РОЗДІЛ 2
УМОВИ, МАТЕРІАЛ І МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Грунтово-кліматичні умови
Дослідження за темою дисертаційної роботи проводилися впродовж 2001–2005 рр. у
центрі північної частини правобережного Лісостепу на дослідному полі
Білоцерківського державного аграрного університету (БДАУ).
Ґрунти дослідного поля – чорноземи типові малогумусні
грубопилувато-легкосуглинкового механічного складу. Вміст гумусу (за Тюріним)
коливається в межах 3,0–3,6%. Забезпеченість основними елементами живлення
середня (за Чирковим). Гідролітична кислотність ґрунту (рН сольової витяжки)
знаходиться в межах 6,2–6,3.
Зона проведення досліджень характеризується помірно-теплим, помірно-вологим
кліматом з сумою активних температур від 2616 до 26450С. Тривалість періоду з
середньодобовою температурою повітря вище 100С – 160-165 днів, а вище 150С –
115 днів. Середньорічна температура повітря складає 7,50С із значними
коливаннями за місяцями. Найхолоднішим місяцем року є січень (-5,90С), а
найтеплішим – липень (+19,00С).
Зима починається в другій половині жовтня – на початку листопада. У холодні
роки середня температура повітря може знижуватися до мінус 150С, а в теплі
підвищуватись до 0–50С. Теплої зими часто бувають відлиги, під час яких
температура підвищується до 100С тепла, періодично знижуючись при незначному
сніговому покриві [164].
Максимальна глибина промерзання ґрунту становить 150 см, середня – 75 і
найменша – 35 см. Температура ґрунту на глибині вузла кущіння озимих упродовж
зими може змінюватися від 0 до мінус 100С через різке коливання температури,
промерзання ґрунту і нестійкий сніговий покрив. Інколи спостерігається
ушкодження озимих від вимерзання, випрівання, видування, випирання, крижаної
кірки чи спільної дії цього комплексу факторів.
Важливим кліматичними фактором є вологозабезпеченість. Сума опадів (норма) у
зоні складає 562 мм на рік, за вегетаційний період – 320–450 мм. Проте упродовж
вегетаційного періоду опади розподіляються досить нерівномірно: улітку їх буває
значно більше, ніж навесні й восени. Найбільше дощів випадає у червні й липні
(відповідно 73 і 85 мм) і якраз вони впливають на формування якісного насіння
озимої пшениці. В цілому за вегетаційний період випадає приблизно 65% від
річної норми, що цілком забезпечує вологою пшеницю озиму.
Початок весняної вегетації починається здебільшого у другій половині квітня і
закінчується до кінця третьої декади травня. Заморозки закінчуються наприкінці
квітня – початку травня. Досить часто відбувається зниження відносної вологості
повітря до 50 % і нижче.
Загалом кліматичні умови сприятливі для вирощування озимої пшениці, але в
окремі роки трапляються значні відхилення від середніх багаторічних показників.
Це, перш за все, стосується динаміки температури, загальної суми опадів та
їхнього розподілу в часі, що значно впливає на ріст і розвиток пшениці, ступінь
ураження її хворобами, а отже, й на врожай та якість продукції.
2.2. Погодні умови в роки проведення досліджень
За даними Білоцерківської метеостанції погодні умови вересня 2000 року були не
досить сприятливими (табл. 2.1). Через затяжні дощі сівбу озимих проводили в
пізні строки (02.10.2000 р.). У вересні випало 116,3 мм, що на 73,3 мм більше
ніж у середньому за роками. Жовтень був, навпаки, дуже посушливим і опадів не
було (0,0 мм), за середньобагаторічної їх кількості – 33 мм. За недостатньої
кількості вологи у жовтні озимі розвивалася повільно. Середня температура
повітря цього місяця була на 1,60С вища, порівняно з середньобагаторічною.
Поступове зниження температури сприяло доброму загартуванню рослин, і посіви
озимих увійшли в зиму в гарному стані.
Опади у січні й лютому розподілялися нерівномірно, а температура повітря була
дещо вищою за середню багаторічну. Підвищений тепловий режим у зимові місяці
створює передумови значного поширення комплексу хвороб на озимих культурах.
Аналіз температури повітря показав, що січень–квітень 2001 р. виявилися
теплішими за середньорічні. Умови перезимівлі для озимих культур були
сприятливими. Весна – рання й затяжна. Позитивна теплова аномалія зимових
місяців продовжилась і в березні, і в квітні. Внаслідок цього початок вегетації
розпочався на тиждень-півтора раніше звичайних строків. Температура повітря у
весняні місяці сприяла нормальному розвитку рослин озимої пшениці.
Потенціал продуктивності генотипу реалізується залежно від ступеня оптимізації
умов проходження етапів органогенезу. На кожному з них рослини неоднаково
реагують на рівень забезпеченості вологою й температурний режим. Темпи та ритми
росту й розвитку контролюються відповідними генетичними системами, які під
впливом температурно-світлових режимів та інших факторів зовнішнього середовища
визначають загальну тривалість вегетації рослин [140].
Середньомісячна температура повітря у березні й квітні 2001 р. перевищувала
норму на 2,4 та 2,30С відповідно (додаток А). Кількість опадів у березні також
перевищила середньобагаторічну (30 мм) на 70,3 мм. Квітнева кількість опадів
була в межах норми (додаток Б).
У травні й червні 2001 р. спостерігалася від’ємна аномалія тепла. Відхилення
середньомісячної температури від кліматичної норми у травні й червні становило
1,40С. Кількість опадів у травні та червні перевищила середньобагаторічну. Так,
у червні випало майже дві місячні норми опадів (табл. 2.1).
У лісостеповій зоні в період з першої декади травня до першої декади червня
рослини озимої пшениці проходять VI–IХ етапи органогенезу. Їх тривалість в
основному залежить від температури повітря, а від суми опадів чіткої залежності
не виявлено [92]