидкості кровообігу (ПІ=(А-Д)/М), ІР визначається відношенням
різниці між максимальною систолічною та кінцевою діастолічною швидкостями до
максимальної систолічної швидкості кровообігу (ІР=(А-Д)/А), де А – максимальна
систолічна швидкість кровообігу, Д – кінцева діастолічна швидкість кровообігу,
М – середня швидкість кровообігу. При аналізі результатів доплерографії
врахували рекомендації Л.Б. Маркіна та співавт. (1993), Л.И. Титченко и соавт.
(2000), R. Thompson et al. (1988).
Ультразвукову плацентографію проводили за допомогою камери „Toshiba” моделі
SAL-38 AS (Японія). Визначали локалізацію, товщину та наявність патологічних
включень у плаценті. Оцінку ступеня зрілості плаценти проводили за шкалою
P.Grannum et al. (1979).
Кількість навколоплідних вод оцінювали шляхом розрахунку індексу амніотичної
рідини (ІАР) за методом J.Phelan та співавт. (1987). При цьому матка умовно
поділялась на чотири квадранти (біла лінія живота поділяла матку на праву і
ліву половини, лінія на рівні пупка - на верхню та нижню частини), у кожному з
яких вимірювалась глибина найбільшої вільної ділянки навколоплідних вод. Сума
чотирьох значень у сантиметрах являла собою ІАР. Кількість навколоплідних вод
вважали нормальною при величині ІАР від 5 до 95 процентиля. Діагноз маловоддя
встановлювали у випадках, коли значення ІАР знаходились нижче 5 процентиля.
Багатоводдя характеризувалось збільшенням значень ІАР вище 97,5 процентиля.
Під час ехографічного дослідження визначали основні фетометричні параметри –
біпарієтальний розмір голівки плода (БПР), діаметр живота плода (ДЖ), довжину
стегнової кістки плода (ДС) та співвідношення БПР/ДЖ за методикою М.В.Медведева
(2003). Вимірювання БПР здійснювали від зовнішньої поверхні верхнього контуру
до внутрішньої поверхні нижнього контуру тім’яних кісток перпендикулярно М-ехо.
За ДС плода приймали максимальний поздовжній розмір кальцифікованого діафізу
стегнової кістки. ДЖ являє собою середнє арифметичне з передньо-заднього та
поперечного діаметрів живота. Вимірювання проводили від зовнішніх контурів
поперечного перерізу тулуба плода.
За допомогою монітора типу 8030 А фірми „Hewlett-Packard” (США) здійснювали
динамічний контроль частоти серцевих скорочень (ЧСС) плода. Вагітним надавали
напівфовлерівського положення. Запис кардіотокограми здійснювали протягом 20 хв
на стрічці, що рухалася зі швидкістю 1 см/хв. При аналізі кардіотахограми (КТГ)
враховували, у першу чергу, амплітуду осциляцій, кількість, амплітуду,
тривалість акцелерацій і децелерацій ЧСС плода.
Висновки про біофізичну активність плода робили на основі результатів
ультразвукового дослідження його дихальних (ДР) та генералізованих (ГР) рухів,
а також оцінки мўязевого тонусу (Т). Звертали увагу на здатність плода
повертатися до стану флексії після виконання рухів. Визначали кількість ГР за
30 хв спостереження, частоту виявлення постійних ДР плода.
В інтранатальному періоді проводили одночасну реєстрацію скоротливої діяльності
матки та ЧСС плода за допомогою зовнішніх тензометричного та ультразвукового
датчиків. Комплексну оцінку КТГ проводили за шкалою H.-B. Krebs et al. (1979).
При вивченні токограми визначали амплітуду, тривалість і частоту перейм,
інтервал між ними, а також відношення часу скорочення до часу розслаблення
(Л.Б.Маркин и соавт., 1992).
При аналізі перебігу пологів враховували їх тривалість, наявність ускладнень,
характер і кількість оперативних втручань, величину крововтрати. Стан
новонароджених оцінювали за шкалою Апгар, разом з неонатологом судили про
особливості перебігу раннього неонатального періоду.
Аналогічні дослідження провели у 25 жінок із 32-36-тижневою неускладненою
вагітністю.
Контрольну групу (50 жінок) склали вагітні у терміні 32-36 тижнів з розладами
стану ФСМПП, в основу ведення яких було покладене визначення біофізичного
профілю плода за критеріями, запропонованими A.Vintzileos et al. (1983) та
проведення мінімального обов’язкового об’єму фетометрії; їм призначали терапію
згідно рекомендацій Б.М.Венцківського та співавт. (2004).
Статистичну обробку одержаних результатів досліджень здійснювали з
використанням сучасних методів варіаційної статистики за допомогою стандартних
програм статистичного аналізу Microsoft Excel