Ви є тут

Основний обробіток грунту під ячмінь ярий після пшениці озимої в умовах південного Лісостепу України

Автор: 
Накльока Юрій Іванович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2006
Артикул:
0406U003481
129 грн
Додати в кошик

Вміст

Розділ 2
Умови і методика досліджень
2.1. Грунтові умови
Експериментальна частина роботи по вивченню глибин і способів основного
обробітку грунту виконана на дослідному полі Уманського державного аграрного
університету, розташованому в Маньківському природно-сільськогосподарському
регіоні Середньо-Дніпровсько-Бугському окрузі Лісостепової Правобережної
провінції України з географічними координатами по Гринвічу 480 46/ північної
широти і 300 14/ східної довготи. Висота над рівнем моря 245 м, а підгрунтові
води залягають на глибині 22-24 м.
Грунтовий покрив дослідного поля являє собою чорнозем опідзолений
важкосуглинковий на лесі. Характерною особливістю цього грунту є глибоке
промивання карбонатів на 50-70 см нижче гумусового горизонту. Товщина
грунтового профілю, включаючи горизонт Р(h)k, становить 140-160 см. Будова
грунту по всьому профілю помірно щільна, гранулометричний склад однорідний.
Ступінь насиченості основами по профілю 87-97 % із середньо-кислою реакцією
грунтового розчину. Потенційна кислотність коливається від 1,8 до 4,2 смоль/кг
грунту. Максимальна ємність поглинання у верхньому горизонті – 28-35 смоль/кг
грунту. Чорнозем опідзолений дослідного поля має понижений вміст гумусу
(3,2-3,5 % у верхньому горизонті) і порівняно різке зменшення його вмісту з
глибиною [197].
Основні фізичні і гідрологічні властивості грунту дослідного поля представлені
в таблиці 2.1.1. Аналіз даної таблиці показує, що щільність грунту та вологість
стійкого в’янення при збільшенні глибини дещо збільшується, проте польова
вологоємкість зменшується. В цілому ж грунт за фізичними і гідрологічними
властивостями сприятливий для вирощування більшості сільськогосподарських
культур.
Таблиця 2.1
Фізичні і гідрологічні властивості грунту
Шар грунту, см
Питома маса грунту, г/см3
Щільність грунту, г/см3
Вологість стійкого в’янення рослин, %
Максимальна польова вологоємкість, %
0-20
2,63
1,24
10,6
30,1
20-40
2,70
1,27
10,6
26,8
40-60
2,57
1,24
12,5
25,8
60-80
2,63
1,23
12,4
25,3
80-100
2,66
1,24
12,5
25,2
2.2. Кліматичні умови
Згідно даних метеостанції Умань регіон характеризується нестійким зволоженням і
періодичними засухами. Розподіл опадів за періодами вегетації та інтенсивністю
також нерівномірний. У теплий період (квітень – жовтень) випадає близько 70%
річної їх кількості.
За тепловим режимом клімат регіону помірно-середньо-континентальний.
Гідротермічний коефіцієнт Висоцького дорівнює 1,1-1,2, сума активних температур
коливається від 2400 до 32000С, причому період з такими температурами триває
140-160 днів. Тривалість періоду із середньодобовою температурою вище 50С
становить 250 днів.
Весна настає порівняно швидко, але сніг тане поступово і сходить повільно,
внаслідок чого поверхневі стоки рідко бувають значними. Це сприяє поглинанню
більшої частини талих вод товщею грунту. Початком весняного сезону вважають
дату стійкого переходу середньодобової температури повітря через 00С. В першій
декаді квітня спостерігається перехід середньодобової температури повітря через
плюс 50С, в кінці квітня – через плюс 100С. Весною
часто спостерігається повернення холодів, в результаті чого трапляються значні
заморозки на поверхні грунту, а інколи і в повітрі.
Літо відрізняється високими і стійкими температурами. Тепла і порівняно волога
погода літнього сезону сприяє нормальній вегетації сільськогосподарських
культур, однак в окремі роки бувають засушливі періоди, які негативно впливають
на їхню продуктивність. Початком літа вважають дату переходу середньодобової
температури повітря через 150С. Середньодобова температура повітря у червні
може сягати 18-210С, а в липні та серпні 23-250С. В окремі роки трапляються
підвищення температури повітря до 380С. Як правило, навесні і восени йдуть
обложні дощі, а для літнього періоду характерні грози, які часто проходять у
вигляді злив, утворюючи бурхливі поверхневі стоки. В окремі роки влітку
спостерігаються засушливі періоди, внаслідок чого вичерпуються запаси грунтової
вологи в грунті.
Осінь, як правило, буває теплою, сонячною і затяжною. Перехід до зимового
режиму погоди поступовий. Лише з середини жовтня середньодобова температура
поступово знижується переходячи через 100С. Пізня осінь характеризується
мінливою температурою, періодичним випаданням дощів і снігу, які поповнюють
запаси вологи в грунті. Зазвичай похмура і дощова погода настає в кінці жовтня,
коли середньодобова температура повітря не перевищує 50С тепла, що є ознакою
завершення вегетаційного періоду сільськогосподарських культур.
Зима починається при переході середньодобової температури через 00С, що, як
правило, спостерігається в кінці листопада. Вона переважно тепла, з частими
відлигами і хмарною погодою. В такі періоди температура повітря може
підвищуватися до 8-100С тепла, а тому грунт часто повністю відтає, що сприяє
доброму вбиранню зимових опадів.
У цілому кліматичні умови регіону сприятливі для вирощування більшості культур
помірного поясу. Однак в окремі роки спостерігаються несприятливі фактори, які
завдають значної шкоди культурам. До них відносяться засухи, сильні грозові
дощі, град, які шкідливо впливають на листовий апарат рослин, спричиняють
вилягання посівів й зумовлюють формування щуплого зерна.
2.3. Погодні умови в роки проведення досліджень
Погодні умови в роки проведення досліджень відрізнялися між собою за сумою
опадів та температурним режимом, що дало змогу краще встановити вплив факторів,
що вивчалися, на ріст, розвиток рослин і формування врожаю ячменю ярого.
Так, у 2001-2002 сільськогосподарському році (табл. 2.2) сума опадів була
значно нижча порівняно з середньоба