РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
При проспективному аналізі проведено обстеження 197 вагітних. З цієї групи
відібрано 159 жінок з одноплодовою вагітністю на фоні інфекційної патології
репродуктивної системи, з яких для подальшого дослідження відібрано 86
пацієнток із плацентарною недостатністю інфекційного ґенезу. Контрольну групу
склали 35 практично здорових вагітних жінок без ознак інфекційної патології.
Критеріями виділення когорти вагітних з плацентарною недостатністю інфекційного
генезу були перинатальні втрати за наявності підтвердженої інфекції в анамнезі,
активація генітальної інфекції у матері під час даної вагітності, ознаки
дистресу плода за даними кардіотокографії, ультрасонографії, доплерометрії
кровотоку, біофізичного профілю плода, відсутність інших екстрагенітальних та
акушерських ускладнень, які могли бути причиною плацентарної недостатності.
При аналізі одержаних даних, поряд з традиційною клінічною характеристикою,
паритетом, показниками прибавки маси тіла, враховували дані соматичного стану,
менструальної функції, репродуктивного анамнезу, особливості перебігу
попередніх і даної вагітностей, антропометричні характеристики і стан
новонароджених. При обстеженні вагітних особливу увагу звертали на загальний та
спеціальний анамнез. В динаміці вимірювали масу тіла, рівень артеріального
тиску (АТ), вимірювали окружність живота, висоту дна матки над лоном.
Верифікацію строку вагітності здійснювали за допомогою ультразвукового
дослідження.
При проспективному аналізі здійснювали ведення, обстеження вагітних, що
перебували в Одеському обласному пологовому будинку.
При встановленні діагнозу плацентарної недостатності інфекційного генезу всі
пацієнтки одержували комплексне лікування, що включало антибіотикотерапію за
показаннями (амоксицилін або джозаміцин), антиагреганти (діпірідамол),
антигіпоксанти (актовегин), вітаміни (прегнавіт), місцеву санацію пологових
шляхів (гінопеварил, пімафуцин). Вагітні з плацентарною недостатністю були
рандомізовані в дві клінічні групи: 43 пацієнтки (1 група, основна), одержували
в комплексному лікуванні комбінацію внутрішньовенної озонотерапії і людського
рекомбінантного інтерферону альфа-2 (віферону), 43 вагітні (2 група,
порівняння) – лише традиційне комплексне лікування. Контрольну (3 групу) склали
35 практично здорових вагітних жінок без ознак інфекційної патології.
Внутрішньовенні крапельні інфузії озонованого фізіологічного розчину об’ємом
200-400 мл з діапазоном вихідних концентрацій озону 1-4 мг/мл, здійснювали зі
швидкістю 80-120 крапель на хвилину, загальним курсом 6-8 процедур, через день.
Озонотерапію проводили в термінах до 12 тижнів, 16-18 тижнів, 24-28 тижнів і
після 30 тижнів вагітності (3-5 курсів). Віферон (людський рекомбінантний
інтерферон альфа-2) в термінах 28-34 тижні призначали дозою 150 000 МО, по 2
свічці на добу через день (з 12-годинним інтервалом) ректально, протягом 10
днів; в термінах 35-39 тижнів по
500 000 МО, по 2 свічці на добу щоденно (з 12-годинним інтервалом) ректально,
протягом 5 днів. Всього проводили 3 курси лікування протягом вагітності з
інтервалом між ними не менше 7 днів.
Дослідні групи були ідентичні (не мали достовірних відмінностей за параметрами,
що вивчаються), і підбиралися за принципом копія-пара.
Вивчали параметри фізичного розвитку та особливості перебігу періоду адаптації
новонароджених. Проводили морфогістологічне дослідження 50 послідів обстежених
жінок за методикою О.П. Мілованова та
А.І. Брусиловського в модифікації К.П.Калашникової.
2.1. Загальноклінічні методи дослідження
Дані клінічного обстеження вносили в спеціально розроблену карту спостереження
за вагітними групи високого ризику перинатальної патології.
При клінічному обстеженні вивчали скарги хворих, соматичний і
акушерсько-гінекологічний анамнез: спадковість, умови праці та відпочинку,
алергічний анамнез, перенесені екстрагенітальні та гінекологічні захворювання,
особливості статевої, менструальної і репродуктивної функції. Особливу увагу
приділяли вивченню перебігу та наслідків попередніх вагітностей і пологів
(тяжкі форми пізнього гестозу, ВУІ, ЗВУР, перинатальні втрати), а також даної
вагітності в кожному триместрі.
Дані традиційного об’єктивного обстеження включали загальний огляд, визначення
типу будови тіла, вимірювання маси тіла і зросту; звертали увагу на темп і
величину прибавки маси тіла протягом вагітності. Оцінювали стан нервової,
серцево-судинної, сечостатевої систем, шлунково-кишково-печінкового комплексу.
При гінекологічному дослідженні визначали строк вагітності, симптоми
істміко-цервікальної недостатності. При зовнішньому акушерському обстеженні
вимірювали висоту дна матки над лобком, окружність живота, оцінювали їх
відповідність гестаційному віку; в ІІІ триместрі вагітності встановлювали
положення, передлежання, позицію плода; оцінювали характер його серцевого
ритму, рухової активності, об’єм навколоплідних вод.
Параклінічні методи дослідження в динаміці вагітності включали загальноклінічні
аналізи крові та сечі, визначення групи крові, резус-приналежності, дослідження
крові на вірус імунодефіциту людини, австралійський антиген, реакцію Васермана.
При біохімічному аналізі крові вивчали вміст загального білка та його фракцій,
індекс пластичних процесів (співвідношення рівня загального білка до рівня
сечовини в сироватці крові), рівень глюкози, ліпідів різних фракцій
(ліпопротеїни високої щільності, ліпопротеїни низької щільності, ліпопротеїни
наднизької щільності ). Вміст білірубіну визначали за Ієндрашиком, сечовини –
за кольоровою реакцією з діацетилмонооксидом, залишкового азоту – розрах
- Київ+380960830922