РОЗДІЛ 2
Матеріали та методи дослідження
2.1. Клінічна характеристика обстежених хворих
З метою вивчення особливостей перебігу БА в період пери-МП були обстежені
пацієнтки, що страждають на БА та знаходяться під наглядом пульмонолога у
діагностичному кабінеті “Спіро”, а також на стаціонарному лікуванні у
терапевтичному відділенні міської клінічної лікарні № 6 м. Дніпропетровська.
Використовувались наступні критерії включення у дослідження: 1) наявність
анамнестичних і клінічних ознак БА будь-якої стадії; 2) відповідність
біологічного віку пацієнток періоду пери-МП; 3) наявність оборотнього
компонента бронхіальної обструкції – приріст ОФВ1 понад 15 % у фармакологічній
пробі з b2-агоністом короткої дії.
Критеріями виключення були: 1) відмова хворої брати участь у дослідженні; 2)
репродуктивний вік пацієнток із незміненим менструальним циклом.
Обстежено 154 пацієнтки, що страждають на БА, у 34 із них виявлені критерії
виключення. Тому в дане дослідження включені 120 хворих на БА у віці від 42 до
55 років (середній вік 50,43 ± 0,28 року).
Діагноз і тяжкість перебігу БА встановлювали на підставі наказу МОЗ України №
499 від 28.10.2003 “Про затвердження інструкцій щодо надання допомоги хворим на
туберкульоз і неспецифічні захворювання легень” [37]. Дані відносно тяжкості
захворювання обстежуваних пацієнток представлені в таблиці 2.1. Як видно з
представленої таблиці, БА інтермітуючого перебігу встановлено у 30 (25,00 %)
пацієнток, легкого персистуючого перебігу – у 28 (23,33 %), персистуючого
перебігу середньої тяжкості – у 32 (26,67 %) хворих, БА тяжкого персистуючого
перебігу діагностовано у 30 (25,00 %) пацієнток.
Таблиця 2.1
Характеристика хворих за тяжкістю перебігу БА
Перебіг БА
Абсолютна кількість (n=120)
Інтермітуючий
30
25,00
Легкий персистуючий
28
23,33
Персистуючий середньої тяжкості
32
26,67
Персистуючий тяжкий
30
25,00
У залежності від тяжкості перебігу БА усі хворі були поділені на наступні
клінічні групи:
1-а група – 30 хворих на БА (середній вік 51,50 ± 0,55 року) інтермітуючого
перебігу (I ступінь), які не потребували проведення базисної протизапальної
терапії і отримували лише b2-агоністи короткої дії за вимогою;
2-а група – 28 пацієнток (середній вік 49,07 ± 0,52 року), що страждають на БА
легкого персистуючого перебігу (II ступінь) та приймають інгаляційні ГК у дозі
500-750 мкг на добу в перерахунку на беклометазону дипропіонат (середня доза
592,59 ± 23,25 мкг на добу). У період загострення хворим даної групи
призначались короткі курси системних ГК, 1-2 курси на рік;
3-я група – 32 пацієнтки (середній вік 50,66 ± 0,55 року), що страждають на БА
персистуючого перебігу середньої тяжкості (III ступінь) та приймають
інгаляційні ГК у дозі 1000-1500 мкг на добу в перерахунку на беклометазону
дипропіонат (середня доза 1140,63 ± 37,12 мкг на добу) протягом від 1 до 4
років (у середньому 3,06 ± 0,21 року). У період загострення хворим даної групи
призначались короткі курси системних ГК, 2-3 курси на рік;
4-а група – 30 хворих на БА (середній вік 50,00 ± 0,54 року) тяжкого
персистуючого перебігу (IV ступінь). Пацієнтки даної групи постійно приймали
сполучення системного ГК у дозі від 5 до 20 мг на добу в перерахунку на
преднізолон (у середньому 8,97 ± 0,89 мг) від 2 до 34 років (у середньому 9,07
± 1,40 року) з інгаляційним ГК у дозі від 1000 до 1500 мкг на добу в
перерахунку на беклометазону дипропіонат (у середньому 1293,10 ± 45,76 мкг на
добу) від 1 до 4 років (у середньому 3,62 ± 0,13 року).
Контрольну групу склали 28 практично здорових жінок у періоді пери-МП (середній
вік 50,82 ± 0,67 року).
Характеристика хворих на БА у виділених групах відповідно до тривалості
захворювання представлена у таблиці 2.2. Тривалість перебігу БА у 1-й групі
була в межах від 2 до 25 років (у середньому 10,43 ± 1,31 року), однак, як
видно із представленої таблиці, у даній групі переважали хворі із тривалістю
захворювання до 5 років – 11 (36,67 % пацієнток). Хворі 2-ї групи страждали на
БА від 2 до 23 років (у середньому 11,75 ± 1,14 року), причому велика кількість
із них – 8 (28,57 %) пацієнток – хворіли на БА від 6 до 10 років. У 3-й групі
знаходились пацієнтки з тривалістю захворювання від 1 до 30 років (у середньому
11,47 ± 1,33 року), велика частка із них (10 (31,24 %) пацієнток) страждали на
БА від 6 до 10 років. Хворі 4-ї групи страждали на БА від 2 до 39 років (у
середньому 16,10 ± 1,80 року). Переважали у даній групі пацієнтки з тривалістю
захворювання понад 20 років – 11 (36,67 %) хворих. Таким чином, при зростанні
тяжкості захворювання збільшувалась його середня тривалість, показник якої був
найвищим у хворих 4-ї групи.
Таблиця 2.2
Характеристика хворих за тривалістю захворювання
Тривалість
захворювання
Група хворих
1-а
(n=30)
2-а
(n=28)
3-я
(n=32)
4-а
(n=30)
абс.
абс.
абс.
Абс.
до 5 років
6-10 років
11-15 років
16-20 років
понад 20 років
11
36,67
20,00
13,33
16,67
13,33
17,86
28,57
21,43
17,86
14,28
10
18,75
31,24
18,75
15,63
15,63
11
10,00
26,67
13,33
13,33
36,67
Відповідно до фази розвитку пери-МП хворі на БА і здорові жінки розрізнялись
незначно (табл. 2.3). Різні за ступенем тяжкості прояви КС зустрічались у 71
(59,17 %) пацієнтки, що страждають на БА, в той час як у контрольній групі КС
розвивався у 12 (42,86 %) обстежуваних. Слід зазначити, що у хворих на БА
частіше зустрічався тяжкий перебіг КС – 32 (45,07 %) пацієнтки, КС середньої
тяжкості спостерігався у 22 (30,99 %) хворих, у 17 (23,94 %) жінок відзначався
легкий перебіг КС. У контрольній груп