Ви є тут

Еколого-економічні аспекти організації використання земель сільськогосподарського призначення в ерозійно небезпечних агроландшафтах Лісостепу Львівської області

Автор: 
Стойко Наталія Євгенівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2006
Артикул:
0406U003432
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
АНА­ЛІЗ І ОЦІН­КА СУ­ЧАС­НО­ГО ВИ­КО­РИС­ТАН­НЯ Й ОХО­РО­НИ
ЗЕ­МЕЛЬ В ЕРО­ЗІЙНО НЕ­БЕЗ­ПЕЧ­НИХ АГ­РО­ЛАН­ДШАФ­ТАХ
2.1. Оцінка впливу земельної реформи на стан агроландшафтів Лісостепу
Львівської області
Мета земельної реформи – забезпечення ефективного і раціонального використання
земельних ресурсів й підвищення їх продуктивності, а також створення
сприятливих умов для збільшення виробничих, соціальних та інвестиційних
потенціалів землі [75; 89].
Триває третій етап земельної реформи, який передбачає формування нових
землекористувань та землеволодінь на засадах приватної власності на землю.
Основне завдання земельної реформи на цьому етапі – передати у приватну
власність земельні ділянки (паї), сформувати конкурентного землекористувача,
який використовуючи земельні ресурси у сільсько­господарських цілях, забезпечив
би високоефективне сільсько­господарське виробництво і створив би умови для
збереження та відтворення потенційних цінностей землі.
Згідно даних Львівського обласного управління земельних ресурсів земельний фонд
території дослідження станом на 1 січня 2004 року становив 738,1 тис. га, що
складає близько 40 % всіх земель Львівської області. Найбільшу питому вагу в
структурі земельних угідь на території дослідження займають
сільськогосподарські землі – 64,1 % земельної площі, з них орні – 45 %, ліси та
інші лісовкриті площі – 25 %, під водою знаходиться 2,1 % території (рис.
2.1).
Аналіз розподілу земель за основними видами їх використання за останні три роки
свідчить про те, що сьогодні на території дослідження, як і в цілому в Україні,
має місце тенденція до зменшення площі сільськогосподарських і забудованих
земель та збільшення площ земель лісового фонду. Так, площа
сільськогосподарських угідь за період
з 01.01.2002 р. по 01.01.2004 р. зменшилась на 2,1 тис. га, площа забудованих
земель – на 0,4 тис. га, водночас площа земель лісового фонду збільшилась на
1,4 тис. га (табл. 2.1).
Іншою кваліфікаційною ознакою земельного фонду території дослідження є
господарське використання окремих його частин – земельних угідь, які
систематично використовуються для певних господарських цілей, мають якісні
ґрунтові відмінності природно-генетичного характеру та впливають на рівень
сільськогосподарського виробництва.
Найбільшу питому вагу в структурі сільськогосподарських угідь займають орні
землі (64,1 %), площа природних кормових угідь складає 21,7 %.
Аналізуючи площі і структуру сільськогосподарських угідь за три останні роки,
слід відзначити, що за період з 01.01.2002 р. по 01.01.2004 р. площа ріллі
зменшилась на 34,4 тис. га (див. табл. 2.1). Зменшення відбулося за рахунок
переведення орних земель у пасовища (10,0 тис. га), а також під залуження
схилових, заболочених та інших малопродуктивних земель (площа сіножатей
збільшилась на 22,1 тис. га).
Різноманітність ландшафтів і значна зональність природних умов вплинули на
характер використання земель у сільськогосподарському виробництві та висунули
лісостепову зону як важливий сільсько­господарський регіон області.
Інтегральна характеристика ландшафтів досліджуваної території свідчить, що
найбільша сільськогосподарська освоєність та розораність земельних угідь серед
адміністративних районів у Городоцькому (79 %; 51 %), Пусто­ми­тівському (74 %;
50 %) та Мостиському (72,8 %, 53,8 %). Площа еколого­стабілізуючих угідь
(сінокосів і пасовищ) у Сокальському районі (26,0 %) є найбільшою, найменше їх
у Мостиському районі (17,5 %). Щодо лісистості території, то найбільше лісів у
Перемишлнсьому (26,6 % ) і Миколаївському районах (24,8 % ), а найменша їх
площа у Городоцькому (13,0 %) (рис. 2.2).
Рис. 2.2. Інтегральна характеристика ландшафтів Лісостепу Львівської області
станом на 01.01.2004 року [1 Згідно даних Львівського обласного управління
земельних ресурсів у відповідні роки.]
Характер динаміки перерозподілу власності на землю з 1994 по 2004 роки
визначався інтенсивністю земельної реформи, а кількісні зрушення в цілому
відображають основні тенденції в трансформації земельних відносин, сформованих
на основі введення різних форм власності.
Аналіз розподілу земельних угідь між основними землекористувачами і формами
господарювання показує, що найбільша частка земель станом на 01.01.2004р.
зосереджена у власності і користуванні громадян (37,1 %), у тому числі
селянських (фермерських) господарств – 2,4 % (табл. 2.2). У користуванні
сільськогосподарських підприємств перебуває 21,2 % земельної площі.
Приватизація земельних ділянок (паїв) громадян у межах досліджуваної території
станом на 01.04.2002 р. проведена на 100 %. Реєстрація договорів оренди
земельних ділянок (паїв) усіма суб’єктами господарювання на території
дослідження складала 100 %. Площа земель, переданих в оренду за договорами,
станом на 01.01.2004 р. становила 412,7 тис. га, з них селянами-пенсіонерами –
241,9 тис. га. [2 Згідно даних Львівського обласного управління земельних
ресурсів у відповідні роки.]
Орендні земельні відносини, зберігаючи статус власника, дозволяють спрямувати
кошти на розвиток виробництва та підвищення ефективності використання і охорони
земель. Оскільки в оренду здано найбільше земель сільськогосподарського
призначення – 412,6 тис. га, то питання захисту земель від деградації, у тому
числі водної ерозії ґрунтів, набуває стратегічного характеру.
Відповідно до Указу Президента України від 3.12.1999р. “Про невід­кладні заходи
щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки” характер та способи
використання орних земель визначають власники землі та землекористувачі. Однак,
замість очікува