Агроекологічне обгрунтування оптимізації живлення суданської трави за вирощування її в основному посіві в умовах зрошення півдня України.

РОЗДІЛ 2
УМОВИ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДІВ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Коротка характеристика ґрунтово - кліматичних особливостей
зони досліджень
Як відомо, продуктивність сільськогосподарських культур знач­ною мірою залежить
від ґрунтових та погодних умов. Ось чому їх необ­хідно враховувати при аналізі
даних експериментальних досліджень. Дослід по вивченні впливу факторів
вирощування на врожай та якість суданської трави було закладено на полях
господарства ім. Калініна Чаплинського району Херсонської області, що
розташоване в південному Степу України. Відповідно агроґрунтового району-вання
сюди входить більша частина земель Херсонської, Кримської та Запо-різької
областей. Тут зосеред­жено 67,3 % зрошуваних земель України [56].
Ґрунт дослідної ділянки темно-каштановий слабкосолонцюватий
середньосуглинковий. Темно-каштанові ґрунти займають значну територію зони
сухого Степу. У виробництві їх використовується 1194,5 тис. га, що складає
близько 3 % площі сільськогосподарських угідь України [135]. Утворились вони в
умовах полинно-типчаково-ковильних степів Причорноморсько-Присиваської зони.
Рельєф тут рівнинний і слабкохви­лястий з великою кількістю подів.
Послаблення розвитку дернового процесу порівняно з чорноземною зоною
пояснюється тим, що більш зріджений рослинний покрив гірше за­безпечує ґрунт
рослинними рештками, а умови для їх гуміфікації менш сприятливі. Характерною
особливістю темно-каштанових ґрунтів є чітка диференціація профілю на генетичні
горизонти, в тому числі ілювіаль­ний (рис. 2.1).
Власне гумусний горизонт, темно-сірий з каштановим відтінком, товщиною 0-28 см,
характеризується грудочкувато-зернистою структу­рою. Він вміщує значну
кількість решток коренів.
А0 (Н0) дернина, опад злаково-полинної рослинності темно-сірого кольору.
А (Н) гумусно-акумулятивний горизонт, темно-сірий, пилувато-грудкової
структури, пухкий, коренів багато, кротовини, перехід поступовий.
АВ (НР) гумусово-перехідний горизонт темно-бурого забарвлення,
грудочкувато-горіхуватої структури.
В (Рh) перехідний горизонт, грязно-палевого забарвлення, горіхуватої структури,
щільний, закипає від дії НСІ.
ВС (РКі) карбонатно-ілювіальний горизонт, палевого забарвлення, горіхової
структури, дуже щільний, коренів немає, перехід поступовий.
С (РК)v 147 материнська ґрунтотворна порода – лес.
Рис. 2.1. Ґрунтовий розріз темно-каштанового слабкосолонцюватого
середньосуглинкового ґрунту
В зоні су­хого Степу маса підземних органів рослин може переважати над
надземною масою. Як слідство, формування органічної речовини йде переважно за
рахунок кореневих систем рослин. Орний шар ґрунту 0-22 см. Перехідний горизонт
має крупнозернисту або грудкувато-призматич­ну структуру. Під гумусним
горизонтом залягає карбонатний ілювій у вигляді білозірки. Ґрунтоутворювальна
порода представлена лесом, який збагачений на вапно та гіпс. Останній залягає
на глибині близь­ко 2 метрів.
В орному шарі темно-каштанових ґрунтів міститься 2-3 % гумусу. Кількість його з
глибиною поступово зменшується.
Розвиток темно-каштанових ґрунтів в умовах слабкого промивання призво-дить до
накопичення в цьому шарі поживних речовин. За їх загальною кіль­кістю
темно-каштанові ґрунти майже не поступаються чорноземам пів­денним.
Ємність поглинання темно-каштанових слабкосолонцюватих ґрунтів складає 30,5
мг-екв в 100 г ґрунту, причому на долю кальцію прихо­диться 21,3, магнію - 6,3,
натрію - 1,3 та калію - 1,6 мг-екв, тобто грунтово-поглинальний комплекс
насичений в основному кальцієм та магнієм. У темно-каштанових ґрунтах на значну
глибину виносяться ли­ше легкорозчинні солі. Скопління карбонатів кальцію та
магнію спос­терігається в перегнійному горизонті. В зв'язку з цим скипання під
дією соляної кислоти можна спостерігати на незначній глибині.
Наявність поглинутого натрію та калію зумовлює нестійку, що легко розпилюється,
грудкувату структуру, а іноді безструктурність верхнього горизонту
темно-каштанового ґрунту. Внаслідок цього після дощів та поливів ґрунти
запливають, при пересиханні утворюють кірку, а при оранці часто утворюють
глиби. Реакція ґрунтового розчину верх­ніх горизонтів близька до нейтральної
або слаболужна ( рН = 6,9-7,4), вниз по профілю, як правило, зростає.
Верхні горизонти темно-каштанових ґрунтів мають значну вологоємність, невелику
об'ємну масу в порівнянні з нижчележачими шарами, а також досить велику
щільність.
Взагалі, темно-каштанові ґрунти в роки з достатньою кількістю опадів, або при
зрошенні, забезпечують високі врожаї. Це кращі ґрунти в зо­ні сухого Степу.
Ґрунт дослідного поля містить в орному шарі 2,28 % гумусу, валових азоту,
фосфору та калію 0,18; 0,16; 2,7 % відповідно, в тому числі нітратів 0,89,
рухомого фосфору – 3,4, обмінного калію - 25 мг на 100 г ґрунту. рН водної
витяжки 7,0 - 7,2.
Скипання його від соляної кислоти спостерігається на глибині 25-45 см.
Агрофізичні властивості метрового шару ґрунту характеризуються слідуючими
показниками: щільність зложення - 1,43 г/см3, загальна шпаруватість - 45,0 %,
найменша вологоємність - 20,5 %, вологість в'янення - 9,1 %.
Клімат зони сухого Степу України досить континентальний, жаркий і су­хий.
Континентальність цієї зони не скрізь однакова і зм'якшується як на північ
зони, так і в напрямку із сходу на захід. Проявляється вона у різких та частих
коливаннях річних і місячних температур по­вітря, опадів та інших
агрометеорологічних показників. Майже щороку бувають періоди з сильними
вітрами, пильними бурями, суховіями. Три­валість вегетаційного періоду
становить в середньому до 230, безмо­розного - до 19