РОЗДІЛ 2
Концепція соціальних змін Петра Штомпки
2.1. Становлення та еволюція теоретичних поглядів Петра Штомпки
Наукова творчість та особистість П.Штомпки становлять інтерес для світової
спільноти соціологів. Його ідеї та вислови активно цитуються та пропагуються не
тільки в країнах розвинутої демократії, але й передусім в пострадянських
країнах, а його праця “Соціологія соціальних змін” (Оксфорд 1993, російський
переклад 1996), яка розкриває зміст та значущість теорій модернізації,
конвергенції, становлення, розвитку, революційні та еволюційні теорії, стала
однією з найпопулярніших робіт сьогодення.
Визнаний інтелектуал ново-європейської цивілізації, П.Штомпка активно залучає
наукову спільноту та широкий загал до переосмислення подій, що мали місце
наприкінці 80-х початку 90-х років та їх наслідків як для суспільства, групи
так і для індивіда. Він виступає посередником, зв’язуючою ланкою між науковцями
та громадянським суспільством, поширюючи та пропагуючи соціологічні знання
(наприклад: виступи на Польському радіо про референдум, суверенітет, моральний
капітал (www.radio.com.pl), доповідь про ХV Міжнародний соціологічний конгрес в
“ALMA MATER” (2002, №44)), та даючи оцінку найважливішим подіям, що відбулись в
соціологічному житті, тим самим формуючи освічених, свідомих, небайдужих до
соціальних подій індивідів. Намагаючись залучити якомога більшу аудиторію з
метою соціологічної просвіти, вчений використовує надбання інформаційного
суспільства – Інтернет, і читає virtual handbook course: social change // about
change: progress, crisis and trauma books at examples of cultural traumas in
contemporary societies.
Вивчення соціології та, зокрема, соціологічної спадщини, на думку вченого,
сприяє формуванню „соціологічної уяви”, яка вкрай необхідна в період стрімких і
кардинальних зрушень, коли постає завдання озброїти майбутніх науковців, а
також широкий загал знаннями, які дозволять орієнтуватися у хаосі подій і змін
та „дадуть можливості свідомо й раціонально будувати власне життя, окрім того
займатися громадськими справами”.
На XV Всесвітньому соціологічному конгресі особлива увага була прикута до нових
ідей в соціології, це стосується і питання “амбівалентності соціальних змін”,
що було представлено на розсуд слухачів групою соціологів за ініціативою
П.Штомпки. Основна ідея, висунута на обговорення, резюмується в концепті
соціальної та культурної травми, що супроводжує різкі соціальні зміни в
суспільстві. На сессії обговорювалась концепція переборювання (подолання)
культурної травми. Теорія соціокультурної травми розроблялась (П.Штомпка,
Дж.Александер (J.Alexander), Р.Айерман (R.Eyerman), Б.Гейзен (B.Giesen),
Н.Смелзер (N.Smelser), Меруяма (Maruyama), О.Ніл (A.Neal) та інш.) протягом
останніх років, і ряд науковців вважає цей теоретичний конструкт можливим
інструментом аналізу переходу традиційних суспільств до стадії глобалізації та
певним доповненням до глобалізаційної теорії.
На становлення П.Штомпки як теоретика справили вплив роботи таких провідних
вчених, як: П.Бурд?є, Е.Гіденс, Н.Смелзер, М.Арчер, Дж.Александер, Р.Мертон,
Ч.Р. Міллс та інш.
Зокрема, П.Штомпка активно запозичує та використовує термінологію,
запропоновану Р.Мертоном (діяльності якого він присвятив свої ранні роботи):
амбівалентність, функція, дисфункція. „Соціологічна амбівалентність полягає в
тому, що в соціологічно змодельованій ситуації в процесі взаємовідносин від
людини очікуються несумісні поведінка, відносини чи цінності” [182, с.85].
П.Штомпка, застосовує термін амбівалентність як характеристику змін, вказуючи
на їх двоїстість. Майже в усіх теоретичних міркуваннях соціолога
прослідковується своєрідне амбівалентне ставлення до проблем. Візитною карткою
можна вважати, запозичені ідеї у Р.Мертона, про функції та дисфункції, які
П.Штомпка застосовує при аналізі соціальних змін, прогресу, довіри і т.п. Треба
погодиться з думкою Н.Фрейк, яка вивчає роботи П.Штомпки, та робить висновок,
що будь-які висловлювання соціолога про функції та дисфункції підлягають
подвійній релятивізації: епістемологічній та етичній.
П.Штомпка дає оцінку творчій діяльності та внеску Р.Мертона в становлення та
розвиток соціології як науки. Головною метою вивчення творчості Р.Мертона для
П.Штомпки став пошук загальної та систематичної теорії.
Аналізуючи творчий спадок Р.Мертона, П.Штомпка робить наступні висновки:
- не дивлячись на те, що дослідження Р.Мертона стосувалися середнього рівня
загальності, він створив цілісну теорію суспільства;
- встановлення приналежності Р.Мертона більшою мірою до структурного напряму,
ніж до функціонального;
- визначення Р.Мертона як одного з теоретиків конфлікту;
- визначення теорії Р.Мертона динамічною, оскільки соціолог вивчає різні
модальності змін та досліджує структурні зміни [182].
П.Штомпка вказує також на внесок Р.Мертона в розвиток теорії соціальних змін.
Дослідник в межах динаміки Р. Мертона виокремлює два типи змін. „Перший тип
включає регулярні, функціональні дії суспільства. Суть таких змін полягає в
адаптивних процесах, що відтворюють певний стан соціальної структури. Другий
тип змін включає трансформацію суспільства. Він являє собою морфогенетичні
процеси, які руйнують існуючу структуру та створюють на її місці принципово
нову. Перший тип змін полягає у відтворенні старого соціального порядку, другий
– призводить до створення нового соціального порядку” [182, с.87].
В теоретичних міркуваннях П.Штомпки можна виокремити такі складові:
історико-теоретичний аналіз концепцій соціальних змін;
дослідження соціальних змін (сутність, фактори, типи, агенти, наслідки);
проблема амбівалентності соціальних
- Київ+380960830922