РОЗДІЛ 2
ОБ’ЄКТИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Об'єкт дослідження – таблетки за назвою «Апівен» розроблені на базі НФаУ під
керівництвом проф. Тихонова О.І. на основі бджолиної отрути. Таблетки «Апівен»
у своєму складі містять (в грамах) основної діючої речовини: бджолиної отрути
0,006; допоміжних речовин: маніту – 0,0914, кальцію стеарату – 0,001, аеросилу
– 0,001, полівінілпіролідону низькомолекулярного – 0,0006. За фізичними
властивостями – це таблетки-ядра білого кольору з сірим відтінком.
У зв’язку з тим, що складові бджолиної отрути при потраплянні до
шлунково-кишкового тракту руйнуються під дією ферментів пепсину та трипсину
[117], таблетки «Апівен» призначені для зовнішнього застосування у вигляді
водного розчину для примочок.
Досліди проведені у відповідності до вимог біоетики на 100 білих нелінійних
статевозрілих мишах масою 18-25 г, 210 білих нелінійних статевозрілих щурах
масою 180-220 г, 50 мурчаках масою 350-550 г та 52 кролях породи шиншила масою
2,5-3,0 кг, вирощених у розпліднику ЦНДЛ НФаУ згідно з санітарно-гігієнічними
нормами та вимогами GLP.
У нашій роботі більшість досліджень проведені в порівнянні з гепариновою маззю
в дозі 100 ОД/1 г („Нижфарм”, Росія), яка була обрана реферес-препаратом.
Гепаринова мазь – антикоагулянтний препарат прямої дії, який чинить
антиагрегаційний та антикоагулянтний вплив, гальмуючи утворення тромбіну та
перехід фібриногену у фібрин, має природнє походження, використовується для
зовнішнього застосування для блокування запальних та тромботичних процесів. При
дослідженні протизапальної активності поряд з гепариновою маззю в якості
препарату порівняння використовували диклофенак гель 1% (ВАТ ФФ «Здоров’я»,
Україна), який є протизапальним засобом для зовнішнього застосування на основі
диклофенаку натрію, що найчастіше використовується у медицині. Дози розраховані
в перерахуванні з терапевтичної дози для людини за Риболовлевим Ю.Р. та
співавт. [142]. Для нанесення досліджуваних препаратів тваринам дослідних і
контрольних групп були депельовані ділянки на правому боці 5% від площі
покривів тварин [64].
Аналіз хімічного складу, а також наведені вище дані літератури про біологічну
активність бджолиної отрути вказують на наявність у таблеток «Апівен»
антикоагулянтної активності.
Метою наших першочергових досліджень було встановлення наявності у таблеток
антикоагулянтних властивостей. Відповідно до Методичних рекомендацій з
експериментального вивчення антикоагулянтних препаратів [56] наявність
протизгортаючої активності встановлюють в умовах іn vitro. Антикоагулянтну
активність таблеток “Апівен” з різним вмістом бджолиної отрути визначали за
здатністю змінювати швидкість згортання крові за методом Альтгаузена А.Я. [141]
іn vitro. Суть метода полягає у визначенні здатності досліджуваної речовини
змінювати швидкість згортання крові. Для цього на ретельно вимите та висушене
скло наносять 2-3 краплі крові та додають рівнозначну кількість досліджуваного
препарату розчиненого у фізіологічному розчині. Через кожні півхвилини
проводять через кров скарифікатором, доки за голкою не потягнеться перша нитка
фібрину. Інтактним контролем служила кров з додаванням рівнозначної кількості
фізіологічного розчину. Кров брали з хвостової вени нелінійних статевозрілих
щурів.
Наступним кроком наших досліджень був пошук ефективної дози (ЕД50) діючої
речовини, яку визначали на 20 мурчаках вагою 350-450 г. Розрахунок ЕД50 та її
довірчих меж проводили за допомогою графічного методу Хаджая Я.І. [168]. У
зв'язку з тим, що таблетки «Апівен» призначені для зовнішнього застосування, їх
ефективну дозу розраховували на 1 мл водного розчину. Таблетки «Апівен»
розчиняли у воді очищеній, змочували цим розчином марлеві серветки та у вигляді
аплікацій наносили тваринам на депільовані ділянки шкіри, що складали 5% від
площі покривів тварин [64].
ЕД50 розраховували за зміною показника часу згортання крові після застосування
таблеток «Апівен» різних за вмістом бджолиної отрути.
При тромбофлебіті необхідно блокувати в стінках судин та оточуючих тканинах
явища запалення, які супроводжують тромбоутворення [77]. Тому метою подальшого
нашого дослідження було вивчити вплив таблеток «Апівен» на процеси запалення.
Дані літератури свідчать про те, що бджолина отрута має протизапальну дію
[121]. В якості моделі для вивчення протизапальної активності нами був обраний
травматичний набряк стопи щурів [169], бо за патогенезом судинних розладів та
тривалістю перебігу ця модель є адекватною де-яким ланкам венозних
захворювань.
Досліди проводили на 20 нелінійних статевозрілих щурах масою 250-300 г.
Травматичний набряк викликали у наркотизованих тварин (барбаміл 40 мг/кг,
внутрішньоочеревинно) ударом вантажу масою 500 г, який вільно падає з висоти 40
см на підошовну поверхню правої задньої стопи тварини (без пошкодження
гомілкового суглоба).
Препаратом порівняння слугували гепаринова мазь 100 ОД/1 г та 1% гель
диклофенак. Тварини були поділені на 4 групи по 5 голів: перша – група
контрольної патології, друга – група, яку лікували гепариновою маззю в дозі 100
ОД/1 г, третя – група, яку лікували 1% гелем диклофенаку, четверта – група, яку
лікували таблетками „Апівен” у дозі 0,3 мг/мл (ЕД50). Лікування проводили один
раз на добу, накладаючи аплікації на травмовану поверхню лапи.
Антиексудативний ефект препаратів оцінювали за їх здатністю зменшувати ступінь
посттравматичного запального набряку щодо контрольної патології. Фіксували
об’єм набряку та інгібуючий ефект препаратів онкометром Захарєвського [65]
через 2 години після травмування і надалі 1 раз на 2 доби протягом 11 діб.
Лікування
- Київ+380960830922