Ви є тут

Імунометаболічні зсуви та стан ниркового кровообігу у хворих на гострий серозний пієлонефрит за умов його корекції.

Автор: 
Мусаб Шариф Файяд Зіюд
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2006
Артикул:
0406U003645
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХВОРИХ НА ГОСТРИЙ СЕРОЗНИЙ ПІЄЛОНЕФРИТ І МЕТОДИ
ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика хворих
Наші дослідження ґрунтуються на результатах лікування 126 хворих на гострий
серозний пієлонефрит. За даними урологічного відділення Луганської обласної
клінічної лікарні рівень гострого пієлонефриту складає близько 4,5% від
загальної урологічної патології. Осіб чоловічої статі було 62 (49,2%), жіночої
– 64 (50,7%). Середній вік хворих на гострий пієлонефрит склав 42,1%, хворих на
хронічний пієлонефрит – 43,5%.
Усіх хворих було поділено на чотири групи:
I - 36 (11,1%) хворих із клінічною картиною необструктивного гострого серозного
пієлонефриту;
II - 27 (21,4%) хворих, в яких були прояви обструктивного гострого серозного
пієлонефриту;
III - 26 (49,2%) хворих із клінічною картиною гострого серозного пієлонефриту
на тлі уролітіазу;
IV – 23 (18,2%) хворих із клінічною картиною хронічного пієлонефриту в фазі
активного запалення.
Контрольну групу склали 30 хворих, що при надходженні до стаціонару не мали
ознак гострого пієлонефриту.
Критеріями оцінки стану хворого на гострий пієлонефрит були: скарги на
підвищення температури тіла до фебрильних цифр, пітливість, слабкість,
відсутність апетиту, болі в нирковій і поперековій ділянках, наявність дізурії
та каламутної сечі. Скаргами у хворих на активну фазу хронічного пієлонефриту
були: поява помірного болю в поперековій або нирковій ділянці, підвищення
температури, каламутна сеча, прискорене сечовипускання, слабкість, млявість,
відсутність апетиту.
Критеріями оцінки стану хворого на калькульозний гострий пієлонефрит стали
підвищення температури, озноб, лейкоцитоз, підвищення ШОЕ, дизурія, піурія,
дані УЗД та інш. Середній вік та показники статі були аналогічними таким у
основних групах дослідження.
Гострий необструктивний пієлонефрит, виявлявся у вікових межах від 20 до 31
року у хворих жіночої статі (4,7%), тим часом як, у чоловіків реєструвалася ще
рідше, хоча й у тому ж самому віці. Максимальна частота виявлення ГП
реєструвалася в чоловіків віком від 30 до 50 років (19,0%), у жінок теж у таких
вікових межах – 38,0%.
Гострий пієлонефрит на тлі уролітіазу в чоловіків частіше був у межах 31-50
років – 29,0%, а в жінок максимальний показник реєструвався у віковому
діапазоні від 50 до 61 року – 20,3%.
Характеристику досліджуваних хворих залежно від віку і статі подано в табл.
2.1.1.
Таблиця 2.1.1
Розподіл хворих за віком і статтю
Вікові групи
Чоловіки
Жінки
Усього
До 20 років
11
8,7
21-30 років
14
11,0
31-40 років
10
13
23
18,7
41-50 років
15
24
19,0
51-60 років
15
24
19,0
61-65 років
12
21
16,6
66-70 років
7,2
Усього
62
64
126
100%
Причинами виникнення ГП стали: нефролітіаз – 43,6%, сечокислий діатез – 18,2%,
травма нирки – 7,2% та ін. Установити причину не було можливості в 11,1% -
хворі І групи (табл. 2.1.3).
Таблиця 2.1.3
Причина виникнення гострого пієлонефриту
Нозологія
Чоловіки
Жінки
Усього
Не встановлена
11
14
11,1
Нефролітіаз
37
18
55
43,6
Сечокислий діатез
14
23
18,2
Гострий отит
4,0
Міхурно-сечоводний рефлюкс
4,0
Аномалії сечової системи
6,3
Сальпінгооофорит
5,5
Травма нирки
7,2
Усього
62
64
126
100
Сторона ураження за кількістю складала в чоловіків: праворуч – 28, ліворуч –
34, а в жінок – праворуч - 41, ліворуч – 23. Дану розбіжність можна пояснити
підвищеною компроментацією правої нирки у жінок в анамнезі (вагітність та ін.),
а у чоловіків – значний відсоток розвитку ГП, як результату обструктивної
патології (уролітіаз, сечокислий діатез). IV група складалася з хворих на ХП в
активній фазі і причиною виникнення загострення було виникнення обструкції. В
39 осіб (30,9%) встановлено супутню соматичну патологію, що сприяла розвитку
гострого бактеріально-запального процесу в нирці (табл. 2.1.5).
Найбільш суттєвими причинами виникнення ГП у хворих стали: хронічний
простатоуретрит – 7,1%, аномалії сечової системи (рефлюкси, подвоєння миски,
сечоводів, звуження мисково-сечоводного сегменту) – 6,3%, сальпінгооофорит –
5,5%, захворювання ЛОР-органів – 7,2%.
При аналізі клінічного дебюту ГП відзначається перевага симптоматики загальної
інтоксикації з ознаками подразнення та гострого запального ураження верхніх
сечових шляхів: нудота, блювота, ниркові кольки, підвищення температури.
Таблиця 2.1.5
Супутня соматична патологія в досліджуваних хворих
Нозологічна одиниця
Кількість хворих
Хронічний тонзиліт
3,2
Гострий отит
4,0
Сальпінгооофорит
5,5
Хронічний холецистит
2,4
Нефроптоз
1,6
Хронічний простатоуретрит
7,1
Аномалії сечової системи
6,3
Усього
39
30,9
Таблиця 2.1.6
Частота клінічних ознак гострого пієлонефриту
Клінічні прояви хвороби
Нозологічні форми
ГП, %
ХП, %
Напади ниркової кольки
56,4
41,8
Гематурія після ниркової кольки
22,3
16,5
Відходження конкрементів із сечею
18,4
34,7
Каламутна сеча
91,2
82,5
Підвищення температури тіла
92,8
82,0
Біль у попереку
32,5
37,0
Біль у нирковій ділянці
68,7
53,0
Дизурія
66,6
88,2
Слабкість
63,5
52,5
Нудота
18,5
10,1
Блювота
9,0
2,9
При порівнянні симптомів ГП та ХП, в останньому випадку є більш виражені
симптоми подразнення сечових шляхів: дизурія, відходження піску з незначною
клінікою інтоксикації (табл. 2.1.6)
Попередній діагноз було встановлено саме за цими клінічними даними, а
підтверджено за допомогою лабораторних тестів та ультразвукового дослідження
(УЗД) органів сечостатевої системи. Понад 62,0% клінічних випадків потребували
виконання оглядової урографії, а 57,0% - екскреторної пієлографії. Ендоскопічні
діагностичні